Перед прийомом до міського голови Віктора Анушкевичуса працівники відділу роботи із зверненнями громадян відправляють мешканців до його профільного заступника. На око виглядає, що найскладніші випадки – у першого заступника мера Зіновія Фітеля. Адже питання, які він курує, стосуються житла, землі та найболючішого – автономного опалення.
Фітель приймає кожного другого понеділка у відділі звернень. Разом із ним на прийомі є інші чиновники: начальник відділу звернень громадян Іван Яблонський, перший заступник головного архітектора міста Ігор Чолій, заступник начальника УЖКГ Михайло Вінтоняк, начальник відділу обліку та розподілу житла Тетяна Курилів, начальник управління земельних відносин Михайло Семанишин та юрист міськвиконкому Надія Кедик.
Одного понеділка побував на прийомі і «Репортер».
«Легше буде вмерти»
Першою була старенька жіночка. Виглядало, що вона заледве прийшла. Простягла купу посвідчень: «Зіновію Ігоровичу, дивіться, хто я є. Я не мала дитинства і не маю старості. З 1944 року я – сирота. Відтоді працюю. І допрацювалася».
Перший віце-мер жінку впізнає, схоже, що вона тут не вперше. «Пані, ми з вами домовилися, що коли буде міський голова, ми з вами сядемо і будемо розмовляти по звільненому житлу, – каже Фітель. – Я без погодження голови це питання вирішити не можу».
Жінка не заспокоюється. «Я ще раз усім вам покажу, хто я є, – вона витягає медалі. – Нате, я – бандерівка. Там навіть виписана моя фамілія. Дайте мені хату, щоб я мала де вмерти».
Жіночка далі розповідає про своє життя, Зіновій Фітель намагається повернути її до справи, але вона наполягає: «Я прийшла вам усім пожалітися, і розказати, хто я є». Відтак усі слухають чи, принаймні, роблять вигляд, що слухають, історію її дитинства. Говорить вона недовго. І йде геть зі словами: «Я вам пожалілася і мені легше буде вмерти».
«Стид і срам вашій владі»
Чоловік низького зросту та похилого віку з палицями в обох руках, ледь не вривається до кабінету. Ніби його на порозі хтось стримував. Складає палиці зі словами: «Я – інвалід І групи. Ви мене подаєте в суд, хочу роз’яснити». Довго розповідає про те, що міськвиконком хоче забрати в нього підвал, який він має вже десятки років. Натомість, йому пропонують чужий, якого він не хоче. Далі розказує про своїх сусідів, котрі мають такі ж документи на такий самий шматок підвалу, але ж їх ніхто не чіпає.
Фітель намагається зрозуміти, про що йде мова, та просить юриста Надію Кедик пояснити. «Приватизація підвалу була здійснена з порушенням чинного законодавства, – доповідає вона. – І прокуратура вимагала від нас вжити відповідні заходи».
«Скажіть, що я вам маю порадити», – питає чоловіка перший віце-мер. «Забрати із суду ту справу. І не ганьбити себе», – відповідає чоловік. Потім він згадує прокурора, працівників МВК, журналістів і своїх сусідів, які начебто зробили все, щоб забрати у нього підвал. Говорить сумбурно, аргументує цифрами, відчутно додає емоцій.
Фітель кличе юриста, який безпосередньо займається цією справою у суді. Побачивши юриста, чоловік переходить на крик: «Ви доберетеся ще й до квартири! Це глум, а не судова справа! Я все життя проробив у комунальній системі! Стид і срам вашій владі!».
Юрист на звинувачення не реагує, лише посміхається. Далі відповідає: «До нас звернулася прокуратура міста. Вони провели перевірку і встановили, що ви незаконно користуєтеся вісьмома квадратними метрами. Технічна документація не відповідає фактично приватизованій коморі. Тобто при приватизації було порушено відповідну площу».
На це Зіновій Фітель пропонує зробити те ж саме і з їх сусідами. Мовляв, якщо у обох однакові документи, то в обох має бути однаково. «Процесуально це не можливо», – відповідає Надія Кедик. Далі радять скаржнику звернутися до прокуратури. Мовляв, більше нічим вони вже не допоможуть. Справа ж бо вже в суді.
«Працюйте з сусідами»
«Ходіть ближче та всі одразу», – зустрічає наступних громадян Зіновій Фітель. Мова йде про людей, які хочуть отримати дозвіл на автономне опалення. Чотири жінки стають під стіночку, п’ятий чоловік сідає трохи далі. Каже, що його справа дещо інша, тому він підійде пізніше.
Фітель пояснює: згідно з рішенням міністерства ЖКГ можна надавати дозвіл на встановлення автономного опалення тільки цілим будинкам. Однак сесія міської ради прийняла рішення давати дозвіл «по стояках». На це прокурор подав протест, мовляв, сесія не має такого права.
Відтак, на наступній сесії міськради будуть вирішувати: відхилити протест прокурора і давати як раніше – по стояках, чи прийняти і дозволяти лише будинками. «Слідкуйте за рішенням сесії та працюйте з сусідами», – каже перший віце-мер.
Жінки обурюються. «А якщо я самовільно відключусь?», – питає одна. «Нема питань, – каже Фітель. – Відключайтеся, але ми вам далі рахуємо за тепло». «А якщо я не маю з чого платити?», – далі запитує жінка. «А чи знаєте ви, скільки коштує встановити індивідуальне опалення?», – парирує Фітель.
Тут втручається заступник начальника УЖКГ Михайло Вінтоняк: «Ми того року мали такі проблеми через те, що частина відключилася, а частина – ні. Нема циркуляції. А це біда, коли немає тепла, а надворі – мінус 30».
Далі говорить інша жінка – в її квартирі дуже холодно. Вона нагріває житло газовою плитою та обігрівачем, а після цього комісія міряє температуру в помешканні і каже – є 18 градусів. «Жоден ще не помацав батареї рукою, а вони холодні, – ледь не плаче вона. – Я лягаю спати і надягаю хустку». Фітель мовчки записує її адресу…
Врешті-решт кожен лишається на своєму. Жінки обурено покидають кабінет, говорячи про наміри самовільно відключитися від опалення.
Тепер підходить чоловік, який при «опалювальних» дебатах сидів мовчки. «Мені не на автономне, але читайте. По-людськи треба вирішити», – каже він. Зіновій Фітель просить дозволу зачитати його звернення вголос і зачитує: «Прошу вашого дозволу на відключення від централізованого теплопостачання. Бо власниця квартири – моя дочка, проживає за кордоном… У разі відмови я змушений буду звертатись у вищестоящі органи».
«Звертайтеся або у вищестоящі, або до суду, – говорить Фітель. – Бо ми не маємо на це права». «Але ж мені взагалі опалення не треба», – наполягає чоловік. На це перший віце-мер відповідає: «Завтра хтось прийде і скаже, що йому не треба каналізації. Ми не можемо діяти за таким принципом. У нас – цивілізоване суспільство, а не первіснообщинний лад».
«Всім дякую»
Потім один за одним йдуть мешканці гуртожитку по Довженка, 10. Просять кімнати, просять дозволу на приватизацію, просять розібратися з реєстрацією…
Ще був чоловік, який не може отримати дозволу на добудову, та інвалід, котрий має право на позачергове отримання житла, але йому його навіть не обіцяють…
Чи не кожна із цих проблем чиновникам знайома – люди тут не вперше. Майже усім обіцяють допомогти. Хтось виходить з надією та полегшенням, хтось – з обуренням.
«Все, всім дякую», – каже Фітель. Усі розходяться по робочих місцях.
P. S. Після такого дня, виглядає, що у тебе в житті – жодних проблем. Наївно думати, що влада допоможе всім…
Comments are closed.