Ми з Шоніком – куми. Згадайте будь-який анекдот про кумів – це про нас. Шонік живе в Ужгороді і має до кордону ближче, ніж ми з вами до молочного магазину. Ця небезпечна близькість і сформувала в ньому таку рису характеру, як «Хронічне Несидіння вдома» або «Пріключенія Шоніка». Він почав відвідувати концерти всіх світових зірок трохи раніше, ніж говорити слово «мама». А пізніше заразив цим і мене.
Я опускаю всі пікантні деталі наших попередніх поїздок, маючи надію, що вони також знайдуть своє відображення у печатних творах в майбутньому, і познайомлю вас із непересічною подією навіть для таких бувалих козаків, як ми – «Експедицією на Шпіцберген»!
Якої холєри туди пхатися? – чую звідусіль ваше логічне запитання. В той час, коли Україна перейшла на температурний режим Туреччини й можна, стоячи у трусах на балконі, отримати сонячні ванни, як в Анталії, ми вирішили нанести візит Північним Широтам. Ця ідея визрівала в моїй неспокійній голові від того часу, коли географічка у школі попросила віднести глобус до вчительської. Тоді я сказав собі, що там, у льодах, – моє місце і зреалізував свою мрію через 30 років, протягом яких я морально до цього готував себе і своє найближче оточення.
Отже, дійові особи нашої компанії: Шонік, його дівчина Настя, я, моя жінка і вірний тверезий соратник – Муха, Саня – наш файний колега із Франківська. Трохи про Саню: ми з ним знайомі давно, але він не знав, що ми – панки, і тому поїхав.
…Андрій Вікторович Кузьменко, тобто я, добре відомий у своєму оточенні спеціаліст з планування ідіотських переїздів. Навіть самий елементарний маршрут він може перетворити у захоплюючу й саме головне – непомірно дорогу для здоров’я та гаманця подорож. Аби мати гарантію повного виснаження організму і ненависті до себе всієї решти подорожуючих, треба зайти в Інтернет і пошукати рейс компанії Wizzair до пункту призначення. Пара нескладних маніпуляцій і за 10 хвилин тобі приходить на електронку підтвердження – чудо сталося, ти придбав п’ять квитків із Києва до Осло по ціні 179 гривень!
Ти сідаєш і плануєш подорож далі, забиваючи в маршрут маловідомі норвезькі міста і села, тримаючи на колінах карти і ноут-бук. За дві години маніакального секса з вай-файом й Інтернетом ти отримуєш цілу низку роздрукованих квитків на літаки норвезьких компаній і резервацій на готелі по маршруту слідування нашої групи «Катастрофа». Голова, правда, квадратна, але почуття гордості за пророблену роботу, і шкляночка холодного італійського – найвища нагорода за недавні муки. Цей процес відбувався взимку, за півроку до виїзду. Були враховані найдрібніші нюанси, і не було звід-ки чекати несподіванок.
Йшов час, росло збудження від факту наближення подорожі в Арктику. Білі ведмеді стали снитися мені по ночах, а вдень я годинами милувався їхніми зображеннями в Інтернеті. За два тижні до від’їзду Wizzair надіслав мені листа, в якому проінформував, що рейса з Києва не буде. Можете, мовляв, використати гроші на інший переліт. Я вмію складати з негарних слів речення з ганебним змістом, що і було ефектно зроблено черговий раз. Але це означало одне – все наше подальше пересування було під загрозою! Будучи в душі людиною заощадливою, я відразу відкинув можливість шукати переліт до Осло нормальним шляхом. І жадібно взявся за улюблену справу.
Моя Муха, вона ж Маня, вона ж Жінка-Герой, удостоєна спеціальної премії – «За 20 років, прожитих у невідомості того, що буде завтра», була поставлена перед фактом від’їзду поїздом до Ужгорода, а звідти вночі на машині 400 км до Катовіц, а звідти літаком до Осло в шостій ранку, а звідти трьома автобусами до інакшого аеропорту, з якого ми наступного дня мали вирушати на північ. З очей Мухи читалося запитання – «Чому так складно, Андрію?». Андрій мовчав, бо він не хотів брехати, а тим більше – говорити правду…
Далі таки буде Осло, Hard Rock Café, концерт AC DC. До зустрічі!
Comments are closed.