«Репортер» продовжує цикл статей про вікна. Цього разу наш фахівець із 17-річним досвідом Володимир Шкляр, директор івано-франківської «Компанії ВВ», розповість про тонкощі вибору вікна для оселі.
Почнемо з кольору. Та одразу відкриємо секрет – якщо ваша квартира знаходиться вище другого поверху, то не важливо, якого кольору вікно. Зазвичай цього ніхто не бачить (хіба воно буде червоним). Якщо ж є непереборне бажання мати колір зсередини, то треба пам’ятати, що практично жоден виробник не наносить колір на внутрішній бік, а зовнішній залишає білим. Переважно вікно є кольоровим з двох боків або лише зовні.
«Головне – зважено витрачати кошти на кожен конкретний проріз, – каже Володимир Шкляр. – Бо проріз може бути надзвичайно важливим чи просто другорядним. Наприклад, якщо міняєте вікно у холодній веранді, то немає сенсу замислюватися над тим, що саме там ставити. Навіщо ставити на веранду дороге вікно? Воно може бути просто охайним. Якщо приміщення холодне, не опалюється, то вікно має тільки захищати його від снігу, вітру, пилюки. А от, скажімо, у спальні повинно бути надзвичайно хороше, добротне вікно. Це ж стосується вітальні, дитячої кімнати, кухні. Це треба відокремлювати».
Сьогодні люди переважно ставлять собі вікна з однією стулкою, яка відкривається. Але тут варто подумати про догляд за ним у майбутньому. Адже, якщо проріз широкий, то мити знадвору «глуху» стулку доволі небезпечно. Особливо в багатоповерхівці. Вікно із двома відкритими стулками дорожче на 400-450 грн., зате користуватися ним значно безпечніше. З іншого боку, якщо вікно вузеньке, наприклад метрове, то немає сенсу його перенавантажувати. Обидві стулки потрібні, коли ширина доходить до 1,5 м.
«Є ще одна тонка деталь, – продовжує Шкляр. – Кожна фірма під кожен профіль передбачає окрему конкретну фурнітуру. Відповідно неможливо взяти на якийсь профіль фурнітуру, яка виготовлена для іншого. Тому краще обирати місцеві компанії, які мають «під руками» всі комплектуючі та фурнітуру. Тоді у випадку якихось проблем із виробом вони зможуть відреагувати миттєво, а не через місяць-два».
Головний елемент вікна – склопакет. Це конструкція з двох або більше стекол, які герметично з’єднані одне з одним по контуру на певній відстані. Порожнини між склом заповнюються або інертним газом, або звичайним повітрям. Бувають багатокамерні склопакети, з різними варіантами звукоізоляції й теплозахисту.
У нашому кліматі нормою є двокамерне вікно, тобто таке, де є три скла. Побутує думка, що нормальним є однокамерне вікно (два скла) разом із енергозберігаючим склом. Але треба пам’ятати, що найкращим і головним утеплювачем є повітря. Скло із напиленням не збереже стільки тепла, як додатковий прошарок повітря.
«При виборі вікна важливо вміти слухати, – підсумовує Володимир Шкляр. – Не потрібно просто так розкидатися грошима. Питання ціни часто є великою помилкою. Можна знайти ніби одне й теж саме вікно, але в одному місці воно коштуватиме 2000 гривень, а в іншому – 1600. Різниця тут може бути або в матеріалах, або в кваліфікації фахівців. Треба просто чути та робити висновки».
