Продовження роду закладене в людині природою, подарувати нове життя вважається найбільшим Божим даром. Проте є люди, які свідомо не хочуть народжувати дітей. Інстинкт «не включився».
«Що таке норма?»
Ця філософія має назву «Чайлдфрі» (англ. Childfree), у перекладі — «вільний від дітей». Цікаво, що спонукає до свідомої відмови від народжування?
В Івано-Франківську теж є такі пари. Наприклад, Ростислав і Валентина (тут і далі імена змінені на прохання респондентів). Вона — красива, струнка, з проникливим поглядом і золотавим волоссям. Він — статний, високий, кремезний. Обидва цілком здорові, успішні й небідні. У таких батьків, певно, мають бути дуже красиві діти. Невже ніколи не виникало бажання народити?
Валентина відповідає першою: «Не те, що б я зовсім не любила дітей. У мене є племінник, і я ніколи не пропускаю нагоди прийти в гості, подарувати щось, побавитись. Але не уявляю собі, як день і ніч піклуватися про дитину, хвилюватись, не спати ночами. Мене кидає в холодний піт від думок про вагітність, пологи, пелюшки. А підросте — скільки проблем з’явиться?!».
«Ми одружені вже 16 років, — розповідає Ростислав. — І дуже щасливі! Валя з самого початку сказала, що не хоче мати дітей. Хоче бути успішною жінкою, багато подорожувати. А я тоді про потомство й не думав. Ми спершу домовились, що поживемо років зо п’ять самі. Нам сподобалось. І зараз, чесно, я б не хотів, аби діти зіпсували нашу ідилію. А таке трапляється».
Як на таке рішення реагують батьки?
Валентина бере цигарку, помітно нервує. «Вони не розуміють прояви індивідуалізму та невідповідність стандартам, вважають це відхиленням від норми. А що таке норма? Ну, не хочемо ми жити за сценарієм: весілля, діти, пелюшки, клопоти!».
«Батьки нагадують, що вони народили нас, і кажуть, що в нас могли бути прекрасні дітки, а ми не даємо їм шансу з’явитись на світ, — говорить Ростислав. — Але треба зрозуміти, що в нас немає мотивації. Невже діти будуть щасливі у сім’ї, де їх свідомо не бажають? Тому ми не прирікаємо нікого на страждання».
Давно зробили вибір
Пані Інні та пану Івану — по 60 років, обидва лікарі. Теж були молодими, здоровими, не бідували. Але пані Інна точно знала — народжувати не буде.
«Я краще за інших знаю фізіологію народження, і все, що з цим пов’язано, — каже вона. — А також — психологічні проблеми, які настають після пологів. У мене значно краще виходить бути хорошим лікарем, ніж мамою. Нехай народжують ті, хто дійсно цього хоче, а я їм допомагатиму. Мій чоловік повністю мене підтримує. Він сам хірург, а разом ми врятували стільки життів, що жодна пара стільки не народить. Для мене справа честі зробити все, щоб допомогти породіллі та малюку в небезпечні моменти. Якби у нас були діти, я не змогла б віддатися своєму покликанню. А це для мене головне».
Пан Іван додав: «Ми давно зробили свій вибір і жодного разу не пошкодували!».
На класичне запитання «А хто потім подасть склянку води?» ми отримали таку відповідь. «Я надіюсь, — каже пані Інна, — подадуть люди, яким ми зробили добро. Склянка води — поняття ефемерне, невідомо, чи нам його захочеться, а народжувати заради цього, на мою думку, дуже егоїстично».
Хочу жити спокійно
Ілона та Роман одружені недавно. П’ять років разом, без планів мати дітей.
«Вважала, що коли виросту, буду звичайною дружиною і мамою, але у 20 років зрозуміла, що хочу жити для себе, — каже миловидна тендітна Ілона. — Зараз мені 31, чоловікові 35. Ми не відчуваємо себе готовими до такої відповідальності. До того ж, мене з 12 років оточують чужі діти, які живуть зі мною в одній квартирі. І зараз я переїхала до чоловіка, а там ще живуть його родичі із двома малими дітьми. Це жах! Тому все, що я хочу, — переїхати та жити спокійно, з чоловіком, без дітей!..».
Коментує психолог Світлана Паньків:
«Childfree — це не просто спільнота бездітних батьків, це своєрідний прошарок суспільства. Їх пов’язує те, що, мабуть, у всіх було складне дитинство, є певні фобії. Добровільне безпліддя — це страх відповідальності. Втім, не можна стверджувати, що вони психоемоційно нестійкі люди. Вони розумні, освічені, з вищою освітою та улюбленою справою. Егоцентричні. Ставлять свої інтереси на перше місце.
Народження дитини — природній інстинкт, такий, як інстинкт самозбереження. Людям, які не хочуть народжувати, справді краще цього не робити. Бо дитина без батьківської любові приречена стати неповноцінною особистістю. Проте, на мою думку, рано чи пізно бажання стати мамою і татом повинно з’явитися. Головне його штучно не подавляти. А бездітність зовсім не є запорукою успішності».
…Отака собі течія. Що це — відхилення, крайній егоцентризм, примха? У будь-якому разі кожен вирішує сам, бо має на це право. А ви як думаєте?
Comments are closed.