Відень. Мелодія душі

Залежно від уподобань, бажань та інтересів знайомство зі столицею Австрії може тривати від одного дня до років. Саме так. Скільки б ви сюди не поверталися, Відень не перестає дивувати та зачаровувати. Чим? Поєднанням історії та сучасності, багатством виставок і музеїв, величчю храмів, палаців, прохолодою парків, ароматом кави і смаком випічки. Крім того, є ще сила-силенна дрібничок, які ніколи й нікого не залишать байдужими.

Природничий музей на площі Марії Терезії

Перше питання у будь-якому місті – гроші. Валюту тут можна обміняти ледь не на кожному кроці. Досить знайти вивіску «Exchange». Але в центрі міста курс не дуже привітний. Аби суттєво зекономити, треба лиш перетнути пару вуличок. Валюта Австрії – євро. Його можна спокійно везти з України, попередньо обмінявши за зручним курсом, або оформити банківську карточ­ку для користування коштами за кордоном.

Офіційна мова – німецька, але сам Відень є інтернаціональним. Ваше головне завдання – знати англійську або німецьку, краще обидві, а як мінімум мати в компанії принаймні одного «говоруна», який зможе пояснити, що його друзі хочуть, наприклад, від працівника метро або продавця в магазині.

Сувенірна крамниця. Імператрицю Сісі тут люблять найбільше

Найзручніший спосіб пересування Віднем – метро. Сполучення дуже зручне, метро має п’ять гілок, схема його не заплутана, розібратися легко. На кожній станції є квитковий автомат з російськомовним меню (сподіваюся, скоро буде українське). Квиток на 24 години коштує 6,70 євро, одноразова поїздка – 2,10.

Можна придбати Vienna Card. Це своєрідний проїзний, що діє три доби, а також використовується як карта знижок у музеях, кафешках, сувенірних крамницях – перелік усіх місць, де діють знижки, додається до карти. Її треба купувати, якщо ви налаштовані побачити якомога більше та відвідати максимальну кількість культурних закладів міста. Кош­тує така картка 19,90, а продається в інфо-офісах у переходах метро, або в готелях на рецепції.

Найкращий час для подорожі до Відня – весна. Тоді туристів ще не так багато, як літом, дні вже довші, а отже є більше можливостей оглянути місто.

Починати знайомство краще з Гофбурга – найбільшого комплексу палаців у Європі, зимової домівки імператорської родини Габсбургів, а нині – резиденції президента Австрії. У Гофбургзі раджу прогулятися всіма внут­рішніми подвір’ями, подивитися площу Святого Михайла, імператорську колекцію срібла, покої Габсбургів і музей імператриці Єлизавети, яку частіше називали Сісі. Тут є безліч сувенірів з її зображенням – горнята, тарілки, картини, дзеркальця, копії прикрас Сісі, віяла, статуетки, цукерки – імператриця і тепер у пошані та любові у цілої Австрії. Хочете більше дізнатися про її роль в історії імперії? Це також легко, варто лише придбати квиток в її музей та не забути про аудіогіда: він розкаже про кожен експонат і вам не доведеться бігати за екскурсоводом, якщо ви на щось задивилися та відстали.

Аби відчути Відень таким, як він є, необхідно завітати до Стефандому (собор св. Стефана) – надзвичайної краси готичного собору. Можна просто відвідати його, насолодившись грою на органі, спуститися в катакомби або підкорити 343 сходинки до оглядової площадки на башні Штеффль і подивитись на місто згори. Панорама захоплює.

Шенбрунн – резиденція імператорської родини Габсбургів

Оглянути головні визначні пам’ятки та не загубитися легко, тримаючись бульварного кільця Ring (Ringstrasse). Тут і церква Вотівкірхе, і Ратуша, парламент, університет, площа Марії Терезії з двома найбільшими музеями міста – природничим і музеєм мистецтв. Той самий Ring виведе до міського парку Stadpark з пам’ятником Штраусу, де ввечері відбуваються концерти класичної музики. До палаців Бельведер і Шенбрунн можна дістатися на метро. Ці комплекси – просто казка.

Пам’ятник імператору Францу I

Любите атракціони? Ласкаво просимо до Пратера – парку розваг і відпочинку. Обов’язково зробіть коло на колесі огляду й подивіться на місто з іншого боку – все, що бачили вдень, тепер виявиться у сяйві нічних вогнів. Також у Пратері є виставка воскових фігур, їхня схожість із зірками й видатними діячами також вражає.

Із сувенірів додому рекомендую торт «Захер», цукерки «Моцарт», лікери, брелоки, магнітики, тарелі і т. д. Їжу та алкоголь краще купувати у великих супермаркетах, там є можливість роздивитись усе без штовханини. Звертайте увагу на ярличок з австрійським прапором біля ціни, це означає що продукт – 100 % місцевий. Привезіть для коханих найулюбленіші солодощі імператриці Сісі – зацук­ровані квіти фіалки.

Узагалі сувенірів є безліч, на різні смаки, найбільше їх побачите на Karntnerstrasse, але й ціни там будуть найвищі. А от якщо прогуляєтеся на Babenbergerstrasse, біля площі Марії Терезії, то на деяких дрібничках зекономите удвічі.

Відень чарує чистотою, романтичністю, хочеться сфотографувати кожен його куточок. Тому картка пам’яті у фотоапараті має бути найбільш місткою. А ще обов’язково беріть із собою знайомих, друзів, рідних, коханих – відпочивайте, насолоджуйтеся красою. Ви неодмінно закохаєтесь у Відень і неодмінно у Відні закохаєтесь – кожен у щось своє, або у когось.

Від редакції

Умови подачі матеріалів до рубрики «Читацький путівник»

Тексти
й фото до цієї рубрики може подавати будь-хто, незважаючи на фах.
Головне – ви пишете про одне закордонне місто, в якому вже побували
самі. Але це не гарантія, що все буде опубліковано. Бо перша умова –
треба написати цікаво, просто, лаконічно, грамотно. Рукописні варіанти
не приймаються.

Обсяг тексту – до 6 тис. знаків з пробілами. Фото
– обов’язково, краще декілька, щоб був вибір для друкованої версії.
Решту найцікавіших ілюстрацій поставимо на сайті.

Як писати?
Уявіть собі, що десь на каві друг (кум, подружка, колега) запитує вас:
«І як тобі? Що там цікавого, що сподобалось, не сподобалось?». І ви
відповідаєте – правдиво, не банально й тільки те, що знаєте точно.

В ідеалі тексти з «Читацького путівника» мають відповідати приблизно на таку анкету:

У яку пору року краще їхати в це місто та чому?

Корисні слова, які треба знати.

Звісно,
ви не мусите ретельно відповідати на всі запитання, як на іспиті. Крім
того, якщо вас особливо вразило щось, чого немає в анкеті, – треба
писати. І бажано робити це невимушено, а головне – цікаво.

Матеріали
надсилайте на скриньку [email protected] з темою листа «Читацький
путівник». За все, що буде опубліковано, редакція платить гонорар – 20
грн. за кожну тисячу знаків і від 20 грн. за кожне опубліковане в газеті
фото.

У будь-якому разі жодне звернення не залишиться без відповіді.

Можливо, згодом ми зробимо з цієї рубрики окрему книжку.