З вересня минулого року у школах Івано-Франківська активісти громадського руху «За життя» проводять уроки тверезості. Школярам показують документальні фільми про шкідливість алкоголю, спілкуються з ними та анкетують. Результати анкетування вражають. Більше половини школярів вперше пробували алкоголь у 12 років, а наливали їм батьки.
По 16 літрів на душу
Активісти руху «За життя» підписали з міським управлінням освіти договір на дозвіл проводити у школах міста уроки тверезості. Ініціатори цієї ідеї — священик УГКЦ, отець Руслан П’яст і поет, громадський діяч Любомир Стринаглюк. Вони вже відвідали вісім навчальних закладів міста. До речі, подібні заходи проводять також у Тернополі, Львові та Стрию.
«Близько восьми літрів спирту за рік на одну людину — це межа, сигнал, аби держава забила на сполох, — говорить Любомир Стринаглюк, — А яка ситуація зараз? 16 літрів! Це все офіційна статистика. Нація деградує. Ми невпинно та неухильно вимираємо. Лише на Прикарпатті 19 900 алкозалежних. Але наркологи стверджують, що цю цифру треба множити на сім, аби мати реальні цифри. Щороку через алкогольне сп’яніння ми втрачаємо 40 тисяч людей. Це отруєння, ДТП, вбивства. Це величезна проблема, яка має вирішуватися на державному рівні».
В останні роки при церквах відновили так звані книги тверезості. Рідні чи друзі алкозалежної людини складають обітницю, що будуть молитися за неї та відмовляються за неї від алкоголю.
«Така книга не новизна, — каже отець Руслан. — В кінці ХІХ на початку ХХ століть церква вела активний рух за тверезість. Велика потреба такого руху є й нині. При парафії УГКЦ відновлено понад 170 книг тверезості. І вони дають результат, бо людина сама не п’є, і не наливає іншому».
Але активісти стверджують, що всю свою увагу зараз треба зосередити на роботі з молоддю.
Діти ховають очі
Такий урок триває, як і будь-який інший, — 45 хвилин. За цей час школярам роздають анкети, розповідають про шкідливість алкоголю та показують фільми. Після цього анкетують знову.
Триває урок невимушено, душевно і без суворих закликів. Дітям просто все доступно роз’яснюють, аби вони самі зробили правильний висновок.
За словами активістів, ця тема є настільки інтимною, що закриває дитину, людину. «Але коли ти розповідаєш, і тут дитина ховає очі — це означає, що її зачепило за живе, — каже Руслан П’яст. — Найчастіше у нас люди приховують цю проблему, бо соромно, мовляв, що скажуть інші. І чекають до останнього. А алкоголізм починається раніше, ніж ми думаємо».
Але сміливіші таки закидають запитаннями. Діти просять пояснити, чому дорослі часто кажуть, що алкоголь корисний для здоров’я. Ще хтось наважується запитати, що робити та як поводитися, коли в хаті є алкозалежна людина?
«Перше, що ми можемо робити — не відповідати злом на зло, — пояснює дітям отець Руслан. — Навіть, якщо ви нічого погано не чините тій людині, але тримаєте на неї ненависть у серці — це також зло. Агресує не людина, а дух алкоголю в ній. Це той же ваш батько чи мати, яка вас любить, але зло не показує їй шляхів, як вибратися з того. Це можете зробити ви. Говоріть. Іноді слова «Тату, я тебе дуже люблю, але мені прикро, що ти проміняв мене на алкоголь» можуть бути дієвими. Вони змусять увімкнути совість і задуматися».
Столу бракує пляшки
Найперше питання, яке активісти ставлять у своїх анкетах: коли вперше покуштували алкоголь?
«Відповіді вражають, — стверджує Любомир Стринаглюк. — Половина дітей пробували алкоголь уже у 12 років. Цілком можливо, що у 30 років у них може з’явитися залежність. А на запитання «Хто запропонував?» більше половини відповідали, що друзі. Також немало казали — батьки».
За словами отця Руслана, таким жестом батько чи мати просто встромлюють у дитину ніж. «Коли вони дають куштувати алкоголь, то що та дитина думає? — каже священик. — Що це є добре, бо це дав мені батько».
«Мені розповіли дві реальні історії, — говорить Любомир Стринаглюк. — У дитячому садку дали завдання зобразити свято. Діти сіли за стіл і почали цокатися. Ще один. Намалювали стіл з трьома ніжками і запитали: чого там бракує? І більшість дітей сказали — пляшки! Дорослим треба над цим особливо задуматися».
За словами психолога Ольги Климишин, такі малюнки — це сигнал про можливу небезпеку. «Малюнок дитини може бути значно інформативнішим, ніж бесіда з нею, — стверджує психолог. — Відповідно, можна стверджувати, що в дорослому житті дитина вважатиме алкоголь цілком прийнятною річчю, навіть необхідною — для святкувань певних подій у її житті. Тому виховна позиція батьків щодо алкоголю має бути однозначно негативною. Вони мають це підтверджувати на словах і на ділі. Розмовляти з дитиною та вести тверезий спосіб життя. Я завжди пригадую слова мого батька: «Вживати алкоголь можна після 70 років, і то, як ліки — 35 грам на добу».
За словами Любомира Стринаглюка, наступним кроком у боротьбі за тверезість і чистоту життя буде скликання громадських слухань. «Будемо наполягати на тому, аби від навчальних закладів прибрати будь-які маркети чи кіоски, які продають слабоалкогольні напої. Якщо не можемо дати ради з дорослими, то маємо боротися і бити у дзвін, аби алкоголь не був доступним для дітей».
