Маркетингова політика
Ця історія вже тягнеться третій рік. Підприємець «Якимчук В. Г.» 25 травня 2007 року отримав дозвіл від міськвиконкому на встанов-лення літнього майданчика на початку вулиці Грюнвальдської. Цей літній майданчик пропрацював тільки літо 2007 року. Бо вже через рік, після купівлі-продажу бізнесу, Якимчука замінила підприємець Наталія Григор’єва, яка теж вирішила встановити літній майданчик, але свій.
«Якщо влітку в кафе немає літнього майданчика, то тут взагалі нема що робити, – каже Григор’єва. – Я дуже багато прораховувала і маркетингова політика відразу була націлена на літній майданчик. Адже влітку люди не хочуть йти в підвал, а хочуть відпочити на вулиці».
Від самого початку перший поверх Грюнвальдської, 4А проектувався як заклад громадського харчування. Інша справа, що мешканці, які купували тут квартири, були певні, що то буде «швидке харчування». Відтак, не буде ані музики, ані нічних гулянь. Власниця ж «Марракешу» одразу планувала заклад для відпочинку, який мав би все це суміщати. Тож, взявши кредит на 15 років, купила це приміщення і витратила на все приблизно 300 тис. грн.
Перше, що вона зробила, – це подала документи на встановлення літнього майданчика. Дозволу не давали, а літо минало… «11 липня 2008 року архітектура дає мені відповідь, що моє звернення щодо встановлення літнього майданчика розглянуте, – розповідає Наталія Григор’єва. – Тож просили дати топографічну зйомку, я це виконала. Далі документи знову лежали без руху, хоча мені постійно говорили, що з дня на день буде виконком і мені дадуть дозвіл. Саме тоді привезли майданчик. Що мені було з ним робити? От я його і встановила».
Біля метелика
Григор’єва каже, що як тільки вона поставила майданчик, то мешканка квартири № 2 цього будинку Оксана Корчинська одразу ж почала настроювати людей та чиновників проти неї. І сталося так, що буквально через кілька днів, 24 липня 2008 року, виконком прийняв рішення демонтувати майданчик. Правда, як каже начальник юридичного відділу МВК Ігор Сегін, в усіх документах були ще старі дані і фігурував Якимчук. Тож Григор’євої наче питання не стосувалося…
До речі, Оксана Корчинська є не просто собі сусідкою, якій щось не до вподоби, вона є головою ОСББ «Біля метелика», яку люди свого часу й обрали, щоб вона відстоювала їхні права. Відтак, Корчинська запевняє, що порушено законодавство, адже майданчик розміщений на інженерних мережах будинку.
«Один колодязь, який потрібен для функціонування цих мереж, якраз під майданчиком, – обурюється голова ОСББ. – Є й висновок пожежників, де йдеться про те, що майданчик встанов-лено з порушеннями вимог та недотриманням протипожежних розривів та відстаней».
Сусідське листування
Відстоюючи свої права, Корчинська та Григор’єва за цей час побували у всіх дотичних до справи інстанціях. До речі, востаннє перший віце-мер Зіновій
Фітель запропонував прийняти власницю «Марракешу» до ОСББ і вирішувати проблему разом. «Як на мене, то власниця «Марракешу» має таке ж право на прибудинкову територію, як і решта мешканців будинку, – каже Фітель. – І просто так викинути її було б неправильно. Бо правда десь посередині».
Оскільки обидві жінки спіл-куватися між собою не можуть чи не хочуть, то вони вирішили переписуватися. Наталія Григор`єва минулої осені написала три листи, в яких попросила прийняти її до ОСББ. Оксана Корчинська теж написала три листи, де повідомила, що вступ в ОСББ можливий тільки після того, як підприємець виконає кілька вимог. Серед них – оплатити заборгованість за утримання території (майже 10 тис. грн.), знести літній майданчик, дотримуватися в ресторані тиші тощо. Корчинська навіть зібрала для цього підписи мешканців.
Правда, Григор’єва запевняє, що таких листів вона не отримувала. А й навіть якщо так, то на шантаж вона не піддасться. «Я маю право бути членом ОСББ і мене повинні до нього прийняти», – стверджує підприємець.
Без розгляду
Восени минулого року справа незаконно поставленого літнього майданчика розглядалася у суді. Хоча сталося так, що 23 вересня та 7 жовтня представник позивача (тобто міськвиконкому) до суду не з’явився. До речі, Сегін каже, що не з’явився він на суд через те, що не мав рішення виконкому, яке б стосувалося Григор’євої. А рішення, яке стосувалося Якимчука, Григорєвої торкатися б не мало.
Натомість, виглядає, що самотужки люди свої проблеми таки не вирішать. І владі ще доведеться про це проговорити… на виконкомі. Вже в березні-квітні, розглядаючи питання про надання дозволів на літні майданчики, документи «Марракешу» мали би потрапити на виконком. І, як каже Сегін, саме там і буде вирішено – узаконити його чи демонтувати.
Про корупцію
Насправді, зараз все це нагадує телесеріал у кілька сезонів. Бо кожна із скаржниць має цілі стоси документів, в яких вони доводять свою правоту. А міська влада у цьому випадку або «халтурить», або відстоює позицію «Марракешу». Бо, погодьтеся, далеко не кожен підприємець дозволить собі встановити без жодних дозволів майданчик і тримати його без цих же дозволів два роки. Так і не демонтувавши. Причому, що рішень, протокольних доручень і попереджень про демонтаж за цей час було достатньо.
Відтак, якщо рішення виконкому, яке стосувалося Якимчука, як каже Сегін, змінити на Григор’єву було неможливо, то його давно вже слід було розглянути на наступному виконкомі. Проблему треба було вирішити.
Що не кажіть, а і Корчинська, і Григор’єва праві, коли кажуть, що бездіяльність нашої влади у таких випадках разюче помітна. Жінки називають це корупцією…
