Кожні пологи унікальні, натомість наші лікарі намагаються «вписати» всіх жінок в одну, затверджену протоколами, схему. Саме цього «конвеєра» й бояться жінки, саме тому найчастіше й намагаються знайти «свого» лікаря, домовитися, заплатити, врешті-решт. А дехто навіть вирішує народжувати вдома.
Прихильники домашніх пологів стверджують, що народження людини — це винятково природний процес, який не потребує втручання лікарів. Натомість медики в один голос наполягають: навіть якщо вагітність минала спокійно, ніхто не може гарантувати, що ускладнень не виникне під час пологів, і тоді відсутність лікаря чи обладнання може обернутися трагедією. Втім, ризик є завжди…
Домашні пологи в Україні наразі поза законом. Лікарі під загрозою кримінальної відповідальності не мають права приймати пологи вдома. Тож вони на таке погоджуються вкрай рідко. Частіше це роблять так звані духовні акушерки, які часто не мають медичної освіти, натомість застосовують різні психофізичні та релігійні практики. Вибір тих акушерок невеликий, більшість — столичні, їхні послуги коштують в середньому 1000 доларів. Відповідальності при цьому — жодної. Якщо щось піде не так, акушерка скаже, що вона лише подружка, яка «випадково опинилася поряд».
Рішення народжувати удома жінки аргументують не лише гнітючою атмосферою пологового чи брутальністю (що нерідко трапляється) медперсоналу. Найбільше лякає породіль саме необґрунтоване втручання лікарів, яке вже давно стало нормою: стимуляція пологів, штучне проколювання зародкового пузиря, хірургічне збільшення вагінального отвору, швидке перерізання пуповини, а інколи й кесаревий розтин. Ті, хто успішно народив удома, переконані, що пологи — це завжди ризик. Але якщо вдома жінка ризикує залишитися без медичної допомоги в разі потреби, то в лікарні — отримати непотрібне чи навіть шкідливе втручання.
«Саме вискочить»
Наталя Петрейко обох своїх доньок (зараз їм 5 і 2,5 років) народжувала вдома. Про домашні пологи почула, коли жила в Києві. Остаточно ж вирішила народжувати вдома, коли під час першої вагітності її «залякали» у жіночій консультації.
«Попри те, що я прекрасно себе почувала, у нас «знайшли» всі можливі хвороби, — розповідає Наталя. — А довідку від окуліста я так і не принесла, бо з моїм зором нас одразу записали б на кесареве».
Жінка готувалася до пологів, відвідувала курси, робила дихальні вправи, займалася йогою. На запитання, чи допомагав їй хтось під час пологів, Наталя лише усміхається: «А що там допомагати? Коли прийде час — воно саме вискочить».
Перший раз, крім чоловіка, поруч була ще подружка, вдруге пара впоралася самотужки. Хоча обидва рази вони підстраховувалися й заздалегідь домовлялися з лікарем про пологи, якщо раптом виникнуть ускладнення і доведеться їхати до лікарні. Обох дітей Наталя народила у ванній. «Я весь час перебувала у воді, без води було дуже боляче. Не уявляю собі «сухі» пологи», — ділиться досвідом жінка.
Природний відбір
Віка Пантазі вдома народжувала всіх трьох своїх синів (зараз їм по 9, 4,5 і 2 роки). Першого — у Києві, з акушеркою. Двох інших — удома з лікарем. Ще підлітком вона подивилася фільм Ігоря Чарковського, засновника російського метода пологів у воді. Завагітнівши уперше, відвідувала приватні курси Тетяни Міронової «Здорове батьківство». З нею й народила первістка. Потім на цих же курсах отримала акредитацію і два роки вчила вагітних при Червоному хресті.
«На пологи вдома може зважитися лише жінка, яка є не тільки здоровою фізично, а й психологічно готовою до пологів і до відповідальності, — говорить Вікторія. — Ті, хто каже, що раніше жінки народжували без лікарів, забувають, що і смертність при пологах тоді була куди вища! Це природний відбір. Тому, якщо жінка вирішує народжувати вдома, вона має бути готовою до наслідків природного відбору».
Свій вибір народжувати вдома Віка пояснює двома чинниками, на які породілля ніяк не може вплинути у лікарні: це можливий «підкрут головки» немовля, наслідком якого може стати ДЦП, а також зашвидке обрізання пуповини, через що дитина втрачає 20% крові.
Та пологи удвох з чоловіком, на її думку, надто великий ризик. Тож жінка таки знайшла лікаря, який спостерігав за нею під час пологів.
«Третій син народився із вродженою вадою — спинномозковою грижею, доволі рідкісна патологія, — розповідає Вікторія. — У лікарні, якби знали, однозначно робили б кесареве. А якби не знали, то дитина могла б не вижити: швидше за все її б почали тягнути, і грижа б розірвалася, пішло б зараження…. Я не ходила на УЗД, тож про цю ваду ми не знали. Та оскільки дитині не заважали, то малюк повернувся, пройшов сам і не порвав «гулю». Звісно, ми були шоковані. Але пологи відбулися за найкращим з усіх можливих сценаріїв. Хоча, якби я знала, що дитина має грижу, навряд чи народжувала б удома…».
«Думали, що впораємось»
Коли Ольга носила під серцем першу дитину, то була впевнена, що народжуватиме тільки вдома. Маючи медичну освіту, думала, що добре обізнана в усіх тонкощах, і вирішила, що впорається удвох з чоловіком.
«Перейми тривали майже добу. Ми обоє страшенно змучилися, а потуги все не починалися, — розповідає Ольга. — У якийсь момент я розгубилася, зрозуміла, що просто не знаю, що робити далі. Тоді чоловік відвіз мене до лікарні. Син народився буквально через п’ять хвилин після приїзду. Лікар скомандував мені: «Тужся, матка розкрита», — і я народила. Мабуть, мені просто потрібна була команда. Після пологів мене охопило неймовірне розчарування та депресія, адже всі мої уявлення про природність життя похитнулися».
Зараз Ольга вагітна утретє й зізнається, що ідея домашніх пологів подобається їй і досі, проте навряд вона на це наважиться. За її словами, для цього потрібно мати не лише впевненість, але й добре розвинуту інтуїцію, яку більшість із нас фактично втратила під час життя у «кам’яних джунглях».
«Звісно, народжувати вдома куди приємніше і естетично, і психологічно, — каже Ольга. — Але на іншій шальці терезів — ризик, імовірність того, що допомога лікарів таки знадобиться тобі або твоїй дитині. Статистики невдалих домашніх пологів не існує, адже такі випадки ніде не фіксуються…».
Пані Тетяна (просила не називати її прізвища), акушер-гінеколог Івано-Франківського обласного перинатального центру:
«Як лікар я негативно ставлюся до пологів удома. Це — антисанітарні умови, подальші кровотечі, врешті, ніхто не спостерігає ані стан матері, ані стан дитини, не контролює народження плаценти, а це може обернутися масою ускладнень. Мені невідомі випадки, коли жінки свідомо народжують удома. Так можуть вчинити лише ті вагітні, які не стоять на обліку і безвідповідально ставляться до свого здоров’я та здоров’я дитини. І ще, можливо, невеликий відсоток тих, хто просто не встиг доїхати до пологового. У нас таких випадків немає».
Пані Оксана, акушер-гінеколог з понад 15-річним стажем роботи в одному з пологових будинків області, неодноразово приймала пологи вдома. Також не погодилася називати своє прізвище (ім’я теж змінено — Ред.), натомість розповіла про те, чи є підстави побоюватися пологових будинків:
— Якщо порівнювати сьогоднішні пологи у лікарні та пологи 10 років тому, то ситуація покращилася, причому дуже суттєво. В Україні вже близько п’яти років діє швейцарська програма, під час якої лікарів вчать, що пологи мають бути максимально природні. Зараз куди менше показів на кесареве. Прийняті нові протоколи, які передбачають, що жінка необов’язково має бути на ліжку, а може прийняти зручну для неї позу. «Ручна» допомога, яку раніше акушерки надавали всім без винятку, тепер заборонена. Куди рідше роблять розрізи. Є лікарні, в яких дозволяють навіть перший період проводити у воді (хоча пологи в воду в Україні не дозволені). Якщо лікар захоче, то він може виконати практично всі побажання жінки. Але лікарі, які працюють вже багато років, не хочуть змінювати свою думку та свої методи. Система «впирається» цим нововведенням.
— А як щодо стимуляції пологів?
— Якщо є покази, то вона однозначно потрібна. Але якщо лікар хоче просто пришвидшити процес, то це на його совісті. Лікарі теж люди: зміна закінчується, вдома проблеми, втомилися — причин може бути чимало. А «на конвеєрі» те, що зроблено один раз, швидко стає нормою. До речі, саме необґрунтоване стимулювання пологів часто призводить до ускладнень. Адже організм ще не готовий, йому потрібно ще зо дві години і він справиться сам. Але його підганяють…
— Як ви почали приймати пологи вдома?
— Одна жінка мене просто спровокувала. Вона подзвонила й попросила приїхати, щоб її «зашити». Сказала, що боїться лікарень і нізащо туди не поїде. Я не могла їй відмовити в допомозі. Насправді ж пологи лише починалися. Вона народжувала у воду і тоді для мене це взагалі було щось незрозуміле, бо нас учили, що так не можна. Але все вийшло чудово. Особисто мені пологи вдома подобаються тим, що це завжди дуже свідомі пологи. А в лікарню жінки часто приходять з думкою «якось народжу» і сподіваються, що лікарі «щось зроблять».
До теми:
• У рекомендаціях ВООЗ, прийнятих ще 1985 року, зазначено, що жінка має право брати участь у плануванні пологів і саме вона має відігравати головну роль у пренатальному догляді.
• У багатьох країнах Європи пологами вдома вже давно нікого не здивуєш, чимало клінік практикує й пологи у воді. Жінка може спокійно народжувати удома, запросивши акушерку чи лікаря. Під її вікнами у цей час чергує реанімобіль.
• Перший пологовий будинок у Російській імперії створили за наказом царя Ніколая ІІ в 1897 році, «аби жінки легкої поведінки не народжували на вулицях». Тоді народжувати в пологовому було ознакою бідності та незнатного походження.
Comments are closed.