Соціум

П’ядиківський ковчег

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Минулого тижня у селі П’ядики, що на Коломийщині, офіційно запрацювала перша на Прикарпатті лікувально-анімаційна ферма під промовистою назвою «Ковчег». Відкрив її благодійний фонд «Карітас» Коломийсько-Чернівецької Єпархії УГКЦ. Тут за допомогою братів наших менших лікуватимуть дітей.

Переселенці з гір

У П’ядики вибралися зранечка у п’ятницю. Погода чудова, дорога до села теж ніби непогана. Перші запитання виникли, щойно минули знак «П’ядики». Як знайти тую ферму? На вулицях – ні душі. Врешті побачили чоловіка, який порався біля огорожі. «Та їдьте тако-от прямо, справа побачите білу будівлю з написом «Ковчег», – скеровує він. – Але так просто не доберетеся. Їдьте далі прямо, потім направо і ще раз направо».


Вівці вже є, коні будуть на днях, а решту мешканців з’явиться навесні

Так і зробили. Але тут уже дорога жахлива, точніше не скажеш. Після людських хат починаються залишки колгоспного господарства – розібрані будівлі, залізяччя, поросле бур’янами поле. А от і «Ковчег». Велика цегляна будівля, свіжопофарбована набіло. Збоку – загорожа зі свіжих дощок, з них же збиті альтанка та гойдалки. На траві де-не-де лежать залишки від повітряних кульок – видно, що недавно тут було урочисте відкриття. Всередині будівлі двоє чоловіків вимуровують стійла для коней. Біля стіни гіркою поскладані тюки сіна. Один з чоловіків просить трохи почекати, мовляв директор зараз буде.

Десь за півгодини прибіг і директор благодійного фонду «Карітас» Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Сергій Триф’як. Швидко береться розказувати, а заразом і проводить екскурсію.

«У нас благодійність часто асоціюється з соціальними сферами – допомогти лікарні, сиротинцю і так далі, – розповідає він. – Але в цілому світі благодійність – це щось більше. Як правило, напрямки благодійності вказують на проблеми, які є у суспіль­стві. І одна з таких проблем – от ці овечки, яких ніхто не хоче розводити».

Чоловік якраз підводить нас до невеликої отари. Вівці ховаються в затінку будівлі, тільки один баран демонстративно розлігся на сонці. Овець привезли наприкінці вересня з Лючі, що у Косівському районі. Директор сміється, каже, справжні горяни. «Нині їх 25, а якщо все буде добре, то навесні стане 50, – каже він. – Люди питають – а воно вам вигідно? Вигідно – не вигідно, але маємо показати, що наше сільське господарство не може існувати без тих давніх промислів. Колись вівця була головною – і вбирала, і годувала. А зараз люди городи не обробляють, бо не вигідно, нічого не тримають, бо не вигідно».

Правда, про те, що ферма може популяризувати вівчарство, засновники «Ковчегу» здогадалися, коли овець уже привезли. Бо основне їхнє призначення – овіотерапія.


Маленькому Вадиму вівці дуже подобаються

«То така радість для дітей – з ними бавитися, – каже Сергій Триф’як. – Були тут уже і наші підопічні, ходять і місцеві діти. Головне, дивитися, аби чимось не нагодували. Бо вівця – то така тварина, що їсть усе. А діти їм і шоколадки дають».

До стада якраз підходить малий хлопчик із татом. Дитина спочатку трохи сторониться. Але вівці відволікають, згодом малий Вадим, так звати хлопчика, пішов гладити кудлатих тварин і навіть дозволив себе сфотографувати.

Від овець тут планують отримувати і сир, і бринзу, і вовну. «Ми хочемо показати, що здорова їжа, то не так тяжко й дорого», – говорить Сергій Триф’як.

Гуцулик, рисак і німець

З дня на день на фермі чекають на коней, які мають катати діток з особливими потребами. Зараз для них якраз добудовують стійла. Коней поки що має бути троє – гуцулик, рисак і німець. Коні – непрості, дорогі, запевняє директор, бо ж не кожен кінь може возити дитину з ДЦП.

З конями поспішають, бо батьки вже проходу не дають, каже Сергій Триф’як. Працюватиме з ними професійний тренер із Коломиї. Шукати не шукали – сам прийшов. Мовляв, от є коні, і є я, то давайте працювати. А батьки діток, яким це потрібно, того лікаря вже знають, от і нагадують весь час телефонними дзвінками.

Для іпотерапії (лікування кіньми) тут планують зробити більший манеж. Заняття для діток з особливими потребами будуть безплатними, для інших – подив­ляться, бо треба ж якось це все утримувати. Щодо розміщення, то постійно жити тут батькам із дітьми ніде. Бо планувалася ферма саме для Коломиї. Але якщо й з інших районів люди матимуть бажання, то завжди зможуть переночувати у приміщенні «Карітасу».

Душевна терапія

Історія народження цієї лікувально-анімаційної ферми доволі буденна, але й цікава своїм рішенням. «Ідея зародилася під час спілкування з нашими закордонними партнерами, – розказує директор. – У них, по-перше, ідея «Карітасу» трохи інакша: кожен з них повинен мати маленьке соціальне підприємство, яке приносить прибутки, аби покривати хоча б адміністративні витрати. По-друге, гранти. Якщо колись з-за кордону їх давали дуже багато, то тепер кажуть – от ваші люди купують собі такі машини, які нашим недоступні, то, може, ви подумаєте, аби трохи самі себе фінансувати?». Отже, задумалися про ферму. Вирішили назвати її анімаційною – не від англійського «animal» – тварини, а від латинського «anima» – душа. Бо все ж таки основне її завдання – це терапія.

Ідея ідеєю, але втілити її у життя виявилося не так просто. По-перше, довелося шукати місце. Обрали П’ядики. Бо від Коломиї близько – це раз, і сільська громада готова співпрацювати – це два.

«Люди раді, що ми тут є, – каже Триф’як. – Бо дивіться, скільки зараз господарств пустує». Помагає й тутешній підприємець – виділив під ферму своє приміщення, допоміг із кормами. Громада села дала дерево на загорожі, альтанку, гойдалки, туалет. Пообіцяли почистити озеро, яке поруч, і навіть зробити дорогу. Та й поле, котре біля ферми, тепер оброблятиме «Карітас».

Втім, із самим облаштуванням весь час виникають нові проблеми – вирішують одну, вилазить інша. «От завезли овець – виявилося, що треба заливати стяжку, – говорить Сергій Триф’як. – Чи ми коли думали про пічку? А тепер її треба робити, аби люди, які будуть дивитися за тваринами, взимку просто не замерзли».

На теперішньому господарі «Ковчегу» зупинятися не збираються, хочуть завести ще багато тварин – і осликів, і кролів, і бджіл, можливо, ще якісь ідеї виникнуть по ходу. Щоправда, нові мешканці тут швидше за все з’являться вже навесні.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.