Мого чоловіка убив гепатит

Минув рік, а досі важко сприймати реальність. Після смерті Мирослава я довго не насмілювалася зайти до його майстерні. Із своїх 53 років він понад сорок присвятив радіоелектроніці. Закінчив Львівську політехніку, працював у сфері зв’язку. І зараз у майстерні – радіосхеми, журнали, довідники, деталі, конструкції. Біль утрати хоч трохи гасне при думці, що тут ніби торкаєшся його життя.

Мого чоловіка убив вірусний гепатит С. На жаль, досі нема дієвого захисту від цієї інфекції, державна програма не працює. Тому в багатьох областях, зокрема на Львівщині, створюють пацієнтські організації. Можливо, ця публікація стане першим кроком до заснування такої спільноти на Прикарпатті.

Попереду було життя

Звичка – велика сила. Це настільки рушійна й разом із тим руйнівна сила, що суттєво впливає на все наше життя. Ось, приміром, звик повний сил чоловік трудитися від світанку й до вечора, то жодні принади не приваб­лять і не відірвуть від усталеного ритму. Чи звичка економити: усе – на потім, на ліпше життя. Яке, як сподівається, невдовзі має настати. Ось лише добудую хату, довчу дітей, дам їм «шматок хліба». Отоді за-жи-ву! Придбав човен (бо рибалка ще той!), запланував поїздку на море.

Та все йде шкереберть, коли втручається якась невидима сила й одного дня перекреслює мрії. Та навіть не одразу. Бо діагнозу «вірусний гепатит С» передували такі зміни в організмі, які мали б насторожити. Та як можна було щось запідозрити? Плечистий, 187 зросту, веде здоровий спосіб життя. Як більшість із нас, Мирослав загальній слабкості не надавав уваги, а невмотивовані стрибки температури «збивав» таблеткою. Через тиждень-два все повторювалося, додалися розлади травлення. Медики скерували його до обласної клініки, там комплексного обстеження не зробили, а погане самопочуття «списали» на гіпертонію, загрозу цукрового діабету. І аж згодом виявили проблеми з печінкою – як результат інфікування вірусом гепатиту С.

В амбулаторній картці Мирослава знайшовся запис «хронічний гепатит», датований ще 1989 роком. А рік перед тим він переніс жовтуху. Чоловік дивувався, чому відтоді під час проф­оглядів на цьому не акцентували. Адже працював, був мисливцем, обстежувався і як водій, але лікарі не наполягали на якомусь особливому режимі життя чи харчування, про взяття на диспансерний облік також не було мови. Звідки саме взявся отой злощасний вірус, впевнено сказати не можна. Хоч, коли простежив зафіксовані в картці результати аналізів крові, то зауважив, що гемоглобін з року в рік плавно зменшувався. На жаль, звернули увагу на це лише потім…

Відомий професор з обласної клініки пробувала давати противірусні препарати, але тримісячне лікування результату не дало. Приймала хворого на кушетці в коридорі, жодних записів не вела. Тобто, офіційно наче й не лікувала, тож претензії виставити нікому. Кожна консультація була не задарма. Після такого «кушеткового» лікування почалися перші прояви цирозу печінки, скерували до гастроентерологічного відділення обласної лікарні. Але поліпшення не наставало.

Академія Сонця

Добив нас візит до столичного інституту трансплантології. Вердикт відомого хірурга коштував 800 грн. і був однозначним – пересадка печінки. Треба було шукати донора, а це практично нереально. Операція потягнула б на 100 тис. грн., а ще – до кінця життя витрачатись на імунодепресанти, щоб перешкодити відторгненню нової печінки. Після трансплантації потрібна також противірусна терапія, інакше вірус вразить і пересаджений орган, – не менше 120 тис. грн. І все це – за рахунок хворого, жодної компенсації від держави нема. Як, зрештою, і гарантії на успіх.

У відчаї ми шукали порятунку у Львівській обласній інфекційній лікарні. Був відчутний результат. Але там не призначали противірусні препарати, щоб не спровокувати ріст пухлини. Порадили провести кріодеструкцію як прогресивний і показаний у цьому випадку метод якщо не повного знищення пухлини, то бодай її локалізації. Операція також давала шанс виявити й інші новоутвори. Після цього можна було сподіватися на антивірусну терапію.

Але останньої миті знайомий лікар-стоматолог відрадив, принісши «чудо-диски» з лекціями про «Академію Сонця» та роботами якогось месії. Треба сказати, що дар навіювання гість мав. А ще городенківська «провидиця» сказала, що пухлини нема …

Нарешті, коли справи стали вже геть кепські, медики підтвердили: четверта стадія раку печінки. Зі словами «лікуватися симптоматично» хворого виписали додому. Хірург-онколог, який півроку тому пропонував виморозити пухлину, тепер лише розвів руками. Дістали препарат, єдино визнаний у боротьбі з таким раком. Коли закінчилися ліки, придбали індійський аналог. Чи через його токсичність, чи було вже запізно, але через кілька днів настав коматозний стан, який завершився фатально.

…Багато причин могли призвести до смерті мого чоловіка. Вірусний гепатит С тому й називають «тихим убивцею», що підкрадається він непомітно. Та запобігти негативному перебігу недуги могли профілактичні заходи, перебування на диспансерному обліку, обстеження, ощадний спосіб життя. А коли вже хвороба виявилася задавненою, шансів на життя не було.

Донор допомагає собі

За даними сайту Івано-Франківської обласної інфекційної лікарні, 57 % випадків цирозу печінки і 78 % випадків первинного раку печінки зумовлено хронічними вірусними гепатитами В або С. Загальна кількість хворих на гепатити у світі в 14-15 разів перевищує кількість ВІЛ-інфікованих. У 2010 році на Прикарпатті при обстеженні 14713 практично здорових донорів у 328 – виявлено маркери до гепатиту В, а у 300 – позитивні до гепатиту С.

Гепатитом С у світі вражено майже 140 млн. осіб, з них понад мільйон – в Україні. За останні півроку кількість інфікованих зросла в півтора рази, за темпами поширення вірусних гепатитів ми – лідери у Європі. Клінічна картина вірусного гепатиту С до певного моменту може протікати безсимптомно або ж має неспецифічні ознаки, схожі з іншими хронічними інфекціями (астенія, слабкість, стомлюваність). Здебільшого це безжовтянична форма, яку інфікований переносить «на ногах». Іноді людина стає вірусоносієм, без великої шкоди для організму. Здебільшого ж гепатит С переходить у хронічну форму. Без лікування може призвести до цирозу, раку печінки. У літніх людей ця вірогідність вища.

Групи ризику: ін’єкційні наркомани; хворі на гемофілію, яким вводили фактори згортання крові до 1987 року; особи, яким проводиться очищення крові методом гемодіалізу; особи, яким робили переливання крові або трансплантацію органів до липня 1992 року; особи, котрі мають невстановлені захворювання печінки; діти матерів, інфікованих гепатитом С; працівники медустанов.

Обстеження платне. Вихід – ставши донором, допомогти якомусь хворому і безкоштовно обстежити свою кров на наявність вірусних гепатитів В, С та ВІЛ-інфекцію.

Курс лікування вірусного гепатиту С 52 800-240 000 грн. Ймовірність одужання – 50-80 %.