В Україні оборот зброї регламентується відомчими інструкціями. А відповідного закону немає й донині. Законопроект є, але він то з’являється, то відхиляється. Тож нині, аби відчувати себе безпечно на темній вулиці, найлегше записатись на карате-бокс-таеквондо або придбати щось газове – балончик чи пістолет. Для «газу» дозвіл не потрібен. Натомість, травматичну зброю вже просто так не купиш.
Один дозвіл – три «ствола». Одночасно, в одному магазині. Без жодних проблем. Мова йде про мисливську вогнепальну зброю – хоч гладкоствольну, хоч нарізну.
Андрій Воробчак, начальник сектору дозвільної системи управління громадської безпеки (УГБ) УМСВ в області розповідає, що мисливську вогнепальну зброю може придбати кожен громадянин України, який на момент отримання дозволу не є судимий та не має медичних протипоказань. Єдине обмеження – вікове.
Отож, треба мати 21 рік для придбання мисливської гладкоствольної та 25 років – мисливської нарізної зброї. Далі потрібно оформити необхідний пакет документів. Найважливіші серед них – довідки про відсутність судимості, проходження комплексної медкомісії та закінчення курсів стрільби. Решта – дрібниці.
Після подачі усіх довідок у сектор дозвільної системи міліція вас перевірить. Чи, бува, не були засуджені, не притягувалися до адміністративної відповідальності, чи не є сімейним бешкетником, чи добре живете з сусідами. Також важливо – чи маєте де тую зброю тримати. Якщо хочете придбати до трьох одиниць, то потрібен сейф чи хоча б шухляда під замком. Якщо більше, то місце, де зберігається зброя, має бути обладнане сигналізацією. Як зазначає Воробчак, буває, що виділяють під зброю комірчину. Там і тримають мисливський арсенал.
Через місяць, якщо усе гаразд з документами, берете дозвіл і купуєте зброю. Далі, протягом десяти днів, її треба зареєструвати у тому ж секторі дозвільної системи. А потім кожні три роки перереєстровувати. Переносити мисливське знаряддя можна тільки у зачохленому стані і тільки із спеціальним посвідченням. Все.
Інша справа, що така зброя аж ніяк не вбереже вас від глухих і темних вулиць, про які згадувалося вище. Хоча? Та ні – у цивільному одягу та з мисливською рушницею в руках нормальні люди на наших вулицях не ходять. А на інших є міліція.
На відміну від мисливської зброї, газову чи спецзасоби травматичної дії можна придбати вже з 18 років. На газову ще й дозвіл не потрібен. Адже нею можна лише знешкодити нападника, а от поранити – ні. Принаймні, у більшості випадків.
«Правда, якщо швидкість польоту кулі більше 100 м/с і калібр більший за 4,5 мм, – каже Андрій Воробчак, – то треба мати такий самий дозвіл, як на мисливську гладкоствольну зброю».
Менш доступною є гумова (або травматична) зброя. Саме вона передбачена для самозахисту. Але не для всіх. Її мають право носити народні депутати, військовослужбовці, державні службовці (крім місцевого самоврядування), журналісти, представники добровільних народних дружин (у нашому випадку це – громадське формування «Штаб»), працівники суду та правоохоронці (або їхні близькі родичі).
Щодо бойової зброї, то вона дозволена лише співробітникам силових відомств.
У тому законопроекті про зброю, говорить Андрій Воробчак, йде мова про те, щоб і гумову зброю продавати без дозволів. Але як воно буде, та чи буде взагалі, наразі говорити складно. Зрештою, Воробчак акцентує: сама гумова зброя не є надто небезпечною. Інша справа, що її можна такою зробити, внісши деякі «правки» в конструкцію пістолета. В разі виявлення подібної модернізації порушники несуть адміністративну відповідальність, а зброю в них конфіскують.
За словами Воробчака, уже у 2011 році на Прикарпатті було два таких випадки. Відповідно, ці люди назавжди втратили право користуватися зброєю.
Сухі цифри
Наразі на Івано-Франківщині налічується понад 16 тисяч озброєних мешканців. Самої зброї на руках – 16800, дехто має по кілька одиниць. Серед них: власників спецзасобів травматичної дії (гумова зброя) – 1435, газової – 4060, мисливської нарізної – 1434, а мисливської гладкоствольної – 9870.
Comments are closed.