«Скажи мені що ти їси, і я скажу тобі хто ти». Цей вислів підтверджує такий собі умовний поділ людей на м’ясоїдів й тих, хто м’яса не вживає. Отже, вегетаріанці – хто вони?
Люди та свині
«Загалом вегетаріанство здоров’ю не шкодить, випадків захворювань від такого способу харчування практично немає, – говорить обласний гастроентеролог Людмила Мислібовська. – Але є хвороби, коли вегетаріанство протипоказане: захворювання печінки, шлунково‑кишкового тракту. Натомість, протипоказань прийому м’ясної їжі немає».
Пані Людмила не ставить питання руба. Каже, якщо у продуктах, які споживає людина, є достатньо білків, то «можна займатись і вегетаріанством». От тільки не варто експериментувати з дитячим організмом, бо він потребує особливо багато білків і мікроелементів, які є у м’ясі.
При цьому особиста позиція Людмили Мислібовської – «ні вегетаріанству!». «Оскільки печінка людини така ж, як у свині, то людям треба їсти все. Адже свині харчами не перебирають, – резюмує лікар. – До того ж, якщо пригадати історію людства, то для наших предків споживання м’яса було природним завжди».
Втім, до кожного конкретного випадку має бути свій підхід. Наприклад, гінеколог Лариса Дубчак каже, що вагітним вегетаріанкам навряд чи піде на користь, якщо вони почнуть їсти м’ясо. «Мало того, що організм мусить адаптуватися до вагітності, а тут ще й до зміни харчування звикай, – говорить лікарка. – Із практики можу сказати, що якогось ущербу для дитини від маминого вегетаріанства я не відстежувала».
А дослідження фінських науковців свідчать про те, що за рівнем розвитку рухових і мовних функцій діти-вегетаріанці не відстають від своїх однолітків, які їдять усе. Втім, і не переважають.
Різними шляхами
Словом, чиї аргументи переконливіші, кожен вирішує сам. І швидше за все, вже у дорослому віці. Проте, трапляється різне.
Наприклад, молодий хлопчина Андрій Шустикевич розповідає, що фактично став вегетаріанцем ще у дитсадку, хоча й несвідомо. Пригадує, як виймав із борщу «неапетитні кавалки м’яса», а згодом перестав його їсти взагалі. Врешті йому почали наливати манку. Поразки у довготривалому процесі заохочування до м’яса різними котлетами зазнали й батьки, хоча слабку надію на його повернення до спільноти м’ясоїдів плекають і досі.
«До солоних огірків чи морозива мене часто тягне, – говорить Андрій. – А от до м’ясного чи риби апетиту ніколи не було. Не терплю смороду живої риби чи вареного м’яса, а от запах копченостей і шашлику – дуже подобається. Але тільки запах…». За словами Андрія, його відраза до споживання м’яса підтримується також неприємним виглядом мертвих тварин і нутрощів на ринку. Жодних релігійних мотивів, наголошує він, в нього немає.
А от студентка Інна Бурова вегетаріанкою стала два роки тому, відколи втрапила на курси ведичної кулінарії. Відтоді вона не їсть м’ясо, рибу, а її рідні пильно стежать, аби до тарілки доньки випадково не потрапило м’ясне. «Багато видів м’яса взагалі не перетравлюються і до кінця не виводяться, а це завдає організму непоправної шкоди, – говорить Інна. – Найнебезпечнішими є яловичина та свинина. Звісно, постає питання чим замінити? Але зараз у мій організм потрапляє набагато більше корисних продуктів. А результати аналізів, які час від часу роблю, свідчать виключно про позитив для організму».
Філософсько-релігійні погляди Інни на життя співпадають зі способом харчування. Вона вірить у реінкарнацію і вважає геть нелогічним, що у цьому житті вона має з’їсти курку чи зайця, яким, можливо, була у попередньому житті. Дівчина каже, що люди не мають права бути причиною страждань і смерті тварин.
Не що, а скільки
Прибічники різних способів харчування по‑різному аргументують свої погляди. «Світова статистика охорони здоров’я дає найвищі показники захворювання на рак і серце у тих країнах, де рівень споживання м’яса найвищий, – говорить майбутній біолог Олег Пилипів. – І навпаки, у «вегетаріанських» країнах рівень цих захворювань найнижчий».
Натомість, лікар сімейної практики і медицини Радислав Петрів говорить, що, по‑перше, людина – істота всеїдна, а по-друге, важливо слухати свій організм, бо він ніколи не обманює в тому, що йому потрібно.
«Важливо не що ми їмо, а скільки, – стверджує лікар. – Якщо людина з’їсть, наприклад, п’ять буханок хліба, то вона просто отруїться. Також їжа має бути сезонною і з того ареалу, де людина мешкає. І точно не треба створювати собі штучні заборони щодо тих чи інших продуктів».
Словом, для когось вегетаріанство – стиль життя, глибинна філософія. Для інших – тимчасове захоплення чи експеримент. Проте для багатьох українців вегетаріанство стає нормою життя з дуже тривіальної причини – під диктатом цін на м’ясопродукти.
Comments are closed.