Зізнайтеся, що також любите заглядати у чужі вікна, особливо одноповерхівок, і милуватися квітами на підвіконнях. Терпіння тих, хто їх доглядає, викликає захоплення…
Чоловіча справа
У фотографа Дениса Трофімова, який переїхав до Франківська із Микуличина, аж 85 різновидів кактусів. Усі світлі кутки кімнат, підвіконня — все обставлене ними.
«Чомусь кажуть, що вазони — це жіноча справа, але не кактуси, — сміється Денис. — Вони якісь чоловічі. Моя «любов» до них виникла десь у середині 1990-х, коли втрапив на виставку кактусів у Франківську. Доти ставився до них якось нейтрально, поки на власні очі не побачив, якими різними та красивими вони можуть бути. З того часу почав їздити за ними до Львова, купував, обмінював».
 |
За словами Трофімова, на зиму кактуси уподібнюються ведмедикам — вони також впадають у сплячку. Підливати їх треба приблизно в середині жовтня і потім не чіпати аж до кінця березня.
«У Микуличині ставлю їх у прохолодну веранду, де вони й «зимують», — ділиться досвідом Денис. — Якщо поливати кактуси взимку, то вони просто не зацвітуть. А влітку їх варто добряче підливати раз на два тижні. Аби це зробити, інколи йде ціла година та три відра води».
Щороку більшість «трофімовських» кактусів таки цвітуть найрізноманітнішими кольорами — від ніжних біло-жовтих до фіолетових і червоних. І пахнуть приємно, проте не всі.
«Маю один вазон із родини кактусових, але без колючок, — розповідає Денис Трофімов. — У нього велика м’ясиста квітка і такий же запах, який приваблює різних мух. Маю й такий, якого остерігаються рідні, особливо, кіт. Той кактус має довгі голки, які на кінці нагадують гарпуни. Коли забиваються у шкіру, то, по-перше, дуже боляче, а, по-друге, ніяк їх не витягнеш, хіба разом зі шкірою. Кіт одного разу саме так і постраждав… Ще є кактуси, які плодоносять: червоні ягідки, а на смак, як аґрус. Збираю їх жменями та їм».
Денис стверджує: історія про те, що кактуси треба ставити біля комп’ютерів, бо вони вбирають випромінювання — міф. А люди ставлять їх на столах, далеко від вікон, кактуси світла не бачать і гинуть, а всі думають — від променів. Втім, у тому, що на своїх колючках кактуси зосереджують лише позитивну енергетику, Трофімов упевнений.
Квітучий світ
Про франківчанку Настю Климовську кажуть, що біля неї все оживає. Хоч дівчина й зізнається, що раніше до рослинності в домі ставилась якось нейтрально. Але п’ять років тому батьки подарували їй першу орхідею…
«Одна за одною почали з’являтись й інші, — розповідає Настя. — Тут і міні фаленопсиси, ванда, цимбідіум, а також великі фаленопсиси. Останню орхідею принесла з роботи у жовтні минулого року. Її мені дала колега для реанімації. От я їй і повернула — вже з двома квіточками. Через місяць виходжу з відпустки, а квіток — жодної, хоч орхідеї цвітуть по півроку. Після того колега мені її остаточно передарувала».
Крім орхідей, у Насті Климовської ще є з 15 фіалок різних кольорів. Є й не квітучі: фікуси, драцена, заміокулькас, кілька різновидів плюща, авокадо й лаврове деревце. І всім треба приділити увагу.
«Щодо орхідей, то вони не такі вже й вибагливі, — стверджує Настя. — Трошки вологого повітря, непрямого сонячного світла — і їм буде комфортно. Взимку я «купаю» орхідеї щомісяця, а влітку — двічі на місяць. І обов’язково з підживою. Тут бажано чергувати: один раз — зі звичайною водою, а раз — із добривом. Занурюю горщик з рослиною у воду на 15-20 хвилин, потім виймаю. Час від часу роблю для них «душ» — прискаю на листочки водою кімнатної температури, але не на квітку, аби та не зіпсувалась. Коли орхідея у стані спокою, тобто не цвіте, то краще лишити її у спокої та «купати» рідше. А коли вже повністю відцвіла, цвітонос не треба обрізати, поки він сам не засохне. Не відстригаю й пожовкле листя — нехай опаде».
Медицина на вікні
У пенсіонерки Стефанії Шегди на підвіконні — здебільшого лікувальні вазони. Жінка є прихильницею старих, добре перевірених рослин. З роками вона вивчила всі їхні властивості, які й практикує на собі та рідних. Знає, від чого може допомогти листочок тої чи іншої рослини. Як каже пані Стефа, має вазони і для лікування, і для милування.
Для милування — традесканції, в народі їх ще називають мушкательками чи калачиками. Ця рослина цвіте цілий рік, різними кольорами. Традесканції мають гарний запах — якийсь заспокійливий. Тому їх треба ставити у спальні — для здорового й міцного сну.
«До речі, міль цього запаху не переносить, — стверджує Стефанія Шегда. — Там, де є «мушкателька», там немає цих літаючих шкідників. Також з листочків цієї рослини можна запарити смачний чай».
Жінка переконана: у кожної доброї господині на підвіконні має стояти алое. «Алое допомагає при хворобах, — каже вона. — Якщо змішати сік алое, меду та трошки кагору, то вийде добрий лік від горла та навіть туберкульозу».
Пані Стефа показує вазон з високою зеленою квіткою — золотий вус. Коли він пускає від коріння такі довгі батоги (вуса), то їх відрізають, ріжуть на шматки та заливають горілкою чи спиртом. Ця «настоянка» добра для натирання – від болів у м’язах і радикуліту. Ще корисно щодня з’їдати по маленькому листочку золотого вуса — для профілактики від різних хвороб. Відвар з цієї рослини може допомагати на перших стадіях онкозахворювань, каже Стефанія Шегда.
А без каланхое жінка просто не уявляє свого життя. «Як лише крутить у носі, то жодні ліки так не допоможуть, як вичавлений сік цього вазона, — говорить вона. — Два-три закапування, й нежитю — як не було».
…До речі, зараз сприятлива пора для пересаджування вазонів. Отож, зробімо своє життя квітучим!
