Цього свята з нетерпінням чекають діти, особливо сільські. Бо тоді можна буде поганяти по вулицях і поляскати освяченими гілками всіх, кого побачиш. І нічого тобі за це не буде. Може, ще й подякують. Дорослі до вербової гілки теж небайдужі, бо вони вірять, що вона допомагає в господарстві…
На Вербну неділю з самого ранечку до церкви завозять вербові гілочки. Там їх освячують під час святкової Літургії. Віряни розбирають гілки та вітають ними всіх знайомих. Це свято повелося з незвичайної події, яка дуже гарно описана у Святому Євангеліє — в’їзду Ісуса Христа до Єрусалиму.
Тоді його учні привели жереб’я та постелили на нього одяг, аби Христос сів верхи. А коли він уже був біля Єрусалимської брами, то «народ, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі. Люди, що йшли перед Ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!».
 Отець Йосафат Бойко освячує вірян і вербові гілочки |
Саме в пам’ять про той день християни кожного року освячують вербові гілочки.
Цікаво, що в ті часи верхи до міста в’їжджали лише правителі, коли поверталися додому з перемогою. На коні. А Ісус в’їхав до Єрусалиму на осляті.
«Цим він яскраво показував свою покору та самоприниження, — пояснює настоятель монастиря Воплоченого Слова, отець Йосафат Бойко. — Люди хотіли зробити Його своїм царем, правителем, але саме цим актом Христос показував, що він не є земним царем, а Небесним. І цим днем Церква згадує прославляння Ісуса Христа перед Його стражданнями і хресною смертю для того, аби показати, що вони були добровільні. Саме через приклад Христа нині кожен християнин повинен так само приймати свої щоденні хрести».
Цю особливу неділю перед Великоднем ще називають Вербною, Квітною, Шутковою, а в горах — Бичковою (від слова бичкувати — бити). Різними є й уже традиційні примовляння-ляскання. Найвідоміше — «Верба б’є, не я б’ю — за тиждень — Великдень». А ще кажуть: «Верба хились, бий до сліз» або «Лоза б’є — не заб’є».
Не заб’є, бо здавна бити галузкою верби означало — пробуджувати в людині її творчу енергію. Навіть існувало повір’я, що таким жестом людині передається сила відродженої із зимової сплячки природи.
Ще більше традицій збереглося щодо застосування освяченої галузки в господарстві. І в кожному районі вони різні.
Наприклад, на Коломийщині вважають, що якщо лиш занести вербу до хати, то вона одразу стає оберегом на цілий рік. «Її ніколи не виносять, бо вона оберігає оселю від біди, — каже коломиянка Ольга Конюк. — Ніколи й не викидали, бо то величезний гріх. А перед тим, як після церкви зайти до хати, добрий господар обов’язково садить одну гілочку на городі, аби урожай був добрим».
На Калущині шанують і тиждень перед Вербною неділею. За словами Марії Бойчук із села Новиця (Калуський район), в цей час не можна сіяти городину, бо вродить такою тонкою, як вербові гілочки.
 В’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму |
«А ще нам бабця кожного року нагадує, що треба з’їсти один котик (бруньку) з освяченої галузки та запити водою, — розповідає пані Марія. — Так треба робити, аби цілий рік не боліли ані голова, ані горло».
«У нас перед Великоднем, коли випікають паски, то до дров кидають галузочку освяченої верби, — розповідає Марія Строїч із села Шибене Верховинського району, — це для того, аби пасочка вийшла висока та рум’яна».
Також чи не в кожному районі Прикарпаття є звичай вперше виганяти худобу на пасовисько саме такою гілкою — щоб нечиста сила її оминала, а корови давали багато молока.
«Коли за вікном сильна гроза — гримить і блискає, то поруч зі Стрітенською свічкою на вікно ставлять і вербову гілку», — ділиться традиціями Рогатинщини студент Володимир Олійник.
Дуже часто свячену вербу застосовують і в народній медицині. Коли хтось хворіє – чи людина, чи тварина — то невеличку галузочку вкидають до інших трав і варять з того чай. Відваром з верби лікують ревматизм і біль у м’язах.
«У нас досі, коли купають маленьку дитину, то до ванночки кидають кілька бруньок верби, — каже Марія Бойко. — Так дитину оберігають від вроків».
Раніше за погодою на Вербну неділю визначали майбутній урожай. Наприклад, якщо ранок морозяний, то можна чекати на добрі ярові.
Саме після Шуткової неділі починаються серйозні приготування до Великодня. Люди прибирають свої помешкання, відмивають, вибілюють усе.
Не слід забувати і про вибілення власної душі, тому, починаючи з Вербної неділі, у церквах влаштовують загальні сповіді.
