Вже два роки в Івано-Франківську при римо-католицькому костелі Христа Царя, що на вулиці Вовчинецькій, діє спільнота африканських студентів. Щонеділі вони збираються на «англійську месу», де виконують священні співи у стилі соул — ритмічно, весело, з пританцьовуваннями.
Аби не сумували
Минулої неділі, на наш Великдень, «Репортер» запросили на незвичайний пікнік — зустріч зі студентами-африканцями. Вони святкували Паску за католицьким обрядом тиждень тому. А цього дня продовжили святкування. Але через негоду пікнік перенесли до просторого залу парафіяльного дому, що стоїть за костелом. Тут на всіх уже чекає його настоятель — отець Базилій Павелко — дуже веселий і балакучий ксьондз.
Новохрещені африканці
«Щось запізнюються наші друзі-африканці, — посміхається він і поглядає на годинник. — Вони у нас гарні, але дуже непунктуальні. Оскільки вони на свята не мали змоги поїхати додому, до батьків, тому, аби не почувалися самотніми у ці святкові дні, ми й вирішили запросити їх на такий пікнік — почастувати смачненьким, приголубити та ще раз відзначити Пасху».
До зали заходить ще один священик — отець Віталій Буковський. Саме він і провадить «англійські меси» та опікується іноземцями.
«Наша спільнота ще досить молода, — говорить отець Віталій. — А от у Тернополі така вже давно діє. Їх там приблизно 80 осіб, а наших десь 35 набереться. Цікаво, що ініціатива створити таку спільноту виникла саме від студентів, бо багато з них вчилися у Тернополі та вирішили створити щось подібне й у Івано-Франківську, а ми залюбки пішли їм назустріч».
Хор, що всіх манить
Спершу в костелі запровадили Літургію англійською мовою. І щонеділі о 14:00 її можуть відвідати усі охочі та почути колоритні африканські співи. Ходять сюди і індуси, бувають і звичайні іванофранківці. Адже всім цікаво почути такий незвичний хор. Хоч, за словами отця Віталія, хором це ще важко назвати.
«На Літургії вони просто всі активно співають, — каже священик. — Тут зібралися представники різних країн і у співах вони використовують свої традиційні манери. Взагалі африканські голоси мають свою специфіку, особливо у хлопців такий глибокий тембр, а у дівчат ніжний, мелодійний. От, і виходить дуже гарно. Вони збираються щосуботи на репетиції, самі шукають якісь ноти, вчать побожні пісні, аби виконати їх під час Літургії».
«Африканські співи в англійському виконанні мають якесь своє забарвлення, — продовжує отець Базилій Павелко. — Їхня манера співу не така плавна, у порівнянні з традиційним церковним співом, у них виходить ритмічніше — аж хочеться танцювати. Я вважаю, що це дуже добре, що у нас таке є, бо через ці співи вони знайомлять нас зі своєю культурою, своїм багатством».
Також для африканців планують зробити ще й уроки катехизації, аби глибше вивчили християнство.
Вибрали собі віру
Цього року, перед католицьким Великоднем, троє африканських студентів навіть прийняли хрещення.
«Якраз сьогодні мають прийти наші новохрещені, — говорить отець Віталій. — Якось вони самі прийшли та сказали, що хочуть охреститися. Я запитав — чому? Відповіли, що хочуть бути християнами і саме тут бачать своє місце».
Отець Віталій Буковський розповідає іноземним студентам про великодні традиції
До зали заходить Мері Нгнамба Монза — невисока дівчина з дуже дивною зачіскою: багато закручених косичок. Вона з Габону, якраз одна з тих новохрещених. Мері вже два роки живе у Івано-Франківську, навчається в університеті нафти і газу. Вчитися її відправив батько, який свого часу також навчався в Україні, у Кривому Розі. Цікаво, що мати дівчини — християнка, а батько — мусульманин. За словами Мері, аби у родині не було релігійного конфлікту, батько оголосив, що діти, коли виростуть, то віру вибиратимуть самостійно.
«Я ніколи не ходила до церкви, — розповідає Мері. — Коли два роки тому приїхала до Івано-Франківська, то мене привела сюди моя подруга Марта з Нігерії. Вона розказала, що є така церква, де правлять англійською. Я прийшла. Сподобалося, тому досі ходжу. Тут мені якось дуже добре. Одного разу я подзвонила до мами і сказала, що хочу бути християнкою. Батьки не заперечували».
На зустріч прийшов ще один новохрещений — Метью Сафо з Гани. Веселий хлопець, невеличкого росту, який дуже старався говорити українською. Метью розповів, що навчається у медуніверситеті на третьому курсі, що йому подобається наше місто, але не тоді, коли він сумує за домом. Батьки Метью — протестанти і також не були проти, щоб їхній син охрестився і став католиком.
Без бар’єрів
За приємними та невимушеними розмовами й не помітили, як до зали набилася купа народу. Віталися, знайомилися з новенькими, обіймалися, фотографувалися. Всі почувалися дуже комфортно та затишно. Дівчата одразу пішли на кухню допомагати з приготуваннями, а хлопці шукали гарну музику — якусь африканську.
«Мене завжди захоплювала їхня відкритість, — говорить отець Віталій Буковський. — У них немає ніякого бар’єру через колір шкіри. Іноді з ними легше спілкуватися, ніж з нашими людьми. А ще кожен із них має якісь лідерські задатки. Вони думають не на один день, а на майбутнє. От, хлопці, які прислуговують у храмі, навчають і готують собі послідовників, бо знають, що потім повернуться додому, а когось треба залишити тут, передати естафету».
Отже, дівчата вже накрили столи. Чи не всіх дуже дивувало та цікавило, навіщо посеред столу поставили тарілку з яйцями. Отець Віталій посміхався та обіцяв кожному розповісти про великодні традиції, але спершу — спільна молитва та благодатні співи.
Усі чемно встали й заспівали так, що аж мурашки по шкірі побігли, бо ніколи не чула такого вживу, хіба десь у фільмах. І справді — під ритмічну мелодію хотілося танцювати та посміхатися.
А вже до вечора почалися справжні розваги. Отець Базилій спеціально роздрукував українські пісні, вручив кожному пісенник, тож того вечора можна було почути ще й українські народні пісні в африканському стилі. Знаєте, дуже непогано!
