У кімнаті коломиянина Олександра Кукурудза живуть понад 500 павуків, зграя тарганів і сімейство гігантських тисячоніжок
Дивна пристрасть
Аби подивитися на таких незвичних домашніх тварин, а, можливо, й собі проникнутися до них симпатією, напросилися до Сашка у гості. Без проблем. Невисокий чорнявий хлопчина в оранжевій футболці зустрів «Репортер» біля коломийської ратуші. Веде додому. Одразу попереджає, що треба буде трохи почекати, бо терміново має доробити тераріум для павучка, якого в нього купили.
Гігантська африканська тисячоніжка пахне йодом
За невеличким городцем біля особняка Сашко майструє той тераріум. На основу з пінопласту наліплює волокна та шкірку кокоса. «У мене павуки без декору сидять, — посміхається він. — Їм головне, аби комфортно, а мені — щоб зручно прибирати. А ті декорації не треба ні мені, ні їм. Нині в мене більше півтисячі павуків, десь десяти видів. Більшість — маленькі. А ще скорпіон, фріни, тисячоніжки».
Звідки та пристрасть? «То у мене весь час було, — каже Сашко. — Мама каже, що коли був маленький, то за вуха не могла відтягнути від мурашок і черв’яків. Приносив додому в кишенях слимаків, а потім із друзями наловчилися ловити п’явок у струмку — їх теж додому тягав».
Перших «серйозних» павуків він замовив років із десять тому, коли був у старших класах. І були то бразильські біловолосі птахоїди. А потім понеслося: одних замовляв через інтернет, інших друзі привозили з-за кордону. Так з’явилася колекція.
«Завів собі ігуану, геконів, різних клопів, цвіркунів, саранчу, палочників, — розказує він. — Багатоніжки, сколопендри, тарганів 25 видів було. Але потім почався універ — я вчився у Чернівцях, на біологічному, довелося з частиною колекції попрощатися. Але павуки у мене завжди були».
Поки син учився, за павуками доглядала мама. Хоча, як каже хлопець, його захоплення вона зовсім не поділяє, як і молодші брат із сестрою. «Просто миряться, — сміється Сашко. — Головна умова — аби те все по хаті не бігало».
Такі ніжні птахоїди
Йдемо дивитися його «господарку». Простора кімната, попід стіною викладені невеличкі коробочки, на ліжку стоїть ціла коробка з малюсінькими контейнерами — у кожному по крихітному павучку.
«У цій коробці, — показує він на ліжко, — 161 павук. А у тих від фотоплівок десь штук 500, я ще всіх не порахував. А виростуть вони от якими». Дістає невеликий контейнер. А там — ну просто павучище, розміром з долоню! Біля нього ще один. Та ні, пояснює Сашко, то вона шкуру скинула, ось яка тепер гарна, свіженька. І, справді, волосинки наче світяться рожевим. «Тримайте, він безпечний, не токсичний», — запевняє хлопець і дає того павука. Руку наче паралізувало, страшно й пальцем поворухнути. А павучиха ніжно перебирає лапками, навіть лоскоче. Врешті Сашко змилюється та забирає її.
«Самка за два-три роки стає статево зрілою, — розказує він, погладжуючи павучиху. — Самець трохи швидше. Тож особи з одного кокона ніколи не паруються. Самки живуть років зо 20, а самці — одноразові: коли досягли статевої зрілості, не шукають їжу, а тільки самку, хочуть спаруватися. І чи спаруються, чи ні — все одно вмирають».
Інші павуки, яких показує хлопець, вже не такі страшні. Павук оса — трохи менший та яскравіший, чилійський рожевий птахоїд — також невеликий і справді рожевий. У них також є потомство, воно сидить окремо в коробках.
В іншій коробці — малесенький скорпіон, десь з половину пальця. Сашко не знає, що то за вид, каже, привезли з Африки, бери, як хоч, та визначай, що воно таке. Швидше за все, як і всі малі скорпіони, він отруйний, тому хлопець з ним не дуже приятелює — до рук не бере.
Під стінкою у скляному тераріумі копошаться таргани. У першу чергу то є корм для іншої живності, хоч деяких Сашко розводить…. і для краси.
Ліки від страху
У великому скляному тераріумі — трухляві шматки дерев. Те, що тут хтось живе, помічаємо тільки згодом, коли висувається маленький тонкий вусик. «То фріни, — пояснює колекціонер. — Вони не люблять світла, тому ховаються». Витягає коробочку з одним шматком дерева — на ньому малий фрін. Ховатися йому ніде, можна роздивитися.
«Фріни — родичі павуків, — починає хлопець чергову лекцію. — Їх є лише 50 видів, усі живуть в Африці. Я їх ще роки чотири тому купив у Харкові по 180 грн . за штуку. Виглядають фантастично. Бачите, тіло плоскеньке, три пари лап: ходильні схожі на павучі, інша пара — на скорпіонячі, а передні — то органи чуття. У них є очі, але вони розпізнають тільки світло й темряву. А відчувають усе навколо за допомогою лапок».
До речі, розмножуються фріни дуже цікаво. Статево зрілими стають на другий рік життя. Самка відкладає яйця, обмотує коконом, потім вигинається дугою та прикріплює їх собі під животом. Так і ходить два місяці. Коли з’являються малі, вони вилазять на самку і ще десь два тижні живуть на ній. А потім у них починається доросле життя.
На черзі найстрашніше — гігантські африканські тисячоніжки. Живуть в тераріумі біля вікна. Сашко витягає одну. Чорне, велике — майже на 25 см — звивається по руці. А ще — пахне йодом. Ні, це вже точно до рук не візьму!
«Та вони цілком безпечні, — сміється Сашко. — І дуже цікаві. Мені їх знайома з Києва запропонувала, 350 грн . за штуку. А недавно подивився, у них там уже малі бігають. Не знаю скільки, бо живуть вони в мене на вільному випасі. Накидав листкового субстрату, він там перегниває, от у цьому вони живуть і їдять. Лиш інколи даю їм моркву та картоплю і зволожую».
Про свою господарку Сашко може розказувати годинами — здається, що навіть кожен малий павучок тут має свій характер і свої вподобання. Ще каже, що у майбутньому мріє про власний міні-зоопарк — з різними павуками, зміями, ящірками. А поки що шукає роботу за фахом — за освітою він біолог, хоче викладати у школі чи вести гурток натуралістів. Та знайти собі у Коломиї однодумців, бо навіть кращі друзі до його улюбленців ставляться з острахом.
На прощання Сашко пропонує взяти з собою самку птахоїда, вона ж така гарна (!). Ні, дякуємо. От, погладити вже можна. До речі, хороший рецепт. Спробуйте побавити таку «пані» — позбавитеся купу всяких зайвих страхів. Випробувано на собі.
Павучище-птахоід. «Тримайте, він безпечний, не токсичний», — запевняє Сашко Кукурудз
Comments are closed.