Історія — попри мешти

На вулиці Мельничука в Івано-Франківську нині стоїть металевий паркан. За ним повним ходом йдуть будівельні роботи. На невеличкій площі між кількома пам’ятками архітектури збираються звести чотириповерхівку. Через дорогу — Білий дім, і схоже, що нікого з чиновників це не бентежить.

Як розповіли «Репортеру» в міському департаменті архітектури і містобудування, тут будують навчальний корпус Західноукраїнського економіко-правничого університету. У серпні 2011-го Міносвіти згадало цей виш серед тих, які минулоріч не отримали жодної вступної заяви від абітурієнтів. Забудовник — ТОВ «Станіславська будівельна компанія», яка минулого року подала в суд на університет за борги, і тоді ж розпочалося провадження про банкрутство вишу.

Олег Баран, заступник начальника управління генерального плану містобудівного кадастру департаменту містобудування та архітектури, показує ескізний проект будинку, який розробляла фірма «Ю. М. І.». Багато скла, незвичні скісні стіни — одним словом — «хай-тек, ХХІ століття». Начальник департаменту Олег Гаркот хвалить задумку, та обидва вони в один голос кажуть: важливо, щоб цей дім збудували дійсно якісно — аби те, що гарно виглядає на папері, було гарним і в реальності.

Проект, можливо, й гарний. Можливо. От тільки оточують це диво архітектури старовинні пам’ятки. Справа — австрійська двоповерхівка, яку побудував банкір Лямм, і де свого часу працювало повітове староство. У глибині — чудова двоповерхівка з колонадою посередині, яку будували як єврейську гімназію, а з 1954 року протягом 37 років тут була школа № 9. Зліва — колишній Будинок офіцерів.

Йдемо у відділ охорони культурної спадщини управління культури ОДА. Його начальник Андрій Давидюк каже, що за нинішнім законодавством, проекти, розроблені згідно з містобудівними умовами та обмеженнями, автори не зобов’язані погоджувати з його відділом.

Чиновник показує висновок, який у липні 2011 року він видав «Станіславській будівельній компанії». У ньому Давидюк «не заперечує проти місця розташування запропонованої споруди», але просить «унеможливити негативний композиційно-візуальний вплив на сформоване архітектурно-історичне середовище». Про те, що будівля колишньої дев’ятої школи нині перебуває в аварійному стані — у висновку жодного слова. І видається, коли її затулить чотириповерховий велетень, про школу забудуть і невдовзі тихенько знесуть.

Історія оточує майбутню новобудову і під землею. Як розповідає «Репортеру» директор Прикарпатської археологічної експедиції інституту археології НАН Василь Романець, коли минулого року будівельники почали копати тут котлован, то наткнулися на старовинний підземний колектор Станиславівської фортеці. «Каналізація могла використовуватися і в оборонних цілях як таємний підземний хід», — додає археолог.

За словами Романця, минулого року він повідомив про це міську владу, і проектанта зобов’язали переробити проект, аби фундаменти будинку не зачіпали підземні ходи. І все відбулося, на диво, толерантно — проект змінили, колектор не чіпатимуть.

Попри всю історичну забудову навколо, схоже на те, що будинок таки зведуть. Перший заступник міського голови Зіновій Фітель говорить, що найближчим часом проблему розглянуть на засіданні містобудівної ради. Але обговорювати будуть лише зовнішній вигляд майбутньої будівлі, адже уся дозвільна документація у забудовника в порядку, її робили ще кілька років тому.

Наостанок, додамо, що за Австро-Угорщини на цьому місці був затишний скверик. Чому було його не відновити, розбити клумби, встановити лавочки і, наприклад, поставити тут черговий пам’ятник, які нині стали такими популярними у міської влади? Можемо порадити комусь із охочих забудовників подумати про освоєння площі перед Білим будинком. Тим більше він точно не є пам’яткою архітектури, а велетенська площа чиновникам ні до чого, якщо дозволяють таке виробляти під своїми вікнами.

Фотоматеріали про минуле, нинішнє і майбутнє вулиці Мельничука

Історія — попри мешти