Ігор Головчак: «Ми лікуємо не жінку, а подружню пару»

На жаль, з проблемою безпліддя нині стикається не одна сім’я. Свій шанс потримати на руках довгождане щастя їм доводиться виборювати. Яку надію дає медицина? Розповів директор «Прикарпатського центру репродукції людини».

– Пане Ігорю, наскільки поширена проблема?

– Десь 20-25 % подружніх пар мають проблеми з вагітністю. Безпліддя виставляється, коли більше року живуть статевим життям, не користуються контрацептивами, а вагітність не настає.

– І які причини?

– 50-55 % – це жіночий фактор, 40-45 % – чоловічий. Тому в нашому закладі лікуємо не жінку, а подружню пару. Щодо жіночих причин, то десь 30-35 % – це проблеми з порушенням прохідності й функції маткових труб. А для цього, як правило, призводять хронічні або гострі запальні захворювання, які передаються статевим шляхом. Друга група – 30-35 % – гормональні порушення. Третя – 15-20 % – доброякісні пухлиноподібні новоутвори у придатках матки (кісти). Далі – ендометріоз, аномалії розвитку та імунологічне безпліддя.

– А щодо чоловіків?

– Наслідки тих же інфекцій, шкідливі звички й різного роду захворювання статевих органів.

– Скільки часу працює центр та яку допомогу можете надавати?

– Центр створений 20 років тому. Складається він із трьох підрозділів – поліклінічного, оперативної гінекології і реабілітації та допоміжних репродуктивних технологій. Перший прий­має та обстежує, лікує жінок, яким не треба лежати у стаціонарі. Плюс обов’язкове обстеження чоловіка. Ще там проводяться маніпуляції, які можна робити в амбулаторних умовах.

Якщо жінка потребує стаціонарного лікування, то її скеровують у відділення оперативної гінекології. Ми запровадили метод лапароскопічного лікування – оперативне втручання за допомогою трьох маленьких проколів. Зараз цей метод є дуже поширеним, але ми впровадили його ще 17 років тому. За весь час провели понад 6 тис. операцій, досвід великий. Також відділення проводить зберігаючу терапію жінок, які завагітніли після лікування.

– Третє відділення – це штучне запліднення?

– Так, різні його види. Ще проводимо штучну інсемінація спермою чоловіка, інсемінація спермою донора…

– Щодо донорів – це часті випадки?

– На жаль, є такі ситуація, коли параметри спермограми чоловіка різко відрізняються від норми. Ще є одинокі жінки, які хочуть народити. Важливий момент: донорську сперму ми вводимо лише сертифіковану, отримуємо її з інституту кріо­біології і кріомедицини в Харкові.

– Що можна дізнатися про донора?

– Інформація є конфіденційна, стосується тільки подружньої пари, яка вирішила проводити таку процедуру. Важливо – що ця сперма сертифікована. А це гарантує відсутність генетичних і інфекційних захворювань.

– Штучне запліднення – це дуже дорого?

– Для процедури жінка сама купує медикаменти. У середньому для однієї спроби потрібні медикаменти приблизно на 15-17 тис. грн. Але розмах цін може коливатись, усе залежить від того, скільки препаратів треба жінці – в кожному окремому випадку. А тут уже свою роль грають вік, гормональні порушення і т. д.

– А є якась державна підтримка?

– Так. Наш центр – один з п’яти в Украї­ні виконує держпрограму. Вона направлена на те, аби забезпечити подружжя, які не можуть мати дітей, бюджетними коштами для проведення однієї спроби штучного запліднення. Але для того, аби отримати цю спробу, пара має відповідати жорстким вимогам.

– Яким саме?

– Вони прописані у наказі МОЗу. Вік обох до 40, нормальні показники спермограми у чоловіка. Збоку жінки мають бути умови, при яких вона самостійно завагітніти не може ніяк – або відсутність маткових труб, або їхня абсолютна непрохідність. На всю Україну держава виділяє на рік кошти десь на 600-650 под­ружніх пар. Ця квота розподіляється по п’яти центрах, Франківськ має десь 110-120 спроб, а ми обслуговуємо весь західний регіон. Охочих значно більше.

– А хто визначає, чи підходить пара?

– У кожному обласному центрі є лікар, призначений наказом департаменту, його функція – визначити, чи підпадає пара під критерії. Далі ці документи йдуть у Київ, там їх повторно розглядає комісія на рівні міністерства. І вже з МОЗу до нас приходять списки. Деколи пацієнти думають, що ми проводимо відбір, але ми – лиш виконавці.

– Які шанси, що лікування закінчиться вагітністю?

– Якщо говорити про штучне запліднення, то останні чотири роки частка успішних спроб у нас десь 39-42 %. Це дуже хороший показник. Якщо ж говорити про лікування оперативним шляхом – то тут прослідкувати важче. Ми обслуговуємо весь західний регіон, після операцій даємо жінкам реабілітаційну терапію і ще якийсь час їм не можна вагітніти. Тож результат не завжди можна відслідкувати. Але ми намагаємося рівнятися на кращі клініки Заходу і не відстаємо від них.

Ліцензія: серія АЕ № 281954 від 30.12.13 р.