За минулий рік в лабораторії ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» перевірили 860 зразків продукції на ГМО з Прикарпаття та ще із трьох областей України. Ці перевірки – добровільні, тож виробники приносять лише найкраще. Отримавши документ на право писати «Без ГМО», виробник по півроку відмахується ним від перевірок. А про реальну ситуацію з генно-модифікованими продуктами можна лише здогадуватись.
Підприємці не поспішають
Шкідливість генно-модифікованих організмів (ГМО) досі остаточно не доведена. Європейські вчені стверджують, що продукти з ГМО шкідливі, американські – навпаки. В нашій державі воно не заборонено. Хоча, більшість українців впевнені в тому, що харчі з ГМО шкодять здоров’ю. Але за законом ми маємо право вживати генний модифікат, єдине – виробник повинен повідомити про його наявність у продукції.
Влітку 2009 року у Кабміні прийняли постанову і встановили, що гранична межа, про яку треба попереджати населення, – 0,9% ГМО у продукті.
Ще два роки тому в Україні було лише три лабораторії, які досліджували ГМО. У жовтні 2009-го таку лабораторію створили і на Прикарпатті, у ДП «Івано-Франківськстандартметрологія». Лабораторія обслуговує Івано-Франківську, Закарпатську, частину Тернопільської та Чернівецької областей.
«На жаль, не можна сказати, що ми тут завалені роботою, – каже заступник генерального директора ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» Володимир Соколовський. – З цих областей за минулий рік на наявність ГМО ми перевірили лише 860 зразків харчової продукції. З них у 53 зразках виявили ГМО: у фаршевій продукції: котлетах, пельменях, у кукурудзі та пшениці. Це не великий відсоток, але залежить де працювати. В супермаркетах може й менша концентрація, а на стихійних ринках – може бути і 40% продуктів з ГМО».
Крім того, за словами Соколовського, виробник сам, добровільно, здає проби на аналіз, аби отримати підтвердження, що продукція не генетично-модифікована. І відповідно відбирає, що найкраще, щоб отримати протокол. А як в нього решта – один Бог знає, каже Володимир Соколовський.
«Зазвичай ми перевіряємо лише сировину, – говорить він. Але один чи два рази нам принесли готову продукцію, де на упаковці писало «Без ГМО». А ми його таки знаходили».
 |
До речі, прикарпатські підприємці дуже спокійно ставляться до питання ГМО та не дуже прагнуть перевіряти свою продукцію. Так, за минулий рік аналізи виробів івано-франківських виробників становлять менше половини. Більше – з Тернополя й Закарпаття.
Ті виробники, у продукції яких виявлено ГМО, теоретично, повинні маркувати (попереджати) про це на упаковках. Але, на жаль, цього ніде не побачиш. У нас усе – «Без ГМО».
«Частина досить великих підприємств, які в нас перевірялися, – розповідає Володимир Соколовський, – особливо у Івано-Франківську, просто поміняли постачальників рослинного білка. Для того, щоб не робити собі антирекламу. І це – кращий варіант».
Завжди є вибір
Суттєво проблемною є нефасована продукція на стихійних ринках. Наприклад, мішок – це вже не споживче пакування. Відповідно, за законом, перевіряти та маркувати його непотрібно. Ніде у світі такого немає, каже Соколовський. У нас, на жаль, є.
Наприкінці минулого року Міністерство охорони здоров’я все ж таки розробило перелік продукції, яка може бути генно-модифікована та підлягає обов’язковій перевірці: соя та продукти з сої, кукурудза, картопля, томати, кабачки, диня, папайя, цикорій, цукровий буряк, ріпак, льон, бавовна, пшениця, соняшник, рис, харчові добавки, закваски тощо.
«Сою додають у ковбаси та фарші, – пояснює Володимир Соколовський. – Тож перевірятися мали би всі види ковбас, пельмені, налисники, бандерики, котлети, тобто вся фаршева продукція. Далі – кукурудза: палички, хлоп’я, кукурудзяна мука. Крім цього, вважається обов’язковою перевірка всієї продукції, яка зроблена на заквасках. Цей компонент додається до кисломолочної продукції: ряжанка, кефір, сир, сметана, йогурт. А от масло – ні. Згідно з переліком, масло не повинне перевірятися на ГМО».
За тим списком усі українські лабораторії мали би бути завалені роботою, але цього нема. Крім того, в Україні більше року тому був розроблений документ «Порядок та періодичність контролю на ГМО», але Мін’юст його так і не затвердив.
«Наприклад, ви виготовляєте кукурудзяну крупу, – каже Соколовський, – прийшли здати аналізи на ГМО. Результат – добрий, його нема. Тоді ви на цій підставі почали писати на етикетці «Без ГМО». А через три дні купили нову партію кукурудзи. Потім ще. Людині набридне носити продукцію до лабораторії. Крім того, один такий аналіз коштує 440 грн. Це може бути раз на рік чи раз на півроку. Тому виробники, за раз поробивши собі такі протоколи, легко відбиваються від будь-яких перевірок».
За словами Соколовського, якби була доведена офіційна шкода ГМО, то в Україні прийняли би закон про заборону його використання. Але наразі цього немає і навряд чи буде. Наразі є лише закон про те, що людей треба попередити. А далі вже у самого споживача є вибір – вживати цю продукцію чи ні.
* * *
А що кажуть самі покупці? «Купуючи продукти в магазині, я звертаю увагу лише на термін придатності, – говорить менеджер Богдана Слюсар. – Думаю, що напис на упаковці «без ГМО» далеко не завжди правдивий. Такий напис, напевно, легко можна купити».
«Ніколи не читаю етикетку про вміст продукції, – розповідає програміст Іван Марків. – Навіщо? Я все одно продукти куплю – писало б там, що воно з ГМО, чи без нього».
P. S. «Зараз підняли питання про те, що пройшло 25 років після Чорнобиля, то маємо сплеск онкозахворювань, – сказав Володимир Соколовський. – А через 20-30 років, мабуть, піднімуть крик про те, що у 1990-х роках в Україну почали ввозити ГМО…».
До теми
«Їжа Франкенштейна»
Перші трансгенні продукти були розроблені в США корпорацією «Монсанто». Сьогодні ця компанія контролює 80% світового ринку виробництва ГМО. У 1988 році вперше були посіяні трансгенні злаки, а 1993 року перші продукти з ГМ-компонентами з’явилися у продажу.
Першим, повністю генетично модифікованим харчовим продуктом, який був схвалений для комерційного використання, став помідор сорту FlavrSavr, виведений американською компанією Calgene Inc. У ньому був «відключений» ген полігалактуронази, що сприяло сповільненню його дозрівання. ГМ-томати можуть довше залишатися на стеблі для повнішого формування смакових якостей (і кольору) і в той же час бути досить твердими для транспортування на споживчий ринок.
Слід зазначити, що реакція на продукти з генетично модифікованими складовими різна в США і Європі. Споживачі у США в основному позитивно ставляться до генної інженерії. У ході національного соціологічного опитування, проведеного Міжнародною радою з інформації у сфері продовольства, встановлено, що майже 75% американців сприймають застосування біотехнологій як великий успіх суспільства, а 44% європейців – як серйозний ризик для здоров’я. У той же час 62% американців і лише 22% європейців готові купити генетично модифікований продукт, який характеризується більшою свіжістю або кращим смаком.
Противники технології рекомбінантної ДНК, яких 30% в Європі і 13% в США, вважають, що ця технологія є не тільки ризиковою, але й морально неприйнятною. Продукти, створені в результаті маніпуляцій з генами, вони прозвали «їжею Франкенштейна».
Comments are closed.