Епоха вандалів

«Урожайним» для ділків, наближених до влади, виявився 2004-й «помаранчевий» рік. Поки піднесені українці стояли на Майдані, дехто скуповував нерухомість Міноборони. Так, у Коломиї практично за безцінь продали споруди австро-угорського періоду: спортивний комплекс на вул. Січових Стрільців («манеж»), де тепер розміщений супермаркет «555», казарми на вул. Чайковського та на вул. Довбуша.

Цісар в історію не потрапив

«Манеж» був першим. За декілька місяців на місці історичної споруди виріс «красень»-супермаркет. Наступною стала казарма на Чайковського. Цікаво, що у листі-відповіді відділу охорони культурної спадщини ОДА зазначено, що цей будинок не занесений до держреєстру пам’яток і «не становить цінності як об’єкт культурної спадщини».

Натомість, історія говорить інше. Цю величну споруду біля парку Трильовського збудували наприкінці ХІХ сторіччя за проектом німецьких зодчих. У касарнях містився 66-й цісарсько-королівський батальйон «Коломия», а згодом – третій батальйон 36-го піхотного полку. Цей будинок – останній свідок гостювання Франца Йосифа І у Коломиї. Зупинявся тут і полковник Українських Січових стрільців Вільгельм-Франц Льотрінген Габсбург – Василь Вишиваний, онук імператора. З цією будівлею пов’язана й доля сотника УГА Гриця Голинського, якого більшовики розстріляли у 1941 році у Станіславі.

В будь-якому разі казарми могли прослужити ще довгі роки. Але…

Австрійські казарми пережили імперії, але українське хазяйнування може їх добити

У п’яти власників…

У тому ж 2004 році, на одній із сесій Коломийської міськради, вирішувалось питання передачі в оренду «казарменої» землі. Тоді нардеп Володимир Мойсик обіцяв, що там облаштують Гуцульський університет. Як бачимо, університету нема. Потім казарми довго залишались поза увагою, хоча виникала ідея навіть перенести туди відділи міськвиконкому.

Минулоріч споруду почали тихцем розбирати. Юрій Мартинюк, директор ТзОВ «Княжий двір», яке перекупило будівлю у 2006 році, офіційною причиною демонтажу назвав скарги мешканців сусіднього будинку, мовляв, казарма небезпечна для їхнього життя. Про аварійність говорить і висновок ДП «Карпатський експертно-технічний центр національного науково-дослідницького інституту промислової безпеки та охорони праці». Але якось вже надто вчасно з’явився цей документ, адже до 2010 року будівля нікому не заважала. А тут – і будова почалась, і експертний висновок не забарився.

Від 2004 року казарми поміняли приблизно п’ять власників. За планом на забудову ділянки від першого з них, розбирати будинок не збиралися. Натомість, нинішній «господар» має інші плани: споруда не вписується у житлово-торговий комплекс. Простіше – заважає.

На другому засіданні тимчасової контрольної депутатської комісії з приводу збереження історичної будови та недопущення її руйнування той же Мартинюк переконував, що в казармі є гігантська тріщина, яка проходить через всю будівлю та загрожує сусідам і навіть перехожим. Але депутати побачили зовсім іншу картину: знятий паркет, розібрані кахельні печі, зруйноване до третього поверху горище у лівому крилі. За висновком комісії, казарма не є аварійною – просто власник постарався наблизити її до такого стану. Практично незворотній процес руйнування вже почали. При цьому Юрій Мартинюк виправдовується, що сам він – за збереження казарми, але мешканці вимагають знести споруду та побудувати там дитячий майданчик.

Також власник стверджує, що йому невигідно розбирати казарму, тому він залучив сторонню фірму, яка в рахунок оплати бере матеріали. До слова, одна австрійська черепиця, яка нібито вичерпала свій ресурс, нині коштує близько п’яти доларів. Враховуючи попит на екологічно чистий товар, а цей будматеріал є саме таким, прибуток з демонтажу очевидний – як з черепиці, так і з цегли.

Екологічно чисті, перевірені часом, паркет і цегла готові до продажу

Обхідний маневр

Наразі рішенням сесії міськради руйнацію будинку призупинили, а казарму внесли до плану архітектурних цінностей Коломиї. Та щоби внести її в реєстр історико-архітектурних пам’яток, казарму треба відновити, на що ні у власника, ні в бюджеті Коломиї грошей немає. Міський голова Ігор Слюзар та відповідні служби шукають вихід – як зберегти історичну споруду та виконати умови власника-орендаря.

До речі, виявляється, ТзОВ «Княжий двір» винен до міського бюджету Коломиї понад 1 млн. гривень за оренду цієї ділянки, але вимагає в обмін рівноцінну, до того ж, у центрі міста. Нагадаємо, що рішення міськради дозволяє продаж землі тільки через аукціон. І наразі, стверджує Ігор Слюзар, він не бачить ділянки, яку б можна було запропонувати власникові казарм.

…Доки увага громадських діячів, політиків, журналістів була прикута до казарм на Чайковського, доки інтелігенція вимагала не допустити знесення цієї споруди, інші власники почали розбирати «Червоні касарні» – на вул. Довбуша. Виглядає, що міська влада просто відволікла увагу громадськості від ще однієї пам’ятки, вважаючи достатнім галас довкола одного історичного об’єкта.

Коломийські казарми пережили дві влади та імперію. Але щось підказує, нашу незалежну Україну вони таки не переживуть. І не тільки вони. Залишилося завалити два музеї, Народний дім, музичну школу, Ратушу та ще 35 архітектурних пам’яток Коломиї, кожна з яких потребує капітальної реставрації. Потім можна буде зітхнути з полегшенням: «І де вона, тая Австрія?».

Здійснено за підтримки проекту «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі»