Як і безліч наших людей, вони поїхали на заробітки, щоб рідним жилося краще. Але страшна трагедія забрала у їхніх сімей найдорожче – мамів, татусів, дітей… Прикарпатці, які розбилися на польській трасі – хто вони, чому сталася біда і як їх повертали додому.
Коли немає світла
Ця аварія сталася 5 червня – у Польщі на автостраді А4 в ДТП потрапив бус з українськими заробітчанами, які верталися додому із Чехії. Водій, оминаючи припарковану на лівій смузі техніку працівників автостради, втратив керування. Внаслідок цього автобус перевернувся на правий бік й так ковзав дахом ще кількадесят метрів, а потім зіткнувся з іншим автомобілем автодорожників.
В мікроавтобусі було 11 пасажирів – всі із Прикарпаття. У результаті ДТП загинули: 40-річний водій Володимир Князевич із села Яблунька Богородчанського району, 31-річна Мар’яна Юрців із Луквиці цього ж району. З Надвірнянського – 50-річний Володимир Диско та його 48-річна дружина Оксана із села Пнів та 40-річна Олеся Іванців із Заріччя. Ще двоє загиблих були з Городенківського району – 41-річна Ганна Семенюк з Олієво-Королівки та 43-річний Микола Політика з Чернелиці.
38-річний Василь Абрам’юк та 41-річний Микола Щерб’юк поранені. 25-річна Лідія Іванус із численними забоями потрапила до шпиталю під нагляд ортопедів. Нині ці люди вже вернулися додому.
Ще дві постраждалих жінки досі перебувають в Ополє у відділі інтенсивної терапії. На початках вони були в стані фармакологічної коми. В однієї з них – травма грудної клітки, видалення селезінки, струс мозку, контузія легень, зламані ребра, емфізема серця, забій черевної порожнини. Одразу після ДТП не було достатньо відомостей про неї, на підставі документів припустили, що це могла бути 43-річна завідувачка дитсадком із Яблуньки Ірина Овчар. Припущення підтвердилося – жінку впізнала дочка Марія. До слова, мама поїхала на заробітки по гроші на її весілля, яке мало відбутися 9-10 серпня. Жінку прооперували, вона вже опритомніла.
В іншої постраждалої – Світлани Мартінсон – струс мозку, забій грудної клітки, ушкодження плевральної порожнини, перелом тазу та обох передпліч. Вона підсіла у цей бус вже у Польщі.
Зараз ведеться слідство, яке розглядає дві версії трагедії: помилка водія мікроавтобуса та вина дорожників. Свідки стверджують, що ті не увімкнули світлову сигналізацію, а техніка заважала руху автомобілів. Про роботи на трасі водій не знав. Він встиг викрутити кермо, але вдарився боком. Автобус перекинувся і просунувся кілька метрів за інерцією.
В біді – всі рідні
Міський голова Надвірної Зіновій Андрійович в перші дні червня якраз перебував із дружньою поїздкою в Польщі на запрошення Опольського воєводства, з яким Івано-Франківщина давно співпрацює.
«Коли повідомили про аварію, то я вже через дві години був на місці, – розказує він. – Спочатку навіть мені телефонували, чи часом то не наш бус перекинувся, бо ми також їхали мікроавтобусом, групою з 11 чоловік. Кинувся допомагати. У чужій країні – і з такою бідою, за 700 кілометрів від дому. Не передати словами того жаху».
До роботи підключилися усі. Вже протягом двох днів за допомогою обласної влади родичам і близьким постраждалих виготовили закордонні паспорти і візи. За дорученням голови ОДА Андрія Троценка мер Надвірної координував роботу на місці.
«Спочатку разом із генеральним консулом України в Кракові Віталієм Максименком були в Ополє, там влаштовували побут родичів, ходили у шпиталь, морг, – каже Андрійович. – Якби не вихідні, то всю біологічну логістику: ідентифікацію, розтин, провели б ще швидше».
Для доставки тіл замовили спеціальний рефрижератор-холодильник, сертифікований для закордонних перевезень. Він обійшовся десь до двадцяти тисяч гривень. А для повернення родичів замовили 17-місний бус. Польська сторона безкоштовно виділила сім оцинкованих капсул – хоча одна така коштує 700 доларів. Як каже Андрійович, багато допомагав віце-маршалек Опольського воєводства Юзеф Себеста, він пообіцяв перерахувати ще 10 тис злотих на всі оргзаходи на польській стороні.
Ганна Семенюк підсіла у той бус вже у Польщі
12 червня о 18 годині спецмашина відправилася у бік кордону на перепускний пункт Краковець. Наступного дня о 7 ранку вона була вже у Франківську.
«Дві домовини забрали до Городенківського району, а п’ятьох я супроводжував до місць поховання, – розказує Андрійович. – Хочу подякувати всім небайдужим з Опольського воєводства, а також із міста Пруднік – побратима Надвірної. Допомагали наші співвітчизники, які працюють у польських шпиталях. Біда єднає. Багато хто навіть не сподівався, що всі витрати з перевезення загиблих ляжуть на плечі влади. Це дуже страшно. От у Пневі, де я був на похороні, того дня гуляли б весілля. А тут батьки загинули. Жалобна церемонія відбувалася в тому ж залі, де мали приймати молодих».
Як каже Андрійович, не певен, що у трагедії немає вини польської сторони. Тож потерпілим та родичам загиблих варто було б створити громадську організацію та відстояти правду. Людей не повернеш, але бодай діти мали би отримати матеріальну компенсацію.
А їхали на свято
На ідентифікацію Ганни Семенюк поїхали її двоюрідна сестра Василина та сваха Марія Якимович. Пані Марія розповідає: «Спочатку казали, що маємо витратити по п’ять тисяч доларів на перевезення покійних. Але генконсул, зустрівши нас, повідомив, що ми ні на що не витрачатимемося. Хіба що довелося одяг для родички придбати. Але скільки нам довелося пережити…»
До речі, як каже пані Марія, зароблені свахою за півроку гроші поліцейські повернули сім’ї, бо ті гроші вона тримала коло себе. Але не всім так пощастило, адже із сумок під час аварії було одне закривавлене місиво, як-от у Олесі Іванців. Вона їхала додому, щоб забрати двох своїх дітей, бо якраз напередодні купила собі помешкання в Чехії. Один із поранених – її брат. Він розповів, що бус перед аварією зупинявся. Снідали, пили каву. Олеся сиділа поруч. Він задрімав. Прийшов до тями, коли бус уже розрізали, щоб визволити водія. Кинувся до сестри, а та мертва…
10 серпня мав справити весілля дочці й Микола Політика. Як не парадоксально, але на цей же день призначили весілля дочки Ганни Семенюк. Загибла мала нещастя підсісти до буса вже в Польщі.
Comments are closed.