День в музеї

«Чим здатні заманити туристів франківські експозиції?» – спитали ми самі в себе й теплого суботнього дня пішли в обхід музеями Івано-Франківська.

Краю мій рідний

Художній музей знаходиться у будівлі XVII ст., яка сьогодні потерпає від будівництва поруч

Почали з краєзнавчого музею – він знаходиться у приміщенні міської Ратуші (Галицька, 4 а). Перше враження псує вивіска, яка давно поблякла й потріскала. Не додає музею солідності і «міні-копі-центр» при вході. Спочатку навіть виникають сумніви – а чи у ті двері треба йти?..

Всередині типова музейна атмосфера – тиша, прохолода, специфічний запах старовини. Музей на три поверхи, п’ять виставкових залів. Вхід – 5 грн. Пані при вході видає типовий квиток і відправляє у відділ археології. Саме звідси треба починати експозицію: стенди, карти, зразки порід і каміння під склом у вітринах. У відділі природи – опудала тварин і птахів, зразки гнізд і т. д. На другому і третьому поверсі можна помилуватися старими меблями, іконами, зразками етнічного одягу, виробами народних майстрів. І навіть побачити дерев’яний велосипед. Щоправда, туристів, які б зацікавлено роздивлялися усе це, ми того разу не побачили.

Чого не можна пропустити під час огляду? Заступник директора музею з наукової роботи Олег Куриляк каже: «Це, напевно, доба Галицько-Волинської держави – XII ст., те, що знайшли під час розкопок Давнього Галича, деякі позолочені речі, гривна. І, звісно, один із найцінніших експонатів – саркофаг Ярослава Осмомисла. Зброя (виставляємо наскільки дозволяє охорона), давньоруські мечі, арабський меч, а в основному – шпаги та шаблі. Все це знаходиться у відділі історії». До речі, стаціонарну експозицію цього відділу сьогодні якраз змінюють.

Нині у фондах музею є 130 тисяч одиниць збережень, запевняє Куриляк, але немає можливості виставити навіть 10%. «У нас дуже велика філателістична колекція, нумізматична, але для цього потрібно окремі приміщення. А для цінних експонатів – додаткова охорона», – каже науковець.

Про ціни. Вхід для дорослих – 5 грн., для дітей – 2 грн. Екскурсія: для дорослих – плюс 20 грн. з групи, для малих – плюс 10 з групи. Дозвіл на фото – 10 грн.

Цікаво, а на ньому колись їздили?

Замалий храм

Наступний – Художній музей (майдан Шептицького, 8). Зайти сюди туриста припрошує і сама будівля, адже колись це був ренесансний Колегіальний костьол Непорочного Зачаття Діви Марії, усипальниця Потоцьких.

Вхід – 10 грн. Приємно, що замість типового квитка тут дають листівку. Фотографувати? – Ні, не можна. Про це повідомляє й вивіска на вході. Всередині вже є відвідувачі, щоправда, небагато – молоденька мама показує малюкові закритий вхід до усипальниці, та закохана пара розглядає ікони й тихо перемовляється. Атмосфера, як у церкві. Враження посилює експозиція – «Сакральне мистецтво Галичини XV-XX ст.» – ікони, іконостаси, скульптури. Аби не вдаватися в аматорство, описувати не будемо. Проте, хто вже відвідував цей музей, не міг не помітити – експозиція не мінялася вже дуже давно. Щоправда, є невелика періодична виставка. Її, каже чергова, міняють раз або двічі на місяць.

Директор музею Михайло Дейнега запевняє, що всі експонати з виставки сакрального мистецтва, особливо ті, що по ліву руку від входу, – це ікони не просто європейського, а світового рівня. «Коли до нас приїжджали представники з польського Королівського музею на Вавелі, то казали, що були б щасливі, якби така експозиція була зібрана в них», – говорить директор.

Але те, що постійна експозиція мінялася давно – факт, востаннє у 1995 році. Чому? «Те саме можу запитати і у вас, – каже Дейнега. – А чому держава не дає гроші на переекспозицію?». Директор додає, що сьогодні у фондах музею знаходиться 11 тисяч робіт. Не виставляють, бо просто нема місця. «В Івано-Франківську немає повноцінного художнього музею, – запевняє він. – Це приміщення просто під нього пристосоване».

Про ціни. Вхід: для дорослих – 10 грн, дітям – 3 грн. Екскурсія: для перших – плюс 30 грн. з групи, для других – плюс 20 грн.

Таку криївку використовували як шпиталь, друкарню та радіостанцію

Дім боротьби

Далі – музей визвольних змагань Прикарпатського краю (Тарнавського, 22). Сюди варто піти хоча б для того, аби помилуватися самою вуличкою – тихою, затишною і не спаплюженою багатоповерхівками.

Так же тихо й на подвір’ї музею. І навіть всередині. За кілька хвилин з другого поверху сходить молодий хлопчина, який і продає квиток – 4 грн. Інших відвідувачів і в цьому музеї наразі немає.

Речі, представлені тут, – це те, що пов’язане з процесами державотворення на наших землях та визвольною боротьбою – починаючи від XI століття. Але найбільше – весь другий поверх – період ОУН-УПА та все, що стосується жертв радянського режиму. Привертають увагу копія тюремної камери, яку знайшли у франківській школі №5, та копія партизанської криївки.

Директор музею Ярослав Крет­чук розповідає: «У музеї є кліше для листівок, якими користувалися бійці УПА, і самі листівки того часу, оригінальний прапор ОУН, фрагменти зброї, яка була у користуванні УПА, фото, особисті речі, в’язнична роба, привезена з таборів ГУЛАГу, яку носили в’язні. Також – речі з Дем’янового лазу та розкопок на території області: люльки, гребінці, окуляри, гаманці, постоли і т. д. Вони є підтвердженням того, що жертвами режиму були прості люди».

Про ціни. Вхід: для дорослих – 4 грн, для дітей та учнів – 2 грн. Екскурсія – 10 грн. Фото – 10 грн.

Літературний сховок

Літературний музей Прикарпаття (вул. Б. Лепкого, 27). Пам’ятна табличка урочисто проголошує, що у цьому будинку перебувала письменниця Ірина Вільде. У самому ж приміщенні дуже тихо і пахне старими книгами.

Пані, яка дає нам квитка, відчутно здивована раптовим відвідувачам. Бо і тут, крім нас, нікого. У трьох невеликих кімнатах – стенди, книги, фото. Відповідно до назви – тут література Прикарпаття – від стародруків до найновіших надходжень. Звісно, далеко не вся. От думали, побачимо тут стенд, присвячений «станіславському феномену». Нема. Без екскурсії тут довго не затримаєшся. Хоча цікаві речі, як то львівські стародруки чи прижиттєві видання Івана Франка, в очі кидаються одразу.

Завідувач музею Володимир Смирнов розказує, що більшість книг у музеї – з автографами авторів. «І сьогодні це велика цінність, в майбутньому вона тільки зростатиме, – каже він. – Маємо і пам’ятні речі письменників». А щодо творчості представників того ж «станіславського феномену», Смирнов запевняє, вони теж є. Щоправда, у фондах. Усе не виставиш. Бо нині фонди, які він назбирав за 25 років роботи музею, – 10 тисяч експонатів.

Що ж до відвідувачів, то Володимир Смирнов каже – ходять переважно учнівські та студентські групи. А туристи? «За останній рік до нас приходило десь зо п’ять представників туристичних організацій, записували телефони, графік роботи – і все, – говорить завідувач. – Ми раді були б з ними працювати, але, на жаль, вони у цьому випадку дуже пасивні».

Про ціни: вхід для дорослих – 5 грн. для дітей – 2 грн. Екскурсія: для дорослих – плюс 20 грн. з групи, для малих – плюс 10 грн. Фотографування – 10 грн.

Під кінець хотіли зайти до музею Олекси Довбуша (Мазепи, 1) подивитися на топірець, який належав славному ватажку опришків. Та, на жаль, лише поцілували клямку на дверях.

І чого тим туристам ще треба?