Система безготівкового розрахунку створена в США в часи «торговельного буму» (1940‑50-і роки). Вона була покликана замінити чекові книжки. У процесі розвитку системи відбувалася технічна модернізація карт. Спочатку це був просто шматочок картону, потім він став працювати за принципом перфокарти. На початку 1970‑х розробили магнітну лінію, а в кінці 1990‑х у кредитні карти почали інтегрувати чіпи.
Перша універсальна кредитна карта (Diners Club) з’явилась у 1950 році.
Усі карти на початках свого існування дозволяли отримувати практично необмежені кредити від банків. Зазвичай це було пов’язано з тим, що, скажімо, карта Diners Club автоматично надавала власнику статус дуже багатої людини. Цим стали користатися шахраї, які брали у кредит великі гроші, а потім зникали з ними.
На сучасній банківській пластиковій картці зазвичай розміщена наступна інформація:
• на лицевому боці карти наносять ім’я власника, номер картки, термін її дії, логотип банка, логотип платіжної системи. На деяких картках в якості одного із засобів захисту від підробки наноситься голограма;
• на звороті картки знаходиться місце для підпису власника картки, магнітна стрічка, інколи фотографія власника і логотипи мереж банкоматів, в яких можна зняти готівку.
Номер картки складається із 16 цифр: перші шість – код банка (Issuing Bank), наступні дев’ять – банківський номер карточки (номер карт-рахунку), остання цифра – контрольна.
