В сучасній освіті все чіткішою стає тенденція — чим раніше діти почнуть вчити іноземну, тим краще. Вчителів, кажуть, — це влаштовує, а от батьки сумніваються.
Лінгвістична революція
Скільки ти знаєш мов, стільки раз ти людина. Хто б сперечався. Тим більше у ХХІ столітті. Нині аби досягти успіху просто необхідно добре знати не лише рідну мову, але й хоча б одну іноземну. Це, звісно, якщо говорити про «правильний» успіх.
Нинішні першачки, згідно з державним стандартом початкової загальної освіти, уже на повну вивчають англійську. На початку року нарікань від батьків було багато — і підручники не такі, і для дітей це заважко… Якось втряслося.
Але Міністерству й цього здалося замало. Так заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту Борис Жебрівський у січні заявив, що вже з майбутнього навчального року всі школярі, починаючи з 5‑го класу, почнуть вивчати другу іноземну мову.
Виходить, що в Україні гряде покоління поліглотів. Тим більше, що нині деякі батьки воліють вчити дітей іноземної мало не швидше, ніж рідної.
«А, В, С…» у пелюшках
Так в останні роки в Івано-Франківську стали популярними гуртки раннього розвитку, де трирічних малюків навчають англійської. Також першим азам іноземної вчать і в дитячих садочках. А нещодавно у місті почали вчитися за методом британки Хелен Дорон. Це раннє вивчення іноземної починаючи з трьох місяців. Його практикують більше як у 30 країнах світу.
«Принцип роботи полягає в тому, що тут у дітей йде не вивчення другої іноземної мови, а другої рідної, — розповідає викладач англійської за цією методикою Ірина Кушнір. — І чим раніше, тим краще. Навчання проходить у формі гри. З дітьми говорять лише англійською. Такий урок триває 45 хвилин. Звісно, вдома батьки говорять українською, але мають мінімум два рази на день дитині включати пісеньки чи мультики, аби англійська була на слуху».
За словами пані Ірини, курс складається на 75 % з повторення та на 25 % з нового матеріалу. «У мене є дворічна дівчинка, яка займається півроку, то дитина вже говорить простими реченнями, — стверджує викладачка. — Діти, які займаються по два місяці, — говорять слова. Чи не плутаються? Одного разу дівчинка показала мамі на коника, але сказала англійською. Мама попросила сказати, як буде кінь українською — дитина не знала. Але з часом біля батьків вона добре вивчить українську, але й буде знати англійську».
Щодо вчителів звичайних загальноосвітніх шкіл, то ті теж кажуть, що в цій справі такого слова як «зашвидко» немає.
«Вчити іноземної мови можна уже з 2‑3 років, бо тоді діти сприймають її на рівні своєї рідної, — розповідає вчителька англійської мови перших класів ЗОШ № 24 Христина Продан. — Якщо з ними говорити, то вони будуть сприймати англійську як свою. Найчастіше дітей англійської починають навчати вже з садочка, букви, пісеньки, слова, тоді у першому класі труднощів як таких не виникає. Маленькі діти вбирають все, як губки. Єдине, що плутаються. Нинішні першокласники одночасно вчать і український алфавіт, і англійський, то буває плутають літери».
А ще, за словами пані Христини, програма англійської для першачків трохи краща за ту, яка була минулого року, тож в кінці навчального року сподіваються на кращі результати.
Все для малечі
Щодо батьків, то їхні думки діляться. Одна половина схвально відгукується на таку лінгвістичну революцію, бо йдемо у ногу з часом. Інші ж переживають за своїх дітей, які просто перевантажені шкільною програмою та й, зрештою, за себе, адже не рідко вчитися разом з дітьми доводиться і їм.
«Я була на одному уроці, — розповідає мама першокласниці Богдана Романів. — Там дітки більше бавляться, як вчаться. Тобто за грою і запам’ятовують якісь слова. Багато батьків, та і я, раніше думали, що це страшне навантаження на дітей і вони прямо зразу будуть вчитися говорити англійською. Виявилося, не так вже й страшно. Тому добре, що є можливість вчити англійську з раннього віку. У дітей не буде такого страшного акценту, вони хоч будуть правильно вимовляти слова. Ще кажуть, що з п’ятого класу мають вводити другу іноземну. Певно, також не зле, єдине, що я не хочу, аби це була німецька мова. Краще би іспанська, бо вона якась легша. А ще кажуть, що це мова майбутнього».
«Мені здається, що малим шестирічним діткам, які ще не вміють добре ні читати, ні писати, опановувати відразу дві мови: рідну та іноземну — заважко, — каже ще одна мама Алла Борінець. — До того ж перший клас це своєрідна адаптація після дитячого садочка, а іноземна мова вимагає до себе уваги. А що можна навчити таку маленьку дитину, якій ще хочеться гратися. Таким поспіхом дитину можна лише залякати, що вона й рідну мову зненавидить. В цьому плані високопосадовці поспішили — варто дати малечі хоча б рік на те, аби звикнути до нового колективу. Та й батькам».
Не знаємо, чи з таким розвитком подій всі діти будуть поліглотами, але дуже хочеться, аби дитинство було у всіх.
Comments are closed.