Як правильно дарувати подарунки дітям 0-3 і 3-6, не порушуючи їх розвиток

Маленьким дітям краще вручати подарунки особисто, повільно, виразно і коротко позначати причину, з якої ви це робите – день народження, Миколая чи Різдво.

У редакції «Монтессорі.Діти» запитали:  Як правильно дарувати подарунки дітям 0-3 і 3-6, не порушуючи їх розвиток? Щороку на Миколая, бабусі і дідусі в святковий день кладуть більше 10 подарунків кожній дитині -один яскравіше іншого! Очевидно, тут щось необхідно змінювати …

Ситуацію коментує Монтессорі-педагог (0-3) Анна Федосова:

– Діти віком до 3 років ще не розуміють концепції подарунка: хтось віддає якусь річ малюкові, і це  відрізняється від того, як мама, наприклад, дає банан для перекусу.

Маленьким дітям краще вручати подарунки особисто, повільно, виразно і коротко позначати причину, з якої ви це робите – день народження, Миколая чи Різдво. Скоріш за все, необхідність віддати подарунок особисто вже сама по собі зменшить кількість подарунків, які враз отримає малюк. Процес буде поступовим і ви уникнете ситуації, коли дитина може бути ошелешена занадто великою кількістю яскравих пакунків. Добре, якщо вийде залучити малюка до вручення подарунків іншим людям. Але тут важливо давати дарувати предмети, які не стане шкода віддавати іншому – цікаву штуку малюк захоче досліджувати сам, а не віддавати комусь.

Старшим дітям складіть подарунки біля ліжка. Якщо вони вже можуть читати, цікавим заняттям стане розбирання підписів на пакунках і з’ясування, від кого, кому і який подарунок призначений: мамі, братові, татові, бабусі і т. д. У цьому віці велика кількість пакунків вже посильна для сприйняття. Якщо малюк не справляється і у нього розбігаються очі, допоможіть йому, будь-яким чином упорядкувати подарунки, і почніть методично їх відкривати і розглядати разом з дитиною.

Найкорисніше для розвитку дитини представляти Миколая як релігійного чи казкового персонажа і атрибут зимових свят. Діти старші 2,5-3 років добре розуміють казкове.

Коли дитина дізнається, що дорослі запевняли її в тому, в що не вірять самі, то мені здається, її почуття схожі на почуття персонажа П’єра Рішара з фільму «Іграшка». Пам’ятаєте той епізод, коли розгубленому герою Рішара, який опинився в незнайомому величезному будинку, дружина господаря будинку зголошується допомогти відшукати вбиральню? Вона мило і люб’язно з ним розмовляє і викликає в нього сердечну подяку, а потім виштовхує у самій піжамі. Хоча сам він очікує потрапити до зали, де триває світський прийом. Момент істини щодо  Миколая схожим чином несподівано залишає дитину в спідньому на чужому святі життя, де усі, крім нього, знали, що там відбувається. Навіть дорослій людині нелегко зберігати в такій ситуації гідність і самовладання.

Аби насолодитися чарівним духом свята, необов’язково бути переконаним в реальності Миколая. Вигадка добра саме тим, що ми усвідомлено вдаємо, граємо в те, що віримо в неї.

Якщо віра дітей в Миколая є важливою частиною ваших переконань, ви маєте право транслювати своїм дітям те, що вам важливе. У цьому випадку варто попередити дітей, що не всі однаково серйозно вірять в Миколая, і пояснити це у прийнятний спосіб.