Як франківцям недорого поїхати у Таллінн, Ригу і Гельсінкі та що там подивитися (ФОТО)

Завдяки безвізу та недорогим квиткам на лоукости, подорожувати Європою стало простіше. Цього разу «Репортер» відправився в Естонію, Фінляндію і Латвію. Летіли з Wizzair із Києва, ціна квитка – 25 євро.

Вежі й собори Таллінна

Те, що ми на півночі, стало відчутно одразу при виході на трап літака, коли в обличчя подув крижаний вітер з дрібним снігом. І це – в середині квітня, коли у нас вже зацвіли дерева. Тут весни ще не чути: земля замерзла, гілки голі, на порожніх клумбах подекуди лежить сніг.

З аеропорту до центру можна доїхати сучасним трамваєм за 2 євро. Така ціна – для немісцевих, бо талліннці у громадському транспорті їздять безкоштовно. Те, що Естонія – колишня республіка СРСР, нагадують хіба знайомі сірі багатоповерхівки у спальних районах. У центрі все сучасне – скляні будівлі, торгові центри, автобуси.

Усі визначні місця зосереджені у старому місті, огородженому фортечними мурами. Таллінн – одне із міст Європи, яке найбільше збереглося з часів Середньовіччя. На середньовічній атмосфері тут і влаштували туристичні атракції: таверни, вивіски «під старовину», дракони у вікнах ратуші. Особливої атмосфери додає суворе Балтійське море, з якого дме холодний вітер, і порт з величезними круїзними лайнерами.

Читайте: Братислава, Відень, Аушвіц, – як недорого з’їздити за кордон (ФОТО)

Старий Таллінн можна обійти за кілька годин, але по ньому приємно гуляти й довше. У місті є кілька оглядових майданчиків: на вежах кількох соборів, на фортечному мурі, а також на пагорбі Тоомпеа. Звідти відкривається панорама міста з червоними дахами і гострими шпилями.

Ще одна туристична розвага – обійти всі вежі з цікавими назвами – Товста Маргарита, Довгий Герман – і почитати їхні історії на табличках чи у путівнику. Цікаві й собори, переважно лютеранські (храми святого Олафа, святого Миколая та святого Івана Богослова) і православний (собор Олександра Невського).

Головна святиня міста – Домський собор, розташований на Тоомпеа. Він нічим не виділяється зовні, зате є найстарішим у місті. Білий, аскетичний, на стінах висять меморіальні камені гільдій. Там часто проводять концерти. Нам теж пощастило послухати безкоштовний концерт творів Брамса у виконанні хору із Данії.

Фіни не мерзнуть

У столицю Фінляндії звідси ходять пороми від трьох компаній. Перший рейс – о шостій ранку. Так турист має більше часу подивитися Гельсінкі та повернутися до Таллінна останнім рейсом, опівночі. Квиток в обидва боки – 15 євро.

Посадка на пором трохи нагадує ту, що в аеропорту: треба просканувати квиток (якщо купили у касі, то попередньо зареєструвати його в автоматі) та очікувати запрошення на борт, приблизно за 40 хвилин до відправлення. Приходити треба заздалегідь, бо за 20 хвилин до відправлення посадка припиняється. Таллінн від Гельсінкі відділяють 80 км Фінської затоки, дві години дороги. На борту є магазини, бари, гральні автомати, столики, диванчики, відкрита палуба і каюти для довгих нічних переправ. Ввечері грає жива музика.

Читайте: Глінтвейн і янголи, – як з Франківська поїхати на європейські різдвяні ярмарки (ФОТО)

Гельсінкі зустріло яскравим сонцем і ще холоднішим повітрям. Від порту їде трамвай, але можна й пройтися, бо часу вдосталь. На березі затоки зводять нові багатоповерхівки, кричать чайки, люди спішать на роботу. Фіни, здається, не мерзнуть: холодний вітер не заважає декому з них йти в самих піджаках або розстібнутих пальтах і без шапок.

Гельсінкі – стильне просторе місто. Хоч тут практично немає визначних місць (місто стало столицею і розбудувалося лише в ХІХ столітті), зате є багато парків, широких вулиць, торгових центрів і музеїв. Туристичні принади Гельсінкі оригінальні: каплиця Камппі – великий дерев’яний циліндр без вікон, де можна посидіти в тиші, церква у скелі Темппеліаукіо, пам’ятник композитору Яну Сібеліусу у вигляді органних труб, що зависли в повітрі…

На головній, Сенатській, площі стоїть величезний білий Катедральний собор і пам’ятник російському царю Олександру ІІ, за правління якого Фінляндія отримала автономію. Недалеко – Ринкова площа, яка межує з затокою. Тут пахне морем і рибою, знов галасують чайки, а місцеві мешканці на лавочках милуються заходом сонця.

Трохи далі є старий ринок – цегляна будівля, з двома торговими рядами. Там можна купити рибу і всілякі делікатеси, а також випити кави з солодощами і спробувати традиційні страви з лосося і креветок. Тут дорожче, ніж у супермаркеті, зате дешевше, ніж у кафе і ресторанах. Варто врахувати, що ціни у Фінляндії вищі, ніж у Центральній чи Західній Європі, не кажучи вже про колишні радянські республіки Балтії.

Читайте: Пакуймо валізи. Як організувати літній відпочинок без шкоди для гаманця

Якщо прогулянки втомили, можна погрітися у зимовому саду – критій оранжереї у парку, подалі від центру. Вхід сюди вільний, є багато кактусів, пальм та інших тропічних рослин. А потім – на пором і назад у Таллінн.

Коти-флюгери, сосни й море

До столиці Латвії добре їхати автобусом. Дорога триває понад чотири години, але у дуже комфортному автобусі час минає швидко, ціна – 14 євро. Автостанція в Ризі розташована майже в центрі, звідти за кілька хвилин можна дійти до головних визначних місць.

Тут висока вологість, але тепліше. Через місто тече річка Даугава. Рига більша й галасливіша від тихого Таллінна. Заплутані вулички, мощені бруківкою, нагадують Львів або Прагу. Два основні собори – Домський і Святого Петра – традиційно лютеранські й готичні. Серед визнаних місць – пам’ятник Бременським музикантам, які заглядають в уявне вікно – символ падіння Залізної завіси, будинок з котами-флюгерами, будівлі торгових гільдій, дім Чорноголових – кам’яниця братства купців. На відміну від світлих Гельсінкі й Таллінна, будівлі в центрі Риги зроблені з червоної цегли або жовто-коричневі. На вулицях пахне кавою.

У Латвії більше помітне радянське минуле. Старі електрички, брудні переходи до колій на вокзалі, російської мови на вулицях чути більше, ніж латвійської. Втім, є й сучасні будівлі, наприклад Латвійська національна бібліотека. Семиповерхова велика споруда розташована на іншому від центру березі Даугави. Сюди можуть зайти всі охочі, просто треба взяти одноразовий пропуск. Всередині – світлі сходи й ескалатори й вікна на всю стіну, на кожному поверсі – кольорові диванчики. У прозорих приміщеннях є читальні зали з сучасними комп’ютерами і стелажами, з яких можна просто брати книги і читати, сидячи на м’яких кріслах. Між поверхами – виставки рідкісних книг і сучасного мистецтва.

Читайте: Маври, королі, Ґауді – Іспанія за тиждень (ФОТО)

Аби ще вдихнути відкритого Балтійського моря, можна з’їздити до знаменитої Юрмали – це півгодини на електричці. Відоме на пострадянському просторі фестивалем «Нова хвиля», Юрмала – маленький провінційний курорт, з кафе на головній вулиці та особняками уздовж пляжу. Піщаний пляж межує з традиційними для Латвії сосновими лісами. Тут навіть влітку вода нечасто достатньо нагрівається для купання, зате гуляти під шум хвиль – саме задоволення.

Наступного дня в Ризі засвітило сонце і дозволило ще більше нагулятися атмосферними вуличками. А потім літак поніс нас назад до Києва, залишаючи позаду затишну холодну північ.