Цими вихідними Яремче святкувало День міста – 232 роки. І вже традиційно розваги тривали два дні. Були гощення, ярмарок, концерти й нічна дискотека. А найбільшою атракцією цього разу став перший гуцульський карнавал – колоритний, веселий, як і самі гуцули.
Для участі в карнавалі можна було створити платформу чи пройти пішою ходою, їхати верхи, на велосипедах чи квадроциклах. Єдина умова – присутність елементу гуцульської культури, пише “Репортер“.
Найбільш креативного учасника карнавалу визначили онлайн-голосуванням у facebook-групі «Наше Яремче». За перемогу та приз у 10000 грн змагалися шість претендентів. Усі після урочистої ходи розмістилися на головній вулиці, яку перекрили на два дні святкувань 27-28 липня. Тут же був і святковий ярмарок. А на головній площі – сцена.
Місцевим і гостям – радість. А от автівкам, які намагалися проїхати через Яремче – сум і журба: через розбиту вщент об’їзну корки простягалися від Дори до Ямни. Найбільш везучі долали цей відрізок за годину…
На чолі карнавальної колони задавали загальний настрій гуцульськими ритмами – франківці з рок-вар’яте «Кораллі». Але й учасники ходи не відставали, кожен наспівував щось своє. На платформі № 1 від місцевих готелів «Romantik-Spa» та «Baron-Spa» пригощали пивом «Панське».
А от на платформі № 2 розіграли майже справжнє «Весілля Довбуша». Платформу оформили у вигляді весільного намету, в яких досі ще подекуди гуляють великі забави.
Поки дружби з дружками співають пісень, Анна Круліківська обходить усіх з бутлем самогону і караваєм – пригощає.
«Ми всі з Яремче. Тут є Дора, Ямна і центр Яремче, тобто весь яремчанський кущ, – розповідає пані Анна. – У нас на весіллі Довбуша є ряджені наречені, правдиві Довбуш і Марійка. Я – як мама. Онди з весільним деревом – тато. Це – свашки, а там дружби і дружки танцюють».
У перервах між піснями хтось поспішає сфотографуватися з рядженими нареченими, а хтось і до танцю з Довбушем проситься. Довкола весілля збирається все більше людей.
Тим часом переходимо до натовпу, який обступив наступну платформу. Тут усім охочим перекусити роздають наїдки і знову ж таки наливають самогон. Аби дістатися до щедрих ґаздинь, треба добряче поштовхатися.
На возі, аби їсти було веселіше, грають музики.
– А що це? – питає ґаздиню один з гостей.
– Ріп’яник.
– А з чого він? Я не місцевий – з Одеси.
– З сирої картоплі. І мука, яйця, шкварки.
– Дуже смачно, – хвалить хлопчина і відходить, а ми прилаштовуємося поближче до Євдокії Бойко.
«Ми – з Микуличина, нас тут десь до 50. Маємо наші народні гуцульські страви, – говорить пані Євдокія. – Пригощаємо голубцями з буряків, бутербродами із салом і часником, ріп’яниками, сиром полонинським: будзом, вурдою, є вареники з чорного борошна з сиром і бринзою, коржики печені на печі, самогонка».
«Там уже тарілка пішла, подивисі», – перебиває її односельчанка і пані Євдокія переключається, вираховуючи, де поділась тая тарілка.
Поряд готуються запускати гуцульського гелікоптера, переробленого із ровера. Під ним грає на цимбалах 75-річний Степан Бойчук з Яремче. «Голосуйте за платформу під номером «4», – агітує тим часом його донька.
Ровер-гелікоптер має припасований бензиновий двигун і два гвинти вгорі. Степан Бойчук не перестає грати на цимбалах і водночас розповідає, що зробив того гелікоптера ще 20 років тому. Але закинув його, «бо воно нікому не було треба». Зберігав на подвір’ї, а тепер є нагода показати.
«Ніхто його не бачив і не чув, а сьогодні ми його виставили. І воно працює – мотор заводиться і гелікоптер підіймається вгору. Так. І є ще педалі, які допомагають, якщо мотор не справляється», – пояснює донька.
Степан Степанович каже, що на ньому від землі відривався, але високо піднятися не вдавалося. «Малого підійме, якби той захотів. Але він боїться», – сміється Степан Бойчук.
Поряд ще один ровер – дерев’яний. Позаду прибита дошка із випаленим написом: «Москаль ще не вродився, як гуцул на ровері вже возивсі».
Тим часом міський голова Яремче Василь Онутчак прихвалює гелікоптер і сідає крутити педалі.
«Ми всі готуємося взлетіти. Летимо на саморобному гелікоптері та на дерев’яному ровері до Києва просити пана Президента грошей на наші державні дороги. Якщо взлетимо і доїдемо, то, думаю, нам не відмовлять у грошах. Вася, заводи», – командують біля гелікоптера.
Грають трембіти, мотор гудить, мер додатково підкручує педалями. Кілька хвилин і мотор вимикають. Онутчак не взлетів, але залишився задоволеним.
Юрій Карабін на карнавал приїхав на найбільшому позашляховику «Довбуш». Зробили його самі – з товаришами.
«Є у нас ресторан «Довбуш» і такі чотири машини. Великі називаються «Степан» – на честь Бандери, лідера нашої нації, і «Довбуш», на честь найсильнішого гуцула», – говорить Карабін.
Каже, спроєктувати такого автомобіля допоміг конструктор з Яремче. Ще кілька людей допомагали. Впоралися за зиму. Зварили докупи дві кабіни з Volvo, мотор і коробка – теж Volvo. Всього автівка обійшлася приблизно 10 тис доларів.
Але каже, що продавати її не збирається. Катає на машині туристів на Маковицю, Говерлу, сирну ферму – куди хто забажає. Машина вміщає до 10 людей. Споживає 40 л пального на годину. Важить майже 5 тонн. Година такої поїздки вартує 1000 грн.
А перемогли на карнавалі – діти, вихователі та персонал з санаторію «Прикарпатський» на чолі з головним лікарем закладу. У карнавальній ході взяли участь до 300 дітей – частина в костюмах овечок, решта – в народних строях.
Було гарно, весело й гучно. Чекаємо наступного року.
