Рогатин – місто на Опіллі, розташоване над річкою Гнила Липа в Івано-Франківській області. Саме його вважають батьківщиною легендарної Роксолани, дружини володаря Османської імперії. На кого подібний пам’ятник Роксолані в Рогатині та де шукати її точний портрет, сьогодні дізнаватимемось разом із проектом «Сім днів у регіоні», пише Укрінформ.
Роги, сонце і чорти
Перша згадка про Рогатин сягає 1184 року, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. Історія його полювання увійшла в основу легенди про походження назви міста. Розповідають, ніби князь взяв на полювання свою дружину. Та заблукала і натрапила на оленя. Далі легенду трактують по-різному: за однією з версій вона зустріла чудового оленя-рогача, і він привів її до князя, за іншою – вона знайшла роги оленя і на цьому місці звели місто. Є історія про княжича Рога, який звів на місці майбутнього поселення тин, звідки й пішла назва Рога-тин.
Втім, краєзнавець Андрій Микитин заперечує усі ці припущення і висуває власну оригінальну версію.
– Княжна знайшла роги? Версія щодо княжича Рога? Та його немає у жодній історичні згадці. Тому моя версія полягає в тому, що у санскриті ім’я Рогат означає «схід сонця», місце появи Сонця. Тепер дивимось на герб Рогатина. Там схематично позначено схід сонця, а не роги. Тому Рогатин можна вважати містом народження Сонця, – переконує Андрій Микитин.
Тут варто зазначити, що перший відомий нині офіційний символ Рогатина — міська печатка з 1415 року таки містила, як свідчать історики, зображення оленячого рога з літерою R.
А в австрійському цісарському документі від 1796 року є докладний опис герба міста Рогатина, яке разом з іншими землями входило до Австрійської імперії: «Дозволяємо містові мати власний герб, а саме, природний, поставлений на блакитному полі ріг оленя з сімома розсохами, зверненими вправо, а побіч золоту латинську букву R. Робимо це надання та дозволяємо місту мати описаний тут герб і користуватися ним без перешкод у всіх пам’ятках і будівлях, що постануть в імені цілої міської громади, та на печатках на грамотах, які будуть видані в імені міста, з видрукуваною тут леґендою Sigillus Municipii Rogatyn».
Тому версію про місто народження сонця можна назвати дискусійною. Але в чомусь вона перегукується з легендою про чортів у Рогатині, які захотіли закопати місто під землю. А завадило їм саме світло сонця.
Ця легенда тлумачить появу біля Рогатина Чортової гори, яка є заповідником державного значення. Дивний пагорб з’явився ще у льодовиковий період. Тепер тут можна побачити рідкісні рослини і різні види ящірок.
– Легенда говорить, що Рогатин не подобався чортам, і вони вирішили засипати його землею. Для цього усю ніч її вантажили, а на заваді їм став світанок, бо у цей період сили будь-якої нечисті втрачаються. Тобто до Рогатина чорти землю не донесли, а залишили її, від чого й утворилась ця гора. Поряд з Рогатином є село Опішня, де, кажуть, чорти й копали ту землю і залишили там велику яму. До збереження цієї гори найбільше долучився Митрополит Шептицький, бо ці землі на горі належали греко-католицькій церкві. Свого часу Шептицький мав намір створити ботанічний заказник і для цього заборонив навіть косити там траву. У радянський час там справді з’явився заповідник, – розповідає кандидат історичних наук, краєзнавець Роман Чорненький.
Насправді, Рогатин просто дихає легендами. Та більшість із них, стосуються Роксолани, яка стала улюбленою дружиною правителя Османської імперії Сулеймана. Нині науковці схиляються до думки, що це – справді історична постать, яка народилася на Рогатинщині. Ось тільки ні точної дати народження, ані місця – поки не називають.
Роксолана і церква Святого Духа
Тут її називають Настя Лісовська. Вже у гаремі султана Настя отримала ім’я Гюррем, що означає «радісна, весела». Гюррем народила султану 6 синів і доньку, своїм коштом будувала мечеті та школи, її любили й оспівували у віршах і піснях. Імперія османів шанувала цю жінку настільки, що після смерті поховали її в мавзолеї, поряд із Сулейманом.
«Із автентичних джерел відомо, що це була дочка попа з Рогатина. Про це тільки (Самуель) Твардовський, відомий (польський) літературознавець XVII століття, говорив. А Настя Лісовська – то письменницький домисел з ХІХ століття. Навіть Лісовських серед дрібної української шляхти я не знаходив ніде», – стверджував свого часу історик та академік Володимир Грабовецький.
– Так, у цих словах Твардовського заховано дуже багато інформації щодо Роксолани. Найперше, що вона була донькою православного священика. Можна, звичайно, припустити, що вона маленькою дівчинкою бувала і навіть брала причастя у церкві Святого Духа в Рогатині. Бо вже науково доведено, що церква ця була зведена до її народження. Усі дослідження доводять, що дуб, з якого будували цю церкву, був зрізаний у 1480 році, а Роксолана народилась трохи пізніше, – розповідає нам науковий співробітник церкви Святого Духа в Рогатині Степан Пушкар. Він не виключає, що у храмі, який нині внесений до списку ЮНЕСКО, є поховання батька Роксолани. Ймовірно, каже, навіть у крипті (нижній частині) Святодухівської церкви. Нині це – унікальна пам’ятка народної архітектури та монументального мистецтва національного значення, що діє як музей.
У Рогатинському художньому музеї можна побачити портрети легендарної Роксолани. Втім, всі вони написані з уяви художників. Жодного гребінця, хусточки чи іншої речі, яка б належала їй, у Рогатині не знайти.
Роксолана з обличчям дружини міністра?
У 1999 році у Рогатині відкрили пам’ятник Роксолані. Перед тим історики довго дискутували, чи варто це робити. Одні стверджували, що в період її панування турки частіше нападали на територію України, інші казали, що, навпаки, – менше. Проте коли пам’ятник легендарній дружині Сулеймана таки відкрили, рогатинці знайшли в ньому подібність до дружини тодішнього мера Рогатина, а нині міністра енергетики та вугільної промисловості України Ігоря Насалика.
– Є така версія, що обличчя цього пам’ятника зліпили з дружини Ігоря Насалика, оскільки він виступив тоді ініціатором і спонсором цього постаменту. Насправді, шукати найбільш подібний портрет Роксолани потрібно у Луврі, в Парижі. Там він зберігається. Наш відомий краєзнавець Богдан Гаврилів навіть видав про це книгу «Роксолана у світі». Картина, на якій зображена Роксолана поряд із Султаном, має назву «Весілля в Канах Галілейських». Вона написала 1563 року, за 3 роки до смерті реальної Роксолани. Тоді Османська імперія була у найбільшому розквіті, султан вів переможні війни, а художник Веронезе прагнув на своїй картині показати сильних цього світу, – розповідає Роман Чорненький.
За його словами, більшість науковців схильні вважати, що Роксолана підкорила Сулеймана своєю красою, яка відрізнялась від азіатської. Вважається, що вона була меншою на зріст, досить прудкою, зі слов’янськими рисами обличчя. Мала тонкий прагматичний розум і старалась не допускати до Султана людей, які б чимось загрожували їй, або правителю. Вона знала всі його слабинки і цим, начебто, активно користувалась.
– Чому в Рогатині були проти пам’ятника Роксолані? Вона ж прийняла іслам, відмовилась від віри батьків. У період, коли правила Роксолана в імперії османів, стратили Дмитра Вишневецького, засновника Запорізької Січі, і це стало найбільшим аргументом істориків, які були проти пам’ятника. Є така версія, що вона зовсім не цікавилась життям своєї землі, – зазначає Роман Чорненький.
«Традиційна історія про Роксолану розповідає, що нібито її викрали з власного весілля і привезли в гарем Султана. Та все це – вигадка. Звідси дівчат забирали у віці 11-12 років. Турки забирали їх з сіл, які палили ущент. Є версія, що Роксолану забрали з села Скоморохи, Рогатинського району. Цих дівчат довгий час готували до гаремів: навчали, виховували. Їх брали звідси цнотливими.
Тому оті легенди, буцімто Роксолану вкрали з церкви, буцімто вона вже кохала і одружувалась, то, на мою думку, вигадки. Вони настільки сподобались письменникам, що ті написали свої романтичні історії. Насправді, таких Роксолан були тисячі. Одних забирали в гарем султана, інших – візиря чи прокурора. Так, очевидно, така жінка існувала і можна припустити, що Роксолана була красивою і розумною, бо в іншому випадку потрапила б у інший гарем, не султана, який володів найкращим», – говорить Андрій Микитин і закликає пишатися тим, що в Україні народжуються такі жінки.
Відомо, що у 2006 році, з нагоди 500-річного ювілею від імовірної дати народження Роксолани в Рогатині мали намір створити її музей. Інтерес до цього виявили навіть представники турецького посольства, які погодилися передати фотокопії документів того часу, коли правила Гюррем Султан, та автентичні речі того періоду. Однак усі задуми досі так і залишилися на папері.
Comments are closed.