Ігор Роп’яник – 59 років. Художник, журналіст, фотограф, колекціонер, мандрівник. Понад 30 років працює в галузі станкового малярства, віддає перевагу жанрам міського і сільського пейзажу, натюрморту, пише журнал “Місто”.
На його рахунку – 14 персональних і участь у півсотні групових виставок, а також численних пленерах як в Україні, так і далеко за її межами. Сотні картин художника нині знаходяться у приватних збірках, в тому числі за кордоном.
Відвідав 30 країн. Каже, часто за кордон їздить з виставками чи з дружиною на відпочинок.
У квітні цього року до колекційного списку додався екзотичний Гонконг.
Окрема країна. Гонконг – це місто, де перемішані традиції Європи та Азії. Поряд – китайські крамниці, буддійські храми і тут же неподалік – католицька церква, англійський паб, «Макдональдс». Гонконг був англійською колонією. Тут зійшлися дві культури, Схід і Захід.
Деякі мандрівники вважають це місто окремою країною. У Гонконзі своя валюта – гонконзький долар, а в Китаї – юань. Ще тут окремий транспортний рух – лівосторонній. Якщо у КНР українцям потрібна віза, то у Гонконг – ні, хоч він і в Китаї.
Інфраструктура. Поряд з тим, що це потужне індустріальне місто з хмарочосами, здивувало, що тут знайшлося місце зеленим паркам, дитячим майданчикам, зонам відпочинку. Все дуже доглянуте, скрізь чисто. Велика увага до неповносправних людей – спеціальні переходи, тактильні плитки повсюди.
Найбільше вразило, що величезний мегаполіс, широченні вулиці, але приватного транспорту майже нема.
На дорогах червоні таксі, двоповерхові автобуси, трамваї і зрідка якісь автівки. Думаю, у них нема аж такої потреби користуватись своїм авто, коли дуже розвинений громадський транспорт – автобуси один за одним.
Чисті, комфортні, з кондиціонерами, інтернетом.
16 кілометрів. Саме стільки щодня долали пішки. До готелю ледь ноги волочили, але те вартувало того, бо головне було – найбільше побачити, набратися вражень.
Алея зірок. На пішохідній набережній 450 метрів завдовжки на бруківці викладені зірки з відбитками рук світових знаменитостей. Наприклад, пам’ятники Брюсу Лі чи Джекі Чану. До речі, в Гонконзі знаходиться третя в світі за кількістю стрічок кіноіндустрія.
Щовечора з набережної можна дивитися лазерне шоу – «Симфонія світла». У ньому задіяно 45 хмарочосів, і воно занесено у Книгу рекордів Гінесса як наймасштабніше та постійно діюче світлове шоу у світі. Триває близько 15 хвилин. До речі, зі ста найбільших хмарочосів у світі 36 знаходяться у Гонконзі.
Великий Будда. Це найбільша статуя сидячого Будди в Азії. Її висота – 34 метри, вага – 250 тонн. До Будди ведуть 268 сходинок. Ми добиралися до нього канатною дорогою (найдовшою у світі – 5.7 км) – ще однією пам’яткою Гонконгу. Підйом – 20-30 хвилин.
Варто відвідати монастир Десяти тисяч Будд. Знаходиться на горі. Монастир недіючий. На його території 12 800 Будд. Дуже видовищно.
Атракції. Оушен парк – величезний парк розваг, де також є дельфінарій та зоопарк з пандами. Ще можна відвідати китайський Діснейленд. З природних атракцій – ландшафтний китайський сад Нан Ліан, а ще пляж Репалс Бей, де можна скупатися у Південно-Китайському морі.
Сповна набратися вражень можна, проштовхуючись по нічному ринку на Temple Street. Він працює з обіду та до опівночі. Тут можна знайти все.
Рибальське село Тай О. У Середньовіччі це село довгий час було місцевим «Портом Роял» – центром контрабандистів. Зараз переорієнтувались на туризм, тому Тай О ще називають «Східною Венецією» через специфічні оселі на палях.
Ще тут можна поїсти смачних дешевих делікатесів зі свіжовиловлених морепродуктів. Порада: їдьте великою компанією і замовляйте кожен окремі страви, бо порції в Гонконзі великі і є можливість скуштувати більше різних наїдків.
Кухня. Таке, що рухається, не їли, хоча бачили. Напробувались їхніх традиційних супів. У мисці локшина, шматочки м’яса, порізаний свіжий помідор, лист салату, і це залито бульйоном. Такий суп.
Дім сум – китайські пельмені з різними начинками, які готуються на пару. Куштували їх у найзнаменитішому ресторані Гонконгу – «Оne Dim Sum». Він, до речі, відзначений «мішленівськими» зірками. Ціни насправді не надто високі. Це швидше пельменна, а не ресторан. Черги сюди довжелезні.
Макао – ще одне місто-країна неподалік від Гонконгу, колишня колонія Португалії. Туди дістаєшся кораблем і потрапляєш у такий собі Лас-Веґас у Китаї. Тут багато фешенебельних казино, клубів. Португальський вплив помітний у тамтешній архітектурі.
На що витратити зайвих 5 доларів? Китайські палички для їжі – чудовий сувенір для себе. Віяла – китайці самі ними постійно користуються. Магніти, підвісні ієрогліфи, статуетки Будди. Ще дуже смачний чай. Знаменита порцеляна. Хоча перевозити її ризиковано, аби не побилася. Для тих, хто цікавиться нетрадиційними методами лікування, тут є чимало крамниць з ліками, БАДами, виготовленими за тисячолітніми рецептами.
Звісно, в Китаї можна купити техніку набагато дешевше, ніж у нас, але без гарантії.
Люди. Дуже позитивні, щирі. Постійно усміхаються, ввічливі. Дуже мультикультурні – китайці, індуси, європейці. Навіть можеш не зорієнтуватися, де ти. У Гонконзі чи якомусь Нью-Йорку?
Гонконг – це одне з тих міст, куди хочеться повернутись. Воно чимось притягує. От ніби екзотична країна, але все зрозуміле. Ти не відчуваєш себе чужим.
Світлана Лелик, журнал “Місто”
