У середині жовтня Кабмін вніс зміни до порядку придбання пільгових залізничних квитків для студентів. Згідно з нововведенням, перш ніж продати квиток за пільговою ціною, дані студента шукатимуть в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО). Таким чином планують захиститися від псевдопільговиків.
Результатів ще нема
«От я закінчив виш, студентський лишився, то чому б не скористатися? – каже Ігор, нині безробітний філолог. – Тут усе залежить від пильності касирки і провідниці: чи придивляться вони до дати. Хоч у мене було таке, що касирка квиток продала, а провідниця – придивилася. Мусив іти міняти».
«У мене друг часто їздить поїздом, то взяв старий студентський брата, у фотошопі підігнав фото, прізвище, дати, наклеїв на квиток, заламінував, от і вся робота, – розповідає програміст Андрій. – Але я б таке робити побоявся. Як зловлять, сорому не оберешся».
Аби виявляти таких умільців, Міносвіти ділитиметься базою даних із залізницею. Тестова робота цієї системи, за словами чиновників, почалася ще 15 жовтня.
Львівська залізниця у відповідь на запит «Репортера» підтвердила, що «нині розпочато дослідну експлуатацію програмного забезпечення взаємодії автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями з базою даних МОНу. При оформленні пільгових проїзних документів студентам автоматично виконується запит до бази даних Міносвіти щодо наявності інформації та дійсності студентського квитка». Хоча про перші результати тестування відомостей нам не надали.
Згідно з тою ж постановою Кабміну, система має повністю запрацювати з 1 липня 2014 року. До слова, з цього ж дня студенти зможуть купувати пільгові квитки через інтернет. Бо ж нині вони можуть це зробити тільки у касах.
Від вступу до закінчення
Єдина електронна база з питань освіти існує в Україні відносно недавно, а вносити туди дані про студентські квитки почали тільки з вересня цього року. Тож не дивно, що інформацією звідти залізниця користується поки що тільки в тестовому режимі.
Як розповідає Галина Михайлишин, в. о. проректора з науково-педагогічної роботи Прикарпатського національного університету, ЄДЕБО діє відповідно до постанови Кабміну від 13 липня 2011 року, вона так і називається «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти». А «з січня 2012-го було розпорядження МОН, згідно з яким відомості про студентів внесли в базу, – пояснює Михайлишин. – Тобто, хто на якому курсі навчається, спеціальність, група і т. д. Вносилися паспортні дані, ідентифікаційні коди, відомості про отриманий бал із сертифікатів ЗНО, якщо студент складав вступні іспити – то їх результати».
Як каже Галина Михайлишин, у студентів береться згода на внесення персональних даних до цієї бази. Є випадки, коли люди відмовляються. «От у нас було двоє чи троє студентів, які не давали згоду з релігійних міркувань, – пояснює в.о. проректора. – Вони були проти внесення паспортних даних та ідентифікаційного коду, написали заяви. Ми повідомили про цю ситуацію «Інфоресурс» (ДП, яке працює з базою), було прийняте узгоджене рішення і до ЄДЕБО внесено відомості, на які дали згоду студенти».
Щороку в ЄДЕБО вписують дані про переведення на наступний курс, а протягом року – про відрахування, зміну прізвищ, переводи, академічні відпустки тощо. Одним словом, простежується вся історія руху студента від вступу на навчання аж до отримання диплома.
Помилок у єдиній електронній базі з питань освіти бути не може, запевняє Галина Михайлишин. «Кожного року, до 5 жовтня, ВНЗ мають подати до Міносвіти та Держстату звіт щодо контингенту студентів станом на 1 жовтня, – пояснює вона. – Якщо є невідповідність, то система не дасть можливості видрукувати звіт 23-НК. З історії студента видно, де допущена помилка. На сайті ДП «Інфоресурс» є рекомендації щодо методики виправлення помилок. Навчальний заклад зобов’язаний надати сканкопії оригіналів підтверджуючих документів, верифікувати їх – таким чином виправити помилку».
А з дипломами поможе?
Перевірка студентських квитків – це тільки одна з можливостей ЄДЕБО. З її допомогою планують боротись і з липовими дипломами та науковими званнями. Бо ж ні для кого не таємниця, що папірець про вищу освіту можна замовити в інтернеті в середньому за 700 доларів.
Щодо цієї бази, то справжність дипломів у ній можна перевірити тільки щодо випускників двох минулих років. Та на майбутнє вона має стати чи не основним інструментом боротьби з фальшивками. А от чи стане – під великим питанням.
Адже й зараз в Україні є дієві способи перевірити будь-який диплом. Перший – роботодавець може надіслати вишу запит, аби той підтвердив документ. Другий ще простіший і займає лише кілька хвилин. Правда, стосується він тільки документів, які видані після 2000 року. Для цього треба зареєструватися на сайті www.osvita.net, ввести серію, номер документа та прізвище людини. Ми перевірили – працює: «такий документ є дійним».
Отже, липові фахівці – це лиш наслідок небажання бачити фальшивку.
P. S. Лише за останні кілька років фігурантами скандалів з липовими дипломами були:
Андрій Слюсарчук, колишній професор Львівського державного інституту сучасних новітніх технологій і управління, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика;
Андрій Кислинський, екс-заступник голови СБУ;
Володимир Огура, колишній керівник міського управління освіти Львова;
Ігор Гуменчук, екс-заступник управління природних ресурсів Львова;
В’ячеслав Бабенко, екс-голова Лисянської РДА, депутат облради Черкащини.
Comments are closed.