У рейтингу терористичної загрози за 2017 рік Україна – перша серед європейських країн. Такі дані наводять автори доповіді The Global Terrorism Index 2017. Наша країна посідає 17-те місце серед 163 країн світу. Ми обігнали за цим показником Францію (23-тє місце), Росію (33-тє) і Велику Британію (35-те). Цей результат пов’язаний з бойовими діями на Сході країни, пише DT.UA.
З 2014 р. міжнародні експерти проекту The Global Terrorism Index рахують бойові дії “ЛНР/ДНР” як терористичні акти. Через це Україна, в якій з 1991-го року по 2013 рік було зафіксовано лише 55 терактів (12 загиблих, 110 поранених), уже 2014-го посідає 51-ше місце в світі (898 терактів, від 665 до 1366 загиблих), а 2016-го взагалі замалим не пробилася до десятки “лідерів” рейтингу. Найбільша кількість терактів і пов’язаних з ними жертв припадає на “ДНР” (234 атаки і 777 загиблих за період з 2014-го по 2016 р.). Хоча експерти спостерігають нині істотне зменшення кількості терактів і жертв в Україні, це не дозволяє їй покинути групу країн з високим рівнем терористичної загрози.
Три поширені стереотипи про тероризм у Європі
Цікаво, що результати рейтингу ламають один з трьох поширених стереотипів стосовно тероризму в Європі. А саме те, що Західний світ — Північна Америка і Європа — є головною мішенню сучасних терористів. За даними відкритої бази даних, на Західну Європу припадає близько 2% усіх терактів у світі за 2016 р. і 1% жертв. Ще 1% терактів відбувається в країнах Північної Америки. Натомість абсолютна більшість терактів (87%) та жертв від них (96%) припадає на чотири регіони світу — Близький Схід та Північну Африку (45% терактів, 55% жертв), Південну Азію (27% терактів, 22% жертв) і Субсахаріальну Африку (15% терактів, 19% жертв). Уже кілька років поспіль першу п’ятірку глобального рейтингу терористично небезпечних країн складають Ірак, Афганістан, Нігерія, Сирія і Пакистан. Першою ж країною ЄС у рейтингу є Франція, яка посідає 23-тю позицію.
Ще одним поширеним стереотипом щодо тероризму в Європі є твердження про унікальність поточної ситуації для історії регіону. Насправді ж, тероризм у Європі існує вже досить давно. Чого лише варті атаки політичних терористів на початку XX ст., одна з яких навіть спровокувала початок Першої світової війни. Мало того, дані статистки свідчать про те, що раніше актів тероризму в Європі було набагато більше. З 1970 р. в Західній Європі спостерігалося три хвилі активності терористів. Перша почалася 1977 року і досягла свого піку 1979-го (1018 терактів). Саме цього року сталося найбільше терактів в історії регіону. Ірландські республіканці, праві та ліві радикали, сепаратисти широко використовували тероризм у своїй політичній боротьбі. Друга хвиля почалася в 1990-х рр. і 1992-го досягла свого піку. Цього року в регіоні було вчинено 768 терактів. Тут так само у більшості випадків тероризм був справою рук політичних груп, сепаратистських організацій, правих та лівих радикалів.
Ще менше атак припадає на третю хвилю активності терористів. Вона почалася 2013 року. Тоді в Європі було вчинено 254 атаки. Минулого року, який поки що став піковим для третьої хвилі, було вчинено вже 269 терактів. Однак навіть цей показник і близько не можна порівнювати з масштабами тероризму в 1970-х рр. Нарешті третій стереотип — це твердження, що тероризм у регіоні є справою рук радикальних ісламістів, або, як буде правильніше їх називати, джихадистів. Цей стереотип найбільш небезпечний як з погляду запобігання загрозі, так і з погляду ефективності протидії тероризму в Європі. Широке висвітлення терактів у Барселоні, Манчестері, Парижі, атаки на Charlie Hebdo — все це зміцнило впевненість у тому, що саме джихадисти становлять найбільшу небезпеку для регіону. Понад те, це твердження активно використовують популісти й політики у своїх політичних програмах.
2016 року, за даними міжнародної відкритої бази терористичних атак The Global Terrorism Database, у Західній Європі було вчинено 269 терактів. На джихадистів або прихильників терористичної організації “Ісламська держава” припадає 27 атак. Це лише 10% від загальної кількості терактів у регіоні. Більше терактів вчинили організації, пов’язані з ірландським республіканським рухом, або його противники — 30 атак (11%). Але ще більше терактів припадає на правих і лівих терористів. Загалом прихильники правих (17 терактів — 6%) і лівих (29 — 11%) радикальних поглядів вчинили майже 17% терактів у регіоні. Найактивнішими виявилися анархісти. З ними пов’язують 22 атаки. Отже, в сукупності політичні терористи відповідальні за 28% терактів у Європі проти 10% джихадистів або пов’язаних із ними.
Виходить, що проблема політичного тероризму для Європи нині не менш актуальна, ніж у 1970-х рр. Але чомусь саме джихадисти стали втіленням терористичної загрози в Європі. Цікаво, що в поширені стереотипу про “ісламське обличчя тероризму” зацікавлені не лише праві популісти, а й самі терористи. За кожною, на перший погляд ірраціональною та нелогічною, атакою в Європі прихильників найбільш небезпечної терористичної організації сучасності — “Ісламської держави” — криється дуже раціональна мета. Атакуючи автомобілями туристів, нападаючи на перехожих з ножами, підриваючись посеред натовпу молоді, прихильники “Ісламської держави” ставлять перед собою мету спровокувати новий виток ненависті до місцевої мусульманської спільноти. Це робиться для того, щоб створити для мусульман у Європі такі умови, які б змушували їх шукати захисту в терористів, виїжджати на підконтрольні їм території та долучатися до їхнього політичного проекту.
Подібна стратегія вже мала успіх в Іраку, коли, цілеспрямовано атакуючи представників інших релігійних спільнот, а найбільше — мусульман-шиїтів, попередники ІД провокували насильство у відповідь — проти мусульман-сунітів, які були змушені шукати захисту в терористів. Тепер ця стратегія реалізується в країнах Європи, де проживає багато мусульман.
Як боротися з тероризмом?
Боротися з тероризмом у Європі — це насамперед боротися зі стереотипами, пов’язаними із цією темою. Треба детально вивчати історії терористів, протидіяти їх наверненню до активних дій іще на етапі радикалізації. Стереотипи заважають правильно визначити мотивацію терориста. Для наочного прикладу: 27,6% терористів-одинаків, які вчинили атаки в Західній Європі і США, мали психічні розлади. Однак якщо хтось із них асоціює себе з певною терористичною організацією або ідеологією, то саме цей факт трактується як основний, що часто грає на руку саме терористам. Стереотипи можуть негативно позначатися на своєчасності реакції держави на загрозу. Незважаючи на те, що швидке зростання терористичної активності в Європі спостерігалося з початку 2013 року, тільки 2015-го, після терактів у Парижі й Брюсселі уряди країн Європейського Союзу почали активно запроваджувати нові антитерористичні норми та створювати координаційні інститути. Це передусім правило Passenger Name Record (PNR), згідно з яким уся інформація про пересування громадян по території ЄС (ім’я та прізвище, дати подорожі, контакти і навіть відомості про платежі) відслідковується спецслужбами і зберігається для подальшої роботи.
Поширення нового тренду з використанням так званого low cost (атаки підручними засобами, автомобілями, ножами) тероризму та активізація терористів-одинаків роблять загрозу тероризму для Європи ще більш актуальною і небезпечною, ніж раніше. Однак для того, щоб боротися проти тероризму ефективно, потрібно уникати популізму і концентрувати увагу на реальних фактах та тенденціях, а не стереотипах. Потрібно навчитися дивитися на факти, шукати глибинні причини і будувати раціональні стратегії. Популізм, стереотипи, упередження та кон’юнктурні інтереси тут тільки заважатимуть, а ціною будуть втрачені життя та покалічені долі громадян. Хоча історично тероризм сформувався і залишається майже виключно політичним феноменом, боротися з ним — справа рук політично неупереджених професіоналів.
Comments are closed.