“Європейська правда” продовжує серію публікацій про те, як працюватиме на практиці безвізовий режим з Європейським союзом.
Ви, ймовірно, вже читали текст про ключові правила безвізу, детальну статтю “Тонкощі безвізу” з відповідями на ваші запитання, а також окрему публікацію з порадами для тих, хто подорожує з дітьми.
Нова стаття редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка присвячена фінансовому питанню.
– Скільки потрібно грошей, щоби мати право перетнути кордон з ЄС?
– То що ж із довідками з банку, брати їх чи не брати?
– Чи розвернуть на кордоні тих, хто не має вдосталь готівки?
– Що робити, якщо прикордонник просить довести платоспроможність?
– Чи є особливості для тих, хто їде не в готель, а до друзів?
– Звідки йдуть чутки про новий європейський збір із безвізових пасажирів та чи є в цьому правда?
Про це та інше читайте у нашій статті.
Гроші для в’їзду в ЄС: країни та їхні вимоги
ЄП звикла до популярності ідей “безвізоскептиків”. Торік найчастіше доводилося чути, що безвіз не настане ніколи, що ніхто й не планував давати його Україні (життя довело протилежне; ті, хто не вірили, нині стоять у довжелезних чергах за паспортами).
Від весни набув популярності новий міф, про “шкідливий безвіз” – мовляв, на кордон доведеться везти ті ж документи, що і в посольство (ми вже пояснили, чому це не так).
Нова ідея, що стала лідером від минулого тижня – про грошові вимоги європейців, через які доведеться мати на кордоні величезні кошти, інакше подорожуючих просто розвертатимуть назад, в Україну.
Щоб “додати зради”, підтвердимо: вимоги дійсно існують.
(Про те, що “зрада” не така страшна, як її малюють – трохи нижче, спершу наведемо перелік вимог.)
Отже, прикордонний кодекс ЄС дає право перевіряти у подорожуючих наявність фінансового забезпечення.
Доволі поширеною є думка про потребу показати прикордоннику 50 євро на людину на день поїздки. Це не зовсім так. Не існує фінансових вимог, єдиних для всього ЄС, кожна країна встановлює їх самостійно. Часом йдеться про суми, вищі за 50 євро; до того ж, вимоги відмінні для різних подорожуючих.
Вимоги різних країн (як шенгенських, так і поза межами Шенгену) описані у 32-сторінковому документі на сайті Єврокомісії; до вашої уваги – коротка вижимка з нього.
| Країна | Індикативні вимоги щодо фінансового забезпечення (якщо не зазначено інше, йдеться про суму на кожен день перебування) |
| Австрія | Немає стандартних вимог щодо суми фінансового забезпечення |
| Бельгія | Ті, хто планують зупинитися в готелі: 95 євро
Ті, хто їдуть до друзів або родичів: 45 євро. Підкреслюється, що є можливість надати гарантійний лист запрошуючої сторони, якщо вона бере на себе всі витрати |
| Болгарія | 50 євро або туристичний ваучер про сплачене перебування |
| Греція | 50 євро, але не менше 300 євро на всю поїздку |
| Данія | 350 данських крон (47 євро), але прикордонники мають зменшувати вимоги за наявності сплаченого житла, гарантій приймаючої сторони і т.п. |
| Естонія | 17,2 євро або гарантії приймаючої сторони |
| Ісландія | 4000 крон (35,7 євро), але не менше 20000 крон (179 євро). В разі, якщо витрати покриває запрошуюча сторона, щоденна вимога зменшується вполовину |
| Іспанія | 70,77 євро, але не менше 636,93 євро на поїздку |
| Італія | Італійська влада встановила складну таблицю фінансових вимог, залежно від тривалості поїздки та кількості осіб. Перші цифри стосуються туриста, що їде наодинці, в дужках наведено суми для тих, хто подорожує групою з 2 або більше осіб:
1-5 днів: 269,60 євро на весь період (212,81) 6-10 днів: 44,93 на день (26,33) 11-20 днів: 51,64 на весь період + 36,67 на день (25,82 + 22,21 на день) Понад 20 днів: 206,58 + 27,89 на день (118,79 + 17,04 на день) Ця сума може бути покрита також наперед сплаченим проживанням, перебуванням, гарантіями приймаючої сторони і т.п. |
| Кіпр | Немає стандартних вимог щодо суми |
| Латвія | 14 євро або гарантії запрошуючої сторони |
| Литва | 40 євро |
| Люксембург | Немає стандартних вимог щодо суми |
| Мальта | 48 євро |
| Нідерланди | 34 євро; зазначається, що прикордонники повинні гнучко підходити до цієї вимоги, знижуючи її за потреби для тривалих візитів, залежно від запрошуючої сторони, обставин візиту і т.д. |
| Німеччина | 45 євро або гарантії приймаючої сторони чи подібні документи |
| Норвегія | 500 крон (близько 53 євро); сума зменшується, якщо подорожуючий їде до родичів або друзів, має сплачене житло і так далі |
| Польща | 100 злотих (24 євро), але не менше 300 злотих (72 євро) за поїздку
Для тих, хто має сплачене перебування, подорожує в рамках пакетного туру, їде до молодіжних таборів, в санаторії на лікування та для низки інших категорій – 20 злотих (5 євро), але не менше 100 злотих на поїздку Для тих, хто їде на навчання або для участі в довготермінових наукових програмах – 1600 злотих (орієнтовна сума на два перших місяці перебування) |
| Португалія | 75 євро + 40 євро на кожен день. Вимоги знімаються для тих, хто має сплачене або гарантоване перебування |
| Румунія | 50 євро на день, але не менше 500 євро |
| Словаччина | 56 євро, які поділяються на такі складові: 30 на проживання, 4 на сніданок, по 7,5 на обід та вечерю та 7 – на поточні витрати. В разі, якщо якісь елементи сплачені, вимога відповідно зменшується |
| Словенія | Для тих, хто не має сплаченого перебування, туристичного ваучера або подібних документів – 70 євро для дорослих, 35 євро для неповнолітніх |
| Угорщина | Угорщина встановила символічну фінансову вимогу – 1000 форинтів, тобто 3,24 євро на кожен в’їзд |
| Фінляндія | 30 євро; за сплаченого проживання чи розміщення вимога зменшується |
| Франція | 120 євро для тих, хто не має броні готелю
65 євро для тих, хто має бронь готелю 32,5 євро для тих, хто їде до друзів та родичів і має підтвердження розміщення у них |
| Хорватія | 100 євро, або 50 євро для тих, хто має сплачений готель, туристичний ваучер і т.п. |
| Чехія | 40 євро на день для подорожей, не довших за 30 днів, 15 євро на день для періоду понад 30 днів. Для тих, хто має національну візу або дозвіл на тривале проживання і лишається понад 90 днів – 3000 євро |
| Швеція | 450 крон (близько 46 євро) |
| Швейцарія та Ліхтенштейн | Для тих, хто подорожує без запрошення – 100 франків (92 євро); для студентів – 30 франків (трохи більше за 30 євро). Вимога знімається для тих, хто їде на запрошення, в цьому разі запрошуюча сторона має надати письмові гарантії покриття непередбачених витрат на суму до 30 тисяч франків, зокрема в разі несподіваної хвороби гостя, заподіяння ним шкоди і т.п. |
Практика та реальність
Як бачите, вимоги різних країн відрізняються навіть не в рази, а в десятки разів.
Є Угорщина, яка встановила символічну грошову “вимогу” – мати еквівалент 100 гривень незалежно від тривалості подорожі; а є Італія, Іспанія чи Румунія, які мають право вимагати наявності 500 євро чи навіть більше на кожен в’їзд, або ж Франція, де щоденна сума встановлена на високому рівні в 120 євро (хоча більшість подорожуючих витрачають набагато менше, а ті, хто їдуть родиною, зазвичай мають у кілька разів менший бюджет поїздки).
Тому ключове питання – чи діють ці вимоги на практиці, чи вони лишаються голою теорією?
Насправді відповідь на це питання може знайти кожен, чиї рідні, знайомі або він сам часом подорожують до ЄС. Спитайте у друзів-мандрівників, чи доводилося їм стикатися з такою вимогою на практиці.
Адже ці правила не залежать від того, чи є у людини віза, чи вона їде за безвізовим режимом.
Хто не вірить – перевірте у ст. 6 прикордонного кодексу ЄС або ж у документі з індикативними сумами, який процитований вище. Наявність візи жодним чином не має впливати на дії прикордонників. До слова, автор цих рядків та інші журналісти ЄвроПравди мають регулярні відрядження до різних країн ЄС, але жодного разу не стикалися з такою вимогою під час перетину кордону.
Читач може зауважити: правила – то добре, але практика може бути іншою. Прикордонник може більш прискіпливо ставитися до безвізових пасажирів.
Думка слушна. То можливо ті, хто їдуть за безвізом, справді мають більше проблем? Ми звернулися до трьох колег з Молдови, які за три роки безвізу мають достатньо досвіду поїздок до ЄС. До вашої уваги – їхні відповіді прямою мовою.
Володимир Соловйов, головний редактор портал Newsmaker, Кишинів:
“Одного разу в мене було таке – здається, в Італії. Спитали, чи є гроші. Я відповів, що гроші на картці. Цього було досить, вони лише попросили показати бронь готелю і зворотний квиток”.
Аліна Раду, головний редактор газети Ziarul di Garda, Кишинів:
“Я багато їжджу до ЄС, в тому числі з дітьми, і в мене на кордоні ніколи не вимагали довести наявність фінансів. Хоча я бачила в аеропортах, в Італії, як у людей запитували про це.
Мій висновок: прикордонники оцінюють індивідуально. Якщо паспорт та електронна база показують, що людина подорожувала до ЄС раніше без будь-яких проблем, то, ймовірно, про гроші не питатимуть. Але все одно закону дотримуватися треба – у кожного мають бути кошти на поїздку!”
Руслан Михалевський, головний редактор газети СП, Бельці:
“В жодній поїздці у мене не попросили підтвердження наявності фінансів. Пару разів прикордонники цікавилися метою в’їзду, і то не завжди. Останнього разу я їздив з дружиною – я на конференцію, а дружина як турист, причому в неї був новий паспорт, перша поїздка. Думав, доведеться обгрунтовувати поїздку, підготував усі документи, готівку, довідки, та ні у мене, ні у неї навіть не спитали про мету візиту.
Аналогічно і у моїх знайомих. Ні від кого не чув, щоб на кордонах вимагали підтвердження фінансової спроможності. Безвіз дійсно дуже зручний, їздити реально легко”.
Окремо варто наголосити на важливій деталі: автор даної статті має чимало знайомих у різних містах Молдови, і жоден із них, а також жоден з опитаних журналістів не згадав, щоби фінансові вимоги лунали при безвізовому в’їзді до Румунії. Попри те, що румунські прикордонники не лише мають таке право, та ще й можуть вимагати наявності доволі високої суми – 500 євро навіть для коротких поїздок.
Тож не такий страшний чорт, як його малюють. Не чекайте, що за безвізу на кордоні вимагатимуть те, чого раніше не було потрібно. Цього не станеться.
А якщо все ж спитали – що робити?
Зауваження цілком коректне.
Цілком погоджуємося з Аліною Раду, процитованою вище: хоча запитання про гроші лунає вкрай рідко і переважно до тих, хто не має історії поїздок до Шенгену чи інших країн ЄС, юридично вимога діє для всіх.
До певної міри відповідь на це питання дає досвід Володимира Соловйова з видання Newsmaker, який одного разу стикнувся з такою вимогою.
В Євросоюзі не чекають, що ви матимете на кордоні понад півтисячі євро готівкою. На дворі вже давно XXI сторіччя, нині ніхто не носить із собою стільки готівкових коштів, в цьому просто немає потреби – всюди можна розрахуватися карткою.
Тому кредитна картка – це ваш головний доказ платоспроможності в ЄС.
Для прикордонників, це, звичайно ж, незручно: за зовнішнім виглядом картки неможливо зрозуміти, чи є на ній кошти і чи достатньо їх. Але такими є правила.
Прикордонники зобов’язані приймати картки міжнародних платіжних систем (зазвичай йдеться про Visa або MasterCard) як доказ вашої платоспроможності. Це – вимога прикордонного кодексу ЄС. У переважній більшості випадків достатньо просто показати картку або заявити про її наявність. Картка високого класу (gold або platinum) зводить імовірність подальших запитань практично до нуля.
Але уявімо, що все одно щось пішло не так.
Приміром, ви хвилюєтеся під час перевірки (це, до речі, головне правило – на кордоні треба бути спокійним та впевненим, але дехто не може нічого з собою вдіяти), створюючи тим самим додаткові підозри з боку прикордонника, і вас просять пройти на додатковий контроль. А там, серед іншого, питають про фінансове забезпечення.
Зважайте на те, що наявність грошей як така європейського прикордонника не цікавить. Для них важливо зрозуміти, що ви маєте кошти для проживання. Бо якщо людина їх не має – це збільшує шанс, що вона має намір працевлаштуватися і лишитися в країні нелегалом. Це – єдиний мотив перевірки коштів на кордоні. І це, в свою чергу, означає, що будь-які докази вашої порядності підуть на користь. Маєте сплачений готель? Чудово, скажіть про це! На вас чекають родичі чи знайомі, в яких ви будете жити? Супер, просто дайте прикордоннику їхню адресу та телефон!
Та повернемося до картки.
В ЄС не існує вимоги про те, що ви повинні брати на кордон довідку з банку чи інші схожі документи.
А отже, їх відсутність не може бути причиною для того, щоби відмовити вам у в’їзді. Це аксіома. Навіть у конфліктних випадках ви можете наполягти, що картка є, її термін дії ще не сплив, а якщо прикордонник дуже хоче перевірити – можна піти до банкомату (хоча той, швидше за все, не покаже баланс, буде можливість лише зняти гроші) або скористатися інтернет-банкінгом.
Але тим, хто знає, що схильний хвилюватися, і хоче гарантувати свій прохід через кордон на 200%, радимо піти за день до поїздки до банкомату, обрати у меню англійську мову і взяти “чек” із залишком на рахунку. Так ви матимете готову відповідь на запитання прикордонника, навіть якщо воно виникне.
До речі, європейські прикордонники, “допитуючи” подорожуючого, не можуть діяти, як заманеться – їхні дії описані у так званих “практичних рекомендаціях для прикордонника” – чималому документі, затвердженому на рівні ЄС. Він рекомендує прикордонникам перевіряти дійсність картки, якщо є сумнів щодо неї, у банкоматах, в обмінному пункті на кордоні або “контактуючи з банком-емітентом”. Зрештою, завжди лишається можливість зателефонувати на гарячу лінію банку (а як порозумітися з банком – задача не ваша, а прикордонника).
Варто повторити ще раз: відсутність готівки чи папірця за банку не може бути самостійною підставою для того, щоби вас не пустили через кордон. Ніхто вам не відмовить у в’їзді лише через те, що прикордонник не зміг перевірити, чи достатньо грошей на картці (звісно, якщо ви маєте ці гроші).
Але фінансові вимоги можуть мати значення, якщо ви не надали на кордоні одного з інших обов’язкових документів – підтвердженого проживання чи зворотного квитка. А тому радимо сконцентруватися на головних вимогах до безвізових подорожуючих. Нагадаємо, що детальніше про них йдеться у статті ЄвроПравди “Тонкощі безвізу: як діяти на кордоні, щоб уникнути проблем“.
А гроші за в’їзд будуть брати?
Запитання, подібне до цього, час від часу ставлять на адресу ЄвроПравди. “Читав, що тепер доведеться платити за кожен перетин кордону. Але неясно, 5 чи 11 євро”, – пишуть коментатори.
Як це часто буває, чутки та міфи грунтуються на цілком реальних подіях, але змінених до непізнаваності. Міф про плату за перетин – точно такий випадок.
Восени минулого року в західних ЗМІ лунали чутки, мовляв, ЄС має намір запровадити плату за в’їзд до Шенгену. Британський таблоїд Daily Mail тоді навіть називав ціну – мовляв, за кожну поїздку доведеться платити 10 фунтів, тобто близько 11 євро. Звісно ж, це виявилося неправдою, але немає диму без вогню. Євросоюз дійсно працює над запровадженням нової системи, яка охопить громадян всіх безвізових країн – від США до тихоокеанського Науру. І Україну, звісно, також.
Але про плату за кожну поїздку навіть не йшлося. Реєстраційний збір інтернет-сервісу складе 5 євро, а реєструватися буде потрібно НЕ на кожну поїздку, а лише раз на 5 років (детальніше про причини такої ініціативи – в статті “5 євро за безвіз: чому система дозволів на в’їзд в ЄС не стане “зрадою” для України“).
І, нарешті, головне: рішення про цей збір ще не схвалене! Наразі це – лише проект рішення. А тому в червні, з початком дії нашого безвізу, не зміниться нічого. В ЄС сподіваються запустити нову систему лише у 2020 році, і не факт, що впораються вчасно
* * * * *
І, наостанок, наочна ілюстрація, яка спростовує ще один поширений міф про безвізовий режим – мовляв, раніше нам нерідко відмовляли в консульствах, а тепер матимемо ті ж відмови, але на кордоні.
Отже, за перший місяць безвізу для Грузії прикордонники не пустили до ЄС лише 26 громадян цієї країни із майже 12 тисяч подорожуючих. Рівень відмов склав 0,22%, що у 50 разів(!) менше, ніж перед тим відмовляли у консульствах. І, що важливо, у жодному з цих випадків підставою для недопуску не стала “відсутність грошей”, хоча правила перетину кордону для грузинів точно такі ж, як і для українців.
Схожа ситуація у Молдові, де безвіз діє з 2014 року. За перші 2,5 роки дії безвізу молдавани перетинали кордон більше двох мільйонів разів, а кількість відмов у в’їзді зафіксовано менше ніж 7000. Тобто маємо близько 0,3% відмов, в 15-20 разів менше, ніж було за часів візового режиму.
Тому геть хвилювання. Візовий режим – це справді зручно. А якщо будете користуватися порадами “Європейської правди”, то можете бути впевненими: ви у ці десяті частки відсотка точно не потрапите 🙂
Comments are closed.