Іванна Віндик працює фахівчинею із супроводу ветеранів та ветеранок у Зеленській територіальній громаді. Вона добре знає, що означає втратити близьких через війну. У травні 2023 року майже одночасно загинули двоє людей, які були їй дуже дорогі. Чоловік рідної сестри загинув під час виконання бойових завдань. Іванна була увесь час поруч із сестрою, супроводжувала під час оформлення документів та в нових викликах.
В цей час прийшло підтвердження про загибель друга дитинства, учасника бойових дій ще з часів АТО. Тривалий час його вважали зниклим безвісти, шукали його обличчя в кожному новому відео про обмін полоненими, але, на жаль, дива не сталося — тіло воїна повернули у травні 2023 року.
Ці дві події сталися буквально з тижневою різницею, — згадує Іванна. — І я бачила, як важко було моїй сестрі, родині мого друга. Хотілося допомагати таким сім’ям, бути поруч. Я підтримую сім’ю загиблого друга. Це найменше, що я можу для них зробити. Рідні мого друга ініціювали петицію про присвоєння йому звання Героя України. Я допомагала поширювати її в усіх можливих інстанціях. Для нас це було важливо — не лише як визнання, а як можливість вшанувати пам’ять гідно. Це історія, яка залишається зі мною. Вона не просто вразила — вона змінила мене.
До повномасштабного вторгнення Іванна працювала вчителькою початкових класів. Саме ця професія навчила її головного в нинішній роботі — вміння слухати і підтримувати: “Робота вчителя навчила мене знаходити правильні слова, щоб підтримати: і дитину, і батьків. Цей досвід дуже допомагає й у спілкуванні з ветеранами”.
Коли в громаді з’явилася нова посада фахівця із супроводу ветеранів, Іванна подала заявку в останній день. Пройшла комісію, потім навчання в Бородянському центрі реабілітації та онлайн-курси. “Ми були першопрохідцями. Ніхто точно не знав, як має працювати нова система, але головне — бажання допомагати”, — каже жінка.
Нині Іванна поєднує посади: працює вчителькою й фахівчинею із супроводу ветеранів та ветеранок у Зеленській громаді, що налічує п’ять населених пунктів, близько двох тисяч мешканців. Працювати на двох посадах фахівчині допомагає підтримка дружнього колективу школи, працівників сільради та найбільше — рідних.
Щоденна робота: від консультацій до супроводу у лікарні
Багато питань Іванна вирішує телефоном: підказує, які документи потрібні, до кого звернутися. Часто приймає людей у сільській раді, щоб вони не їхали до райцентру.
Один із найтриваліших моїх випадків — ветеран АТО, інвалід першої групи. Ми разом пройшли шлях від лікарні й кризового центру до стану, коли він сам себе обслуговує.
Робота над вирішенням усіх питань тривала близько восьми місяців, проте результат відчутний — ветеран має іншу якість життя.
Іноді фахівчиня діє на випередження:
Не чекаю, поки хтось подзвонить із запитом. Якщо знаю, що є можливість допомогти, сама телефоную і кажу: “Ви маєте на це право, скористайтеся ним.
Є й інші завдання: оформлення пільг, консультації щодо компенсації навчання дітям військових, організація поїздок для родин загиблих та діючих військових.
Дуже важливо, коли діти військових мають змогу зустрічатися, відпочивати разом, спілкуватися з тими, хто переживає подібне. Це їх згуртовує і підтримує.
Організація дозвілля для дітей і родин загиблих військових — особлива частина роботи. “Коли бачиш усміхнені обличчя дітей і батьків після поїздки чи заходу — розумієш, що працюєш не дарма”.
Підтримувати родини загиблих військових й не залишати їх без уваги — ще одне із важливих завдань для Іванни.
Навіть простий візит до матері загиблого воїна в лікарні може бути важливим: і для неї, і для мене.
Жінка втратила сина на війні, тіло героя не могли знайти і передати рідним, в лютому 2024 року змогли поховати воїна з честю. Іванна навідувала її в лікарні, постійно підтримує зв’язок.
Коли працюєш із такими родинами, важливо не просто оформити документи чи дати юридичну консультацію. Іноді найважливіше — це просто поговорити. І я намагаюся бути такою людиною для кожного, хто звертається, — каже Іванна Віндик.
Командна робота, яка пришвидшує допомогу
Жоден фахівець із супроводу ветеранів не працює “в полі” самостійно. Ефективна допомога — це завжди результат командної роботи. Одне звернення може потребувати взаємодії з кількома структурами одразу: від соцслужби до військової частини.
З яким запитом звертаються — туди й стукаю. Головне — знати, куди і мати з ким говорити, — каже Іванна.
Найчастіше фахівець контактує із соціальними службами, щоб допомогти оформити статус, субсидії, виплати чи довідки; з Центром надання адмінпослуг (ЦНАП), коли йдеться про електронні послуги, документи або реєстрацію. Також співпрацює з Пенсійним фондом — у питаннях пенсій, компенсацій і надбавок, з лікарнями та медичними закладами, щоб організувати обстеження, оформити групу інвалідності або інші медичні довідки.
У справах, пов’язаних з навчанням дітей ветеранів, фахівець контактує з навчальними закладами, зокрема щодо компенсації за навчання чи проживання. Якщо потрібне уточнення військового статусу або підтвердження участі в бойових діях, фахівець звертається до ТЦК чи військових частин.
Також такий спеціаліст має постійний контакт із місцевою владою, зокрема, коли потрібно організувати поїздки. Окрім того, фахівці активно співпрацюють із громадськими організаціями та благодійними фондами, які допомагають з гуманітарною підтримкою, юридичними консультаціями чи психологічною допомогою.
У сільській раді співпрацюю із фахівчинею, відповідальною за ветеранську політику. У мене є прямі контакти в районній адміністрації, у ветеранському просторі, в ЦНАПі, у лікарні. Ми всі розуміємо, що працюємо заради однієї мети — щоб допомога доходила швидко, — додає Іванна. – Ми з іншими фахівчинями з району на зв’язку постійно. Якщо не знаю, куди звернутися, питаю в дівчат. У нас уже утворилася своя спільнота.
Про нові можливості вона повідомляє телефоном, у вайбер-групах для ветеранів та членів їхніх сімей, а також через свою сторінку у Facebook:
Новини повідомляю в вайбер-групах для ветеранів і родин, а також телефоном тим, кого знаю особисто. Важливо, щоб ніхто не пропустив можливість отримати допомогу.
Що тримає в ресурсі
Мотивує те, що ми робимо внесок у перемогу. Коли бачиш, що вдалося допомогти, хочеться рухатися далі”. Щоб не вигорати, Іванна знаходить час для себе: “Щоб залишатися в ресурсі, іноді достатньо переключитися: подивитися фільм, послухати музику чи просто поговорити з кимось.
Поради новим фахівцям
Найперше — не боятися. Нове завжди страшно починати, але ми працюємо для тих, хто нас захищав і захищає. Потрібно бути стриманими, навіть якщо історія зачепила. Перед людиною ти маєш бути опорою, а свої емоції можна виплеснути вже потім, — каже Іванна. – Ми всі віримо, що прийде день, коли війна закінчиться, і будемо під мирним небом. А поки — кожна допомога військовим, ветеранам та їхнім родинам наближає цю мить.
Як знайти фахівця із супроводу ветеранів та ветеранок у своєму регіоні?
Зараз фахівця можна знайти за кілька хвилин — у новому цифровому сервісі “Ветеран Pro” в застосунку “Дія”. Для цього:
Відкрийте застосунок “Дія”
- Перейдіть у розділ “Сервіси” → “Ветеран Pro”
- Оберіть опцію “Пошук фахівця”
Введіть:
- ПІБ, якщо шукаєте конкретного фахівця
- або область і громаду, якщо шукаєте за місцем проживання
Натисніть – “Застосувати”
Ознайомтеся з переліком: ПІБ, контактний номер, електронна пошта та установа, де працює фахівець.
Авторка: Ярина Корнієнко
Читайте: Втеча в нікуди. Як люди з прифронтових територій знаходять дім на Прикарпатті
Фахівець із супроводу — один із флагманських проєктів Міністерства у справах ветеранів України, що реалізується на виконання Стратегії ветеранської політики та у межах Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні на період до 2030 року ухваленої за ініціативи першої леді України Олени Зеленської.
