Геннадій Москаль про арешт Юрія Луценка: «Чого було сидіти в Україні? Все вже було домовлено, яка країна дає йому статус політичного біженця. До виборів у парламент пересидів би і повернувся. Не послухав. Прокуратура дала таке послаблення – не взяли під стражу, дали знак – ти, мовляв, або рви кігті, або ж тебе упакуємо. Ні – залишився».
От, впертий! Розумних людей треба слухати. Люди з неабияким досвідом натякають, що сидіти в Україні (у всіх можливих сенсах) безглуздо. Треба рвати кігті. Особливо тим, в кого все домовлено. А в кого не домовлено, тим треба сушити сухарики у духовці. «Вор должен сидеть в тюрьме!» – казав Володимир Висоцький у відомому радянському кінофільмі. В Україні, де злодій на злодії і злодієм поганяє, може сісти значна частина населення. Особливо ті, які злочинно народилися за межами Донеччини та якимось чином свого часу засвітилися на Майдані чи поруч із ним. А помаранчевому міністру МВС – конче треба скуштувати рідного сервісу.
Можна було б посміятись, якби все це не віддавало гіркотою. Навряд чи Луценко – найбільший злочинець із тих, хто був чи є при владі. Скоріш за все він – перша ластівка, своєрідна перевірка суспільства на прогин. Промовчать, прогнуться, потішаться – тоді можна потрохи розбиратися з іншими, впливовішими, багатшими. Так Росія починала з Ходорковського. «Але той був олігарх!» – закричить хтось надто розумний. Правильно, відповімо ми. Але ж і Україна – не Росія.
