Днями сталася дійсно важлива подія. Росія звернулася по військову та економічну допомогу до Китаю, про це зараз пишуть усі ЗМІ. Цитую Медузу: «Росія просить у Китаю військову техніку та іншу допомогу від початку війни з Україною.
Джерела FT повідомили, що в Росії до середини третього тижня війни закінчуються деякі види озброєнь, пише аналітик Іван Яковина на потралі НВ.
NYT зазначає, що, за словами одного із джерел в уряді США, Росія також попросила Китай про додаткову економічну допомогу, щоб протистояти наслідкам економічних санкцій.
Китай уже назвав ці дані дезінформацією, що є дуже поганим сигналом для Росії. Це означає, що допомагати їй Китай не буде. Принаймні він точно не наважиться робити це відкрито та в істотних масштабах.
Тут треба згадати, що згідно з офіційною зовнішньополітичною доктриною Китаю, ця країна не має союзників, тільки хороших чи не дуже партнерів. Китай офіційно ні з ким не дружить, нікому не довіряє і нікого не захищає. Вписуватись за Володимира Путіна, який зараз на межі повного краху, Китай точно не буде. Того, хто падає — штовхни! Ось такий принцип сповідують китайці. Ну, штовхати не будуть, але й не рятуватимуть.
Крім того, тут є ще один фактор — США:
Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван збирається 14 березня зустрітися в Римі з китайським дипломатом Ян Цзечі. За даними джерел FT, Салліван має намір попередити Китай, що будь-які спроби допомогти Росії у війні або уникненні санкцій матимуть наслідки.
Американські добродії ясно дають зрозуміти Пекіну, що він стане на слизьку доріжку, якщо вирішить допомогти Путіну вибратися з нинішньої ситуації.
Китайським банкам гостро потрібна ліквідність з-за кордону, китайській економіці — західні інвестиції та технології. США можуть у КНР усе це відібрати, до того ж на законних підставах. Тому Китай не ризикуватиме власною безпекою та розвитком задля збереження путнського режиму, який на ладан дихає.
Боюся, що російський президент, який тривалий час жив у вигаданому світі своїх перемог, досягнень і неймовірних успіхів, все-таки зіткнувся з безжальною реальністю, і довкола не залишилося людини, здатної йому якось допомогти.
Звернення до Китаю було останньою його надією, але воно не дало плодів.
Ну а саме це звернення, по суті, — визнання поразки у війні проти України, а також оголошення повного банкрутства режиму Володимира Путіна. Банкрутства не тільки економічного та військового, а й ідеологічного, адміністративного, соціального та цивілізаційного.
Читайте Максим Карпаш: Плани на 2022 рік – всюди буде Україна
І ось зараз я коротко розповім, як так сталося і що буде далі.
Головною проблемою та головною бідою Володимира Путіна виявилося те, що він сам вважав своєю головною силою та перевагою — жорстка вертикаль влади. Іншими словами, авторитарний поліцейський режим із опорою на силовиків.
Політична система, що існує в Росії, сама з себе автоматично породжує величезну корупцію. ФСБшники, ФСОшники, прокурори та інші менти вважають своїм абсолютним правом доїти комерсантів і бізнес. У Росії це навіть не обговорюється — це нормально.
Але на певному етапі вони пішли далі і стали так само доїти державу, держбюджети. Висмоктувати з них все, що тільки можна. Режим це не лише дозволяв, а й вітав. Завдяки такій схемі роботи силовики були весь час ситі та задоволені, а на кожного з них був компромат на випадок, якщо буде потрібно порушити кримінальну справу.
Влада контролювала всіх і кожного з силовиків не лише пряником, а й батогом. Ідеальна схема. Силовики контролюють Росію, влада контролює силовиків.
Тотальна корумпованість панівного силового класу — це один бік справи. Другий — субординація та чиноповажання. У жорсткій ієрархічній системі влади, побудованої на суміші військових статутів і кримінальних понять, заперечення та гострі дискусії не вітаються. Навпаки. Будь-яке слово, яке не сподобається начальнику, каране. Ба більше, підлеглі намагаються доповідати начальству тільки хороші новини, тільки те, що він хоче почути і буде радий дізнатися.
Читайте: Не сидіти вдома. Як франківки в тилу наближують перемогу (ФОТО)
За погані новини — про недоліки, про невдачі, про прорахунки — начальство може покарати, вигнати з роботи та знайти нову людину, тому все погане приховується — від найдрібнішого рівня і аж до президента. Саме тому складається закономірність: що вище людина перебуває на адміністративних щаблях, то менше вона обізнана про реальний стан речей.
Він цілком упевнений, що в його єпархії все чудово, що жодних проблем немає взагалі, що все налагоджено і налаштовано ідеально, що система працює як годинник.
Хоча насправді справи набагато гірші, а іноді — з точністю до навпаки.
Тобто двома головними опорами, двома ногами режиму Путіна стали корупція і тотальна брехня. До якогось часу всередині Росії все це плюс-мінус працювало завдяки майстерній телепропаганді, що маскує реальність.
Але зіткнення зі справжньою дійсністю завдало по системі удару жахливої сили. Саме його зараз відчувають Володимир Путін разом із своїми найближчими боярами-силовиками.
Як ми дізналися цього тижня, повністю облажалося П’яте управління ФСБ, яке займалося Україною. Це управління мало сформувати в Україні величезну агентурну мережу, розпалити проросійські настрої та зробити все можливе для дискредитації влади та встановлення хаосу.
Проте насправді співробітники цього управління вкрали близько $5 млрд, виділених на ці цілі. Але у своїх звітах вони роками писали, що населення України мріє приєднатися до Росії, що в кожному українському закладі повно російських агентів, що армія не існує, а люди ненавидять нацистів, які захопили владу.
Тобто, у повній відповідності до описаної мною схеми, силовики розкрадали бюджети і доповідали нагору, що все йде добре, що Україна повністю готова до захоплення.
Чому вони так казали? Та тому, що були впевнені, що ніхто ніколи не нападатиме на Україну, щоб перевірити справедливість їхніх доповідей, можна спокійно писати те, що начальство в Кремлі хоче прочитати, і мішками красти гроші з бюджету.
Тому Путін і його люди були по-справжньому шоковані, коли побачили, що жителі України зустрічають їх не квітами та пирогами, а кулями та гранатами. Це перша історія неефективності роботи російської системи та неадекватності її оцінок. Політичну розвідку було повністю провалено.
Друга історія — це, звісно, військова розвідка та Міністерство оборони РФ загалом.
Сергій Шойгу за роки керування російським військовим відомством став доларовим мультимільйонером, награбувавши з бюджету більше грошей, ніж будь-який військовий міністр в історії людства.
Але він виявився розумнішим, ніж його попередники: для забезпечення своєї діяльності він створив гігантську піар-машину, яка годувала населення Росії та Володимира Путіна особисто казками, мультфільмами, байками, роликами і текстами про те, що армія Росії — сильна, мобільна непереможна, повністю забезпечена всім необхідним та оснащена найкращою технікою у світі.
Для показухи в РФ дійсно було створено кілька підрозділів постійної готовності, які ходили на паради, брали участь у зйомках пропагандистських роликів та іноді брали участь у операціях за кордоном.
Читайте: Наше місце зараз тут. Як франківці у Варшаві допомагають госпітальєрам
Але решта армії залишилася бідною, голодною, немитою, невмілою і неповороткою. На рівні 1985 року, але тільки зі старою іржавою технікою, без сучасного зв’язку та системи управління.
Я думаю, Шойгу теж був упевнений, що жодної великої війни вже не буде, тому можна красти гроші, показувати мультики і доповідати про те, що все йде чудово. Він так і робив, і не без успіху — всі й справді думали, що армія РФ дуже сильна.
Але зараз увесь світ побачив худих, голодних і замурзаних солдатів, які не розуміють, де опинилися, і добувають їжу мародерством. Бачать командирів, котрі просто не вміють керувати військами. Бачать старі кинуті танки і гради, які стоять без пального через невмілу логістику.
За два тижні міф про непереможність російської армії повністю розсипався.
Те саме стосується й оцінок можливостей української армії. У Москві всі розраховували на легку прогулянку без втрат і поразок, а отримали максимально жорстокий опір і гігантські втрати, яких не було ні в Афганістані, ні у Чечні.
Генерали намагаються приховати ці втрати, але виходить так собі. Населення Росії у тому, що стосується втрат, вже більше вірить заявам Зеленського, ніж Путіна.
Тобто ФСБ годувало Кремль неадекватною інформацією про Україну, а Міноборони — про свою та українську армію.
Приблизно та сама історія трапилася з економікою.
Економічний блок уряду Росії вже кілька років готувався до західних санкцій. Мінфін і Центральний банк проводили стрес-тести на тему: що буде, якщо США та ЄС запровадять проти нас санкції.
Ну і відповідь була приблизно такою: не легко, але переживемо. Для цього уряд і ЦБ активно накопичували ресурси та резерви. Говорити, що буде тотальна катастрофа, ніхто не хотів, щоб не залишитися без роботи.
Але ніхто з них навіть не міг уявити, що Путін готує Росію до війни проти України. Але коли війна прийшла, і Захід заморозив майже всі резерви і запровадив такі санкції, що Росія протягом трьох тижнів опинилася відрізаною від світу, опинилася на межі дефолту і тотального економічного колапсу, гіперінфляції, дикого безробіття, нестачі товарів і просто голоду.
Російську економіку готувалися лікувати від нежитю, та її переїхало бульдозером.
Але й тут далися взнаки небажання повідомляти начальству погані новини і тотальна корупція. Путін і Росія виявилися абсолютно не готовими до західних санкцій.
Але це ще не все.
Опинившись у складному становищі, Росія почала шукати собі по світу союзників і помічників, щоб не опинитися у повній ізоляції.
Але таких не залишилося. Є Лукашенко, але він — васал, шістка, а не союзник. Він відмовляється брати участь у нападі на Україну і взагалі будь-якої миті може зрадити, зіскочити і перекинутися на бік Заходу, якщо там йому гарантують безпеку та збереження влади.
Усі розповіді Сергія «нудне обличчя» Лаврова і його охриплої прес-аташе Марії Захарової про те, що у Росії безліч друзів по всьому світу, виявилися липою. Від Росії сахаються навіть найнещасніші африканські держави, які розуміють, що краще вже мати справи із Заходом, ніж із країною, де немає ні правил, ні законів, ні моралі, ні економіки та здорового глузду.
Але найголовніше і найнеприємніше для них — це відмова Китаю допомагати Росії технологіями, грошима і тим паче — військовими поставками.
Це максимально болісний удар по російському президентові. Путін обробляв Китай десятиліттями, він подарував Китаю значний шматок території Росії, він проклав у Китай вкрай невигідний для Росії газопровід, але це виявилося марним.
У момент найбільшої небезпеки для Кремля Китай пропонує лише моральну підтримку, даючи зрозуміти, що Захід для нього набагато важливіший, ніж Росія.
Лавров, як ФСБ, як Шойгу та економічний блок уряду Росії, насправді виявився абсолютно марним. Він і його діяльність теж не пройшли зіткнення з реальністю. Роками він розповідав Путіну у вуха казочки, що Китай — це союзник і стратегічний партнер. Але насправді китайці виявилися партнерами США та Європи, а не агресивної та смертельно хворої недоімперії.
І ось тут ми отримуємо цікаву та потенційно небезпечну ситуацію. Володимир Путін опинився в становищі загнаного в кут щура.
У своїх оцінках України він виявився повністю неправим. Його армія виявилася розкраденою і слабкою, а армія України — мотивованою і сильною.
Економіка Росії через війну та санкції трощиться на очах: резервів немає, грошей немає, імпортозаміщення не працює. З Росії почався справжній відтік інтелектуалів і фахівців, які вміють робити хоч щось.
Країни, які клялися у дружбі, зокрема Китай, від Росії відвернулися й не допомагають. Навіть Лукашенко, котрий міцно сидить на гачку, намагається з нього зіскочити і не хоче допомагати військами.
Ну і головне: не сьогодні — завтра війну буде програно, бо людей і зброї у Путіна вже не вистачає.
Футуролог Френсіс Фукуяма каже, що російська військова поразка неминуча, і Путін її не переживе. Його поразка і, ймовірно, загибель, дадуть новий імпульс розвитку ліберальної демократії по всьому світу, зупинять розквіт світового популізму і повернуть нашу планету на шлях подальшої демократизації та процвітання.
Цитата: «Поразка Росії уможливить „нове народження свободи“ і позбавить нас хвилювань щодо занепаду глобальної демократії. Дух 1989 року житиме завдяки купці відважних українців».
Згідно з цими даними, опинившись перед перспективою неминучої поразки, Путін займеться ядерним шантажем. Спочатку він звинуватить Захід у розв’язанні третьої світової війни проти Росії. Він скаже, що «війна — це не тільки бойові дії на полі бою, це комплекс агресивних дій, спрямованих на заподіяння прямої шкоди противнику. І дії Заходу фактично розв’язали світову війну».
Потім скаже, що «на будь-який акт агресії Росія може відповідати будь-яким набором засобів, доступним у разі воєнного протистояння». Йдеться про ядерну зброю, звичайно.
Ну а слідом буде ультиматум: «Путін готовий змиритися з тим, що Захід уже зробив, але тільки в тому випадку, якщо протягом 24 годин буде відкликано санкції, припиниться будь-яка допомога Україні та НАТО дасть гарантії нерозширення. Інакше Росія не матиме вибору, як прийняти війну і відповісти всіма доступними способами».
Тут важливо відзначити: Осєчкін сам каже, що інформація від цього джерела буває спірною, її обов’язково треба перевірити ще раз. Цитата: «Ми збережемо цей текст і зіставимо його з тим, що буде далі від офіційних рупорів у Москві».
У принципі, це розумно. Я підтримую такий підхід. Але все ж таки хочу сказати одну річ. З огляду на останні заяви та дії Володимира Путіна, а також ту ситуацію, в якій він опинився, я особисто не вважаю варіант із ядерним шантажем усієї нашої планети таким уже нереалістичним. Вважаю, що загнаний у кут Путін може вдатися до нього.
Хоча, звісно, я таки сподіваюся на реалізацію сценарію, який описав Френсіс Фукуяма.
Іван Яковина, НВ
Коли хочеться допомогти. Де у Франківську потрібні руки волонтерів (ПЕРЕЛІК)
Comments are closed.