Франківці знають Мирослава Федорківа як начальника управління комунальної політики, колишнього керівника відділу дорожньої інфраструктури в департаменті житлової, комунальної політики міськвиконкому.
Тепер він балотується у міськраду від партії «Європейська солідарність». «Репортер» розпитав його про комуналку, вивіски й розвиток міста. Мирослав Федорків
– Мирославе, ви доволі успішно працювали на своїх посадах. Навіщо зібралися в політику?
– Після початку війни я став громадським діячем, проштовхував розвиток інфраструктури в місті. Потім мене запросили в департамент, і це була велика честь. Там познайомився з людьми, які працюють всупереч проблемам, всупереч кризі. Ми намагаємося триматися одне одного.
Тепер треба переформатовуватися. У 2015-2018 роках ще вдавалося лобіювати якісь круті проєкти, а після цього почалося затишшя. Нині місто ще розвивається, але це або дрібні речі, або за кредитні гроші.
За першою освітою я економіст і бачу, що розподіляти бюджет можна раціональніше. Йти на вибори мене спонукали друзі, щоб я та мої однодумці мали представницький голос у міськраді. При цьому далі працюватиму у виконавчому комітеті.
На мій погляд, проблема в тому, що у міській владі недостатньо професійних людей, які досягли чогось у бізнесі чи громадській діяльності, і можуть використати ці вміння на користь міста.
– Чому саме «Європейська солідарність»?
– Я є прихильником євроатлантичного вектору. За другою освітою – магістр державної служби за напрямком євроінтеграції. Тож мені імпонує геополітичний вектор партії, подобаються люди, з якими я цю партію асоціюю, – лідери думок, ветерани, волонтери, активісти, журналісти.
У міській раді хотів би лобіювати розвиток правильної інфраструктури, доступного середовища. Бо ми в департаменті почали її будувати, наприклад, зробили громадський простір на Лесі Українки-Міцкевича, але довелося згорнутися.
– У чому причина згортання?
– Це наслідок міської політики. У міськраді думають про те, як освоїти кошти, а не про те, як їх заробити. Коли ЄС була ключовою парламентською фракцією, провели реформу з децентралізації, відбувся перерозподіл бюджетних коштів. Місто отримало бюджет 3 млрд грн. Пройшло три роки, а ми його так і не збільшили. Певно, думали не про те, як почати більше заробляти, а про те, в якому дворі покласти бруківку.
Навіть класний громадський транспорт – також взятий у кредит, за програмою ЄБРР і Європейського інвестиційного банку. Ці гроші нам ще доведеться віддавати.
– Ви завжди трохи в опозиції до міського голови, правда?
– Просто у різних людей різне бачення. Дехто концентрується на локальних речах: поставити лавку, полатати яму. Це може давати дивіденди на місцевих виборах. Я б таким не займався, бо це не той масштаб, який потрібен місту, особливо, коли в нас 2 млрд боргів.
З міським головою ми часто спілкуємося, обмінюємося думками. Добре, що він вміє прислухатися до думок інших людей. Мені теж вдавалося доносити хороші ідеї.
– Чим найбільше пишаєтеся із зробленого?
– Є багато малих проєктів. Крута ідея зробити реконструкцію тротуарчика на Вовчинецькій під залізничним мостом. Це коштувало лише кілька десятків тисяч, зате відгук від людей був великий. Наш департамент робив реконструкцію тротуарів з будівництвом велодоріжок на Галицькій, вулицю Тичини зробили за кілька місяців. Але найбільше, чим можна пишатися, – це реконструкція Лесі Українки-Міцкевича.
– А що там із вивісками, чи стало менше порушників?
– Важко сказати, чи менше. Але, якби ця робота не проводилася, то страшно уявити, як би виглядало наше місто. Ми боремося системно, починаючи з великих бордів і закінчуючи оголошеннями на стовпах. Те саме і з засиллям МАФів. Просто потрібна політична воля верхівки міста, тоді це можна зробити дуже швидко.
– Якщо коротко, в чому бачите розвиток Франківська на найближчі п’ять років?
– По-перше, треба переосмислити економічну політику, створити сприятливе середовище для бізнесу. Зараз економічної стратегії як такої немає, або про неї не говорять.
По-друге, активно брати участь у транскордонних проєктах, міжнародних програмах. Щоб залучити гроші, треба працювати над позитивним іміджем міста.
І третє – раціональний розподіл коштів. Бо зараз підряди виграють ті самі компанії. Це призводить до розмивання грошей.
А ще – сталий розвиток транспорту та інфраструктури, зокрема заміна всіх підземних мереж у місті. До цього ми лише поверхнево наводили марафет, а під землею залишалися старі мережі, які зараз прориваються.
На правах промо
