Першою стала ворожка пані Віра. На зустріч пішли удвох, так якось безпечніше. Нам відкрила жінка років п’ятдесяти, не питаючи, запросила до квартири. В хаті — безлад, бо робить закрутки. Присіли на диван. Розглядаємось. Квартира нічим не нагадує відьомський шабашник. Звичайна малогабаритка, щоправда, з шикарним ремонтом і дорогими меблями. Відповідну атмосферу створює лише специфічний запах свічок та якихось трав. Пані Віра одразу наголосила на тому, що в неї сьогодні неприйомний день. Але вона точно бачить, що у нас все дуже погано. Тому прийме.

На ворожіння, а точніше, злити на віск, згодилася подруга. Ворожка підійшла до плити, в розігріту залізну миску кинула свічку. Наказала стати на коліна та молитися. Сама підійшла до відкритого вікна, одягнувши хустину, та почала щось бурмотати, відкривши Біблію. Це тривало хвилин зо десять, доки свічка на плиті не зашкварчала, і в хаті підсилився специфічний запах. Вона підійшла до подруги з двома мисками — в одній була вода, в іншій — киплячий віск. Перелила воду у віск над головою «клієнтки» та різко відійшла у бік. Знову почала щось шепотіти. Дивитись було неприємно, навіть якось моторошно.

Далі ворожка почала гадати на картах та городити все, що попало, прислухаючись до реплік подруги, розкручувала тему. Зрозуміло одне: що більше клієнт розповідає, то легше їй «побачити істину». «Одкровення» ворожки зводилися до одного — вам пороб-лено, і потрібно це все відмолити. Ми погодились, чого ж не зробиш заради експерименту?

Пані Віра говорить, що молитись за очищення її «коханого» будуть монахи у Почаєві. Натомість, аби все вдалося, потрібно принести: дві домашні курки (бажано живі), п’ять кілограмів цукру; три палки копченої ковбаси; п’ять кілограмів цукерок (що якісніші, то солодше у пари буде життя), два махрові рушники; один двоспальний набір постільної білизни та 166 гривень. Такі «комплекти», до речі, треба було принести двічі — у четвер та понеділок.

Ворожка сказала, що все це буде відправлено у монастир, де за «коханого» будуть молитись 12 днів та ночей. І чоловік обов’язково повернеться. «Послуги» ворож-ки обійшлися нам в 60 гривень. Здивував той факт, що гроші ми повинні були поставити у Біблію, а не дати в руки. Найцікавіше відбулося наприкінці зустрічі. Вже при виході ворожка спитала: «А ти коли, нарешті, зробиш свій вибір?». Про те, що я щасливо заміжня, ми вирішили їй не повідомляти…

Експеримент продовжувався. Іншою була пані Галина. Пишний двоповерховий будинок з величезним кованим парканом, з якого світяться червоні левові очі, по‑справжньому вразив. У дворі нас зустріла молода циганка. Одразу запитала, чи записувалися на сеанс. Виявляється, до цієї ворожки потрапити досить складно. Ні, кажемо. Вона попросила зачекати та присісти в альтанці. З кимсь поговорила по телефону та повідомила, що ворожки немає — проте можна прийти о третій.

Наш другий візит до циганів був досить дивним. Підійшовши до вже знайомої брами, здивувалися — вона була закрита. Подзвонили, вийшла старша циганка, з великими чорними очима. «Ми по запису пришли — кажемо, — до пані Галини». «Її немає і не буде, — говорить циганка, — терміновий виклик». Однак, радить іншу, ніби й не гіршу. Диктує адресу і навідріз відмовляється перенести запис до пані Галини. Закриває перед нашими очима браму.

Цікаво, невже так само, як досвідчений злодій завжди відчуває міліціонера, ворожка змогла «вирахувати» журналісток? Хтозна. Може хтось просто побачив за рогом редакційну машину з логотипом і якось там доповів. Отже цього разу невдача.

Усе дуже погано

До цієї провидиці йшла вже сама. Страшно, а треба. У дверях зустріла жінка років тридцяти, дужої статури. Запросила до себе. Склалося враження, що такі собі псевдопровидиці купаються у грошах: євроремонт, білі шкіряні крісла з дерев’яними вставками, килими, люстри, як у храмі. Попросила кинути на карти.

Пані Марія, саме так її звати, взяла з шухляди просту колоду карт та розклала. Почала бесіду. «Все дуже погано. Ти самотня, одинока, не маєш друзів. У тебе мало бути весілля, але воно не відбулося, бо тобі пороблено. Ти ні з ким не будеш зустрічатися, доки я не відкрию тобі планету».

Все, що вона розказувала, не мало жодного стосунку до мого життя. Ворожка постійно розпитувала, чому я така мовчазна. Звісно, важко вигадувати щось, коли людина не йде на контакт. Коли я погодилась на «зцілення», її розмова пожвавішала. Наступного сеансу, який мав би відбутись через три дні, треба було принести свою фотокартку, щось з одягу та 99 гривень грошима. (Як у супермаркетах — аби не кругла цифра).

За словами «провидиці» сеансів мало бути мінімум три. Загальна вартість «очищення» — 400 грн. Бо дуже (дуже!) пороблено, і то справа не одного дня. Тож, тікаємо, поки справді чогось не поробили.

З оголошення в газеті знайшли ворожбита, який би гадав по руці. Про зустріч домовилися не одразу. За записом. Олег живе у центрі міста, в охайному особняч-

ку. У коридорі чекали ще двоє. В їх очах можна було побачити відчай.

За столиком у кімнаті сидів хлопець років двадцяти. Пропонує сісти та розпитує, з якою проблемою я до нього прийшла. Інтер’єр дещо відволікає: дивні чорно-білі плакати з невідомими китайськими ієрогліфами, свічки, чорне простирадло, скатертина — теж чорна. Бере руку, робить паузу, і… все починається, як учора.

«Тобі поворожено на ляльці. Тому ти не можеш мати довготривалих стосунків. І це продовжується вже три роки. У тебе є проблеми з хребтом та ногами, ти це скоро відчуєш. Я не бачу біля тебе нікого, а це значить, що ти самотня».

Його монолог тривав зо 15 хвилин. Як і попередні ворожки, цей «хіромант» запевнив, що може зробити мене щасливою, і відвер-нути все зло. Коштуватиме таке задоволення — 80 гривень за сеанс. Звісно, однією чи двома зустрічами не обійтися. Заплатила 50 гривень, пішла з кімнати. Виходячи, подивилась на тих, хто чекав «свого вироку». Шкода їх.

Не навчився наш народ вирішувати свої проблеми, давати собі раду. От і стоять люди в чергах до шахраїв. А ті просто заробляють гроші. Кожен має голову на плечах, і робить свідомий вибір. Якщо ви справді вірите, що за палку ковбаси, курку, лоток яєць можна купити собі щасливе життя, то вони вас завжди приймуть. За записом, за гроші. Втім, одна із тих ворожок наголосила: «Людина має бути впевненою у своїх силах. Наскільки міцна її віра, настільки добре вона буде жити». І то була єдина правда з усього побаченого й почутого в цьому експерименті.

 

Читайте Репортер у Google News