ЗЛОДІЙ

—?Можливо, цього інкогніто треба шукати серед них. Але злочинець може й приховувати свій фах золотаря, — промовив Маестро. — Я ще раз переглянув списки пасажирів «Роксолани». Мене цікавлять передусім ювеліри. Серед них мою увагу привернув Шайтан. Ви добре знаєте його?

Похмурий Лисий Череп задумливо потер підборіддя:

—?Шайтан… заможний торговець з Уті-Путі.3дається, дуже релігійний, не пропускає жодної служби на моїй «Роксолані». І тримається осторонь. Я ніколи не бачив, щоб він розмовляв з Лордом Мачо.

—?То кажете, побожний торговець коштовностями? — Маестро недовірливо посміхнувся. — Це ще нічого не значить, капітане, нічогісінько.

— І що ви думаєте робити? Тільки ніяких арештів на моїй «Роксолані». От коли ми прибудемо в гаваньдоді, робіть усе, що вважаєте за потрібне. Хай йому чорт! Така неприємна історія!

Маестро, ви вже сказали про це президентові Туті-Вера?

—?Ні в якому разі, капітане! Тільки при умові найсуворішої таємниці ми можемо розраховувати на успіх. Що доведеться робити, покаже хід подій. Не треба забувати: у нас поки що немає однієї дуже важливої дрібниці — точного доказу. І найскладнішим у цій справі є те, — Маестро зробив ще один добрячий ковток пива, — що все відбувається в інтимній обстановці. Якщо Лордові Мачо пощастить прибрати до рук кольє Кози Ностри, тоді лишається з’ясувати тільки одне питання. Капітане, яке?..

—?От не морочте мені яйця, Маестро!

—?Авжеж. Куди він діне його, кому віддасть коштовність?

Отже, все просто капітане: треба не зводити очей з Лорда Мачо.І я вже подбав про це. Ну, то я пішов…

В цей час Коза Ностра, важко дихаючи після швидкого танцю, обмахувалась віялом.

Ох, ця духота! — притиснула руку до свого серця. Воно важко билося. — Я не виношу її! Ходімо, прошу вас. Ви розігрілися, а на палубі прохолодно.

Ви боїтеся лишитися зі мною на самоті? — кокетливо зиркнула на Лорда Мачо, і сперлася на його руку.

На палубі справді обдало їх крижаним холодом. Та Коза Ностра не хотіла помічати цього. Збуджена танцями і присутністю молодого чоловіка, не вгаваючи цокотіла:

—?Ви будете моїм гостем в Ельдорадо. Чуєте? Чому ви такий мовчазний? Ви змерзли? Що ви скажете на це? Повертаємось назад! Але, але тут так гарно, тихо.

Опустив очі. Його обличчя ховалося в тіні. Й тихо промовив:

—?Так, це було б чудово.

Палко притислася до нього.

—?О, Лорде Мачо!

Схилився над нею. Кольє блищало перед очима. Оглянувся: на палубі ні душі. А з уст Кози Ностри раптом зірвався тихий стогін. Її обличчя спалахнуло і відразу ж вкрилося мертвотною блідістю.

—?В мене паморочиться голова, — зітхнула, провела рукою по чолу. — Проведіть мене в каюту. Потрібно трохи відпочити, і все знову буде добре. Розумієте?

СУЧКА ГРАЄТЬСЯ ЗІ МНОЮ… А промовив:

—?Авжеж. Авжеж. Вам краще знати.

Та обережно провів в каюту. Застогнала і впала на ліжко. ОДНАК ЦЯ СУЧКА НЕ ЖАРТУЕ. МОЖЕ ДОКЛИКАТИ ЛІКАРЯ?

НІ. Я ДУМАЮ ТІЛЬКИ ПРО ОДНЕ: ЯКНАЙШВИДШЕ ЗАВОЛОДІТИ КОЛЬЄ!

Коза Ностра мовчала, здавалося, що спала. Груди важко піднімалися, а на них іскряться брильянти. Та злякано зиркнув на двері каюти: вони були непричинені. Проходячи мимо, можна було заглянути і… Він швидко причинив їх. ТРИМАЙ СВОЇ НЕРВИ НА МОТУЗКУ!

—?Сядьте біля мене, Лорде Мачо, — кволим голосом промовила Коза Ностра, не розплющуючи очей.

Він нерішуче виконав її прохання. Яким старим стало враз її обличчя, яка воскова блідість розлилася по ньому… видно всі зморшки — сліди жорстокого руйнування зів’ялої краси. Та тут, в цю мить, Коза Ностра відкрила очі і стурбовано подивилася на нього, ніби хотіла вичитати з його обличчя потаємні думки. Але на лиці Лорда Мачо, крім байдужого очікування, нічого не було.

—?Про що ти зараз думаєш, хлопчику?

—?Вам краще?

І цей холодно-ввічливий тон, а ще більше вираз його очей розвіяв її ілюзії.

— Я стара, правда? Занадто стара для тебе, мій хлопчику? Ні, ти скажи! — і затулила обличчя руками.

СКАЖИ ЇЙ ПРАВДУ.

НІ.

ЧОМУ?

БО ВІН ВВАЖАЄ, ЩО ТАК ЦІКАВІШЕ. А ТИ, САБРІНО, КОХАЄШ МЕНЕ?

Кольє зсунулося набік і попало жінці під плечі.

—?Ну, навіщо ви так зараз… — пробурмотів, і рука потяглася до кольє. — Кольє… воно заважає вам, — та власний голос видався йому чужим. І дивився на свою руку теж як на чужу. А Коза Ностра? Розстебнула ланцюжок і простягла Лорду Мачо дорогу прикрасу.

Візьми, — втомлено сказала вона. — Поклади в сейф… — Кольє вислизнуло з її рук і, тихо дзенькнувши, влало на підлогу. Й знепритомніла. А він поквапливо схопив його з підлоги до кишені. Подзвонив до Шайтана.

Тепер, хлопчику, мерщій до мене! І, дивись, тільки не допусти помилки.

Тут в каюту входять троє. Капітан «Роксолани», Маестро і Сабріна.

—?Коза Ностра мертва, — сказала Сабріна.

—?Поклади кольє у сейф. Воно фальшиве, — сказав Маестро. — А сам — за борт. Гавно ти, а не Лорд Мачо. Чи не так, Сабріно?

—?Не будь таким розумником, Маестро. Пішли трахатись. О! І за що я тебе люблю, га?

—?Любов сліпа, — сказав Лисий Череп. І пішов геть. — Шайтан дурак. Ги-ги-ги-и!