Наступним нашим кроком було вироблення закордонних паспортів та відкриття віз. На жаль, ми не дочекалися двох паспортів і почали оформляти візи. У цій справі слід сказати велике спасибі викладачам кафедри слов’янських мов, які активно нам допомагали з документацією. Уже 7 квітня ми здали документи на візи, вистоявши 4 години у черзі під львівським консульством. Це було великим приниженням. І хто знає, чи у нас щось вийшло, якби не посприяли добрі люди. Лист від імені проректора університету про те, щоб нам сприяли у відкритті віз підписав консул. У місті нам дуже допомогли львів’яни, особливо студентки ЛНУ.
15 квітня уся група в повному складі – 5 чоловік вирушила до Львова. На документах на видачу віз було написано, що ми маємо їх отримати 15.04 о 15:00. Під консульством, під дощем стояло кількасот майбутніх заробітчан. Дочекавшись своєї черги, ми зайшли у консульство близько 17:00. На наше здивування нас повідомили, що віз наших ще немає. Не було їх і о 19:00, як пояснювали працівники консульства «світла немає» або «система не працює». Тоді група вирушила на вокзал, і ми здали білети на Краків. До Івано-Франківська повернутись уже було нічим, номер у автовокзалі був нам не по кишені. У цій ситуації я згадав, що у мене є знайома у Львові – студентка Христина. Саме вона знайшла нам готель – «Сихів».
Увечері я відписав організаторові конференції – Вікторії, щоб не зустрічали нас вранці і що ми якщо й будемо, то 17 квітня вранці. Близько обіду наступного дня я попросив Вікторію, щоб вона посприяла нам у видачі віз. Вона залучила Міністерство закордонних справ Польщі і консула особисто до нашої справи. Тоді уже під вечір ми отримали свої візи, вистоявши під холодним дощем, і сіли в 22:00 у свій автобус – Львів-Краків. Взагалі, вирватись з України було дуже важко, як з резервації!
17.04 на Краківському автовокзалі нас зустріла Вікторія і провела до нашого готелю. Наші виступи ще до нашого приїзду опублікували у матеріалах конференції. Нам дали програму конференції, туристичну рекламу і хустинку – Євро-2012. О 9:00 ранку був мій виступ в Ягеллонському університеті (там перед входам – пам’ятник Миколі Коперніку). Мені сподобалася організація конференції: головуючі – студенти, засідання відбуваються в секціях по 5-8 людей (середньовіччя, нова історія, археологія…) з частими перервами. У куточку на конференції є столик з водою, соком, печивом, чіпсами… Ми виступали, нас перекладали і йшли на іншу секцію. Задавали запитання. Одне з найоригінальніших – якою мовою ви виступали? Російською? За нашу групу відповідали двоє перекладачок з інституту філології – Яніна і Агнешка, які чудово організовували наше дозвілля і робили екскурсії по місту. До вечора виступили ще Іра, Артур і Роман. На наступний день – Андрій. Увечері 2-го дня потрапили на дискотеку, організовану для учасників конференції. Було багато народної музики, хліба з шкварками. А пиво таки в Польщі краще, але дорожче ніж у нас.
