Політика

Якою мовою ви виступали? Російською?

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

 

Отже, зібралася група – 5 студентів Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету. Це я, Чорненький Роман, Репешко Артур, Стасюк Андрій та Гап’юк Іра. Польська сторона прийняла наші заявки.

Наступним нашим кроком було вироблення закордонних паспортів та відкриття віз. На жаль, ми не дочекалися двох паспортів і почали оформляти візи. У цій справі слід сказати велике спасибі викладачам кафедри слов’янських мов, які активно нам допомагали з документацією. Уже 7 квітня ми здали документи на візи, вистоявши 4 години у черзі під львівським консульством. Це було великим приниженням. І хто знає, чи у нас щось вийшло, якби не посприяли добрі люди. Лист від імені проректора університету про те, щоб нам сприяли у відкритті віз підписав консул. У місті нам дуже допомогли львів’яни, особливо студентки ЛНУ.

15 квітня уся група в повному складі – 5 чоловік вирушила до Львова. На документах на видачу віз було написано, що ми маємо їх отримати 15.04 о 15:00. Під консульством, під дощем стояло кількасот майбутніх заробітчан. Дочекавшись своєї черги, ми зайшли у консульство близько 17:00. На наше здивування нас повідомили, що віз наших ще немає. Не було їх і о 19:00, як пояснювали працівники консульства «світла немає» або «система не працює». Тоді група вирушила на вокзал, і ми здали білети на Краків. До Івано-Франківська повернутись уже було нічим, номер у автовокзалі був нам не по кишені. У цій ситуації я згадав, що у мене є знайома у Львові – студентка Христина. Саме вона знайшла нам готель – «Сихів».

Увечері я відписав організаторові конференції – Вікторії, щоб не зустрічали нас вранці і що ми якщо й будемо, то 17 квітня вранці. Близько обіду наступного дня я попросив Вікторію, щоб вона посприяла нам у видачі віз. Вона залучила Міністерство закордонних справ Польщі і консула особисто до нашої справи. Тоді уже під вечір ми отримали свої візи, вистоявши під холодним дощем, і сіли в 22:00 у свій автобус – Львів-Краків. Взагалі, вирватись з України було дуже важко, як з резервації!

17.04 на Краківському автовокзалі нас зустріла Вікторія і провела до нашого готелю. Наші виступи ще до нашого приїзду опублікували у матеріалах конференції. Нам дали програму конференції, туристичну рекламу і хустинку – Євро-2012. О 9:00 ранку був мій виступ в Ягеллонському університеті (там перед входам – пам’ятник Миколі Коперніку). Мені сподобалася організація конференції: головуючі – студенти, засідання відбуваються в секціях по 5-8 людей (середньовіччя, нова історія, археологія…) з частими перервами. У куточку на конференції є столик з водою, соком, печивом, чіпсами… Ми виступали, нас перекладали і йшли на іншу секцію. Задавали запитання. Одне з найоригінальніших – якою мовою ви виступали? Російською? За нашу групу відповідали двоє перекладачок з інституту філології – Яніна і Агнешка, які чудово організовували наше дозвілля і робили екскурсії по місту. До вечора виступили ще Іра, Артур і Роман. На наступний день – Андрій. Увечері 2-го дня потрапили на дискотеку, організовану для учасників конференції. Було багато народної музики, хліба з шкварками. А пиво таки в Польщі краще, але дорожче ніж у нас.

(Продовження – у наступному номері)