Чи бачили ви коли-небудь гуцульське весілля? З молодим, молодою, їхніми батьками, котом, який слугує за дитину, та Потапом і Настею Каменських? Такі чудеса можуть придумати лише мешканці гуцульського села Пістинь. Для них такі дійства – не новина, а давня традиція. Сільський голова Тарас Бейсюк розповідає, що ці імпровізовані весілля вони проводять з діда-прадіда, і з гордістю називає Пістинь колискою національного відродження.
«Молодята» розпочали свою ходу з кута Клифа. Дорога від нього опускається з самого верху села до центральної частини, тому колоритний гурт помітно було здалеку. Тут присутні всі традиційні персонажі такі, як Жид, Лікар, Баба з козою, а також Дружби та Дружки. Однак найбільше здивування і веселощі у перехожих викликав гурт… стриптизерок, який ганяв на рожевій машині по цілому селу.
 |
Отож, урочиста процесія рухається до сільської ради, щоб «молодята» офіційно оформили свої стосунки. Попереду крокує чоловік з великим різнобарвним деревцем – це звичай. Потім «молодий» та «молода» ними обміняються і воно стоятиме у батьківському саду кожного з них. До речі, велике значення має і те, як високо зачеплять деревце. Якщо його прикріплять знизу, значить, ще не всі діти одружилися – бути ще одному весіллю. А якщо його зачепили на вершечок дерева, то це означає, що всіх поженили та повіддавали.
Сільський війт з радістю виходить назустріч «нареченим» і традиційно бажає їм довгих та щасливих років подружнього життя. Звісно, їх шлюб буде рекордно коротким – «молодята» будуть нерозлучними лише до наступного дня.
До речі, якщо «молодий» і «молода» завжди були присутні у пістинській «Меланці», то інші персонажі частенько змінювалися. Як розповідає пан Бейсюк, за часів Речі Посполитої «Меланка» висміювала жида, за часів Радянського Союзу – комуністичний лад, а тепер, в незалежній Україні, недолугу владу, яка є в нас: «За Радянського Союзу «Меланку» розганяли, але не вдавалося…. На кутах Клифа і Ровенька противники обрядового дійства перевертали вози, били людей, було й таке, що давали 15 діб, відкривали кримінальні справи. Можна сказати, що «Меланка» якраз є індикатором діяльності влади, місцевого керівництва, особистостей, які є в селі».
Звідки ж костюми? Деякі передаються від покоління до покоління, а частину костюмів позичають. Приготування до сільської «Меланки» розпочинаються заздалегідь – за місяць. Учасники розучують ролі, проводять репетиції, готують маски. Саме «весілля» – надзвичайно цікаве і оригінальне дійство. Наприклад, «молодий» і «молода» з азартом розтягують весільний калач. Кажуть, хто вихопить більший шматок, той буде головою сім’ї. Цьогоріч лідерство отримала «наречена». Звісно, невід’ємною частиною імпровізованого весільного обряду є застілля. Мешканці Пістиня заздалегідь готують вдома частування (рибу, торт, фрукти, салати) і приносять до головної сцени. Там з зібраної їжі накривають спільний стіл і частують усіх, хто прийшов на свято.
Розважали гостей перебрані «Потап і Настя Каменських». Звісно, селяни щедрували, однак найбільше розвеселило всіх чорне кошеня, яке закутали у наволочку від подушки. З’ясувалося, «молода» вийшла заміж за негра…
Оксана Романенчук
«Коломийські Вісти»
Comments are closed.