—?Пане Ігоре, розкажіть, як потрібно поводитись і що робити, аби не потрапити у пастку?
—?Людину, що має психічні розлади, необхідно проконсультувати у психіатра. В амбулаторній картці слід зробити запис про психічну хворобу. Надалі, якщо буде судова тяганина, цей документ буде визнаний і врахований як основний, бо хвора людина усвідомлено ставити будь-який підпис не завжди може. Дарча буде скасована, а нотаріус, що ставив підпис, може бути позбавлений своїх повноважень. Крім того, можна призначити опікуна, який доглядатиме за людиною і здійснюватиме всі дії замість неї.
—?Порадьте, як поводитись тим, на чию долю випало доглядати за психічно хворими?
—?Треба психологічно підготуватись до того, що ці розлади будуть прогресувати. Часто це рідні люди, можливо батько чи мати, яким зараз потрібна допомога. І невідомо, скільки їм залишилось жити…
—?Поведінку психічно хворих краще навчитися сприймати відсторонено?
—?Швидше спокійно і виважено. Якщо стара людина лежить, — ви їй даєте ложку зупи, а вона б’є по тій ложці і зупа розливається, то треба розуміти, що так себе поводить не людина, а хвороба. Коли людина знервована, то необхідно перечекати, поки вона заспокоїться — і лише тоді її нагодувати, переодягти чи помити…
По-друге, треба сприяти тому, аби людина до останнього жила якомога активніше, старатись викликати позитивні емоції, спілкуватися, дивитися у вічі. Пильнувати, щоби був не тільки вербальний контакт, але й візуальний.
—?Невже хвора людина розуміє приязне ставлення до неї?
—?Якщо стадія глибока, то ні. Але таке поводження сприяє тому, що людина все ж залишається контактною. Якщо наша поведінка буде агресивною, то у відповідь нічого крім агресії очікувати не можна.
—?Які подібні хвороби зустрічаються у людей похилого віку і чи можливо якось їх попередити?
– Інволюційна депресія, інволюційний параноїд. Уявіть, людина жила, займала активну позицію, а після того, як вийшла на пенсію — залишилась наодиниці з собою. Родичі живуть своїм життям, діти роз’їхалися. Раптом вона стала ніким. Бо все, що мала — любов, увагу, повагу — втратила. Що робити? Один з варіантів — хворіти. Психологічно це легше, бо вона, так би мовити, зайнята. Якщо ми, лікарі, її виводимо з цього стану, тоді маємо дати альтернативу. Що вона робитиме, коли буде вилікувана? Іноді оздоровлення стає для людини ще більшою мукою, аніж вибір — хворіти. Щоби до цього не дійшло. дуже вчасною була б допомога психолога. Та, на жаль, у нашій державі ще немає розуміння необхідності у такій службі, а відповідно, й у достатній кількості психологічних консультацій. Якщо психолог займається ще психічно здоровими людьми, то пацієнти психіатра — ті, у кого виражені когнітивні розлади, галюцинації, маячня, узалежнення. У нашій області є психоневрологічна лікарня №?1, що знаходиться на вул. Млинарська, 21, обласна клінічна психоневрологічна лікарня №?3, що на вул. Медична, 15 (Чукалівка), обласна клінічна психіатрична лікарня №?2, що у с. Підмихайлівці Рогатинського району, а також обласний клінічний психоневрологічний диспансер, що на вул. Софіївська, 39. Психосоматичні відділення є при центральних районних лікарнях (у Снятині та Коломиї).
Проте, як розповідають лікарі, кількість хворих, що поступають, постійно збільшується, і кількість місць (ліжок) є вже недостатньою.
P.?S. Поведінка людини перед обличчям старості великою мірою залежить від зрілості її життєвих поглядів. Наскільки успішним буде життя людини у похилому віці, визначається тим, як вона вимощувала свій шлях на попередніх етапах життя. Але то вже тема іншої, не менш важливої бесіди.
За останніми статистичними даними в області на обліку з деменціями (хвороби, що характеризуються прогресуючим погіршенням пам’яті і навичок) знаходиться близько двох тисяч осіб, у місті — близько 200. Як прокоментував Ігор Тодорів, за допомогою звертається тільки кожен п’ятий.
З психічними розладами на обліку в області близько 40 тис. осіб, у місті — близько 4 тис. Зі зверненнями ситуація така ж, що теж свідчить про необізнаність, страх отримати тавро, інші причини, що заважають увійти до світу «не такий як всі».
