Політика

Війна за північний плацдарм

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Минулого тижня вчені Геологічного товариства США оприлюднили свій звіт, у якому вказують на те, що у Арктиці наразі знаходиться близько 30?% світових запасів газу та понад 13?% запасів нафти. Згідно з оцінками товариства, обсяги газу в арктичному шельфі можливо містять до 47 мільйонів кубометрів газу. Щоб було більш зрозуміло читачу, це приблизно стільки, скільки становлять усі газові запаси Російської Федерації.

Через глобальне потепління в Арктиці продовжує стрімко танути крига, що полегшує розробку покладів енергоносіїв. Тому сьогодні руки чешуться не в однієї великої компанії.

Тільки от проблема одна — фактично усі ці нафто-газові багатства наразі залишаються недоступними.

У 1982 році країни, що мали територіальні претензії щодо Арктики, підписали Конвенцію з морського права, яка відводила для кожної з них у цьому регіоні 200?кілометрову економічну зону для вільного пересування кораблів і винятковими правами на видобуток мінеральних ресурсів.

Проте, згідно з оцінками експертів, основні поклади нафти і газу знаходяться далеко за межами цих зон, що ускладнює їх видобуток. Сьогодні ж через глобальне потеплення і танення льодовиків, а також високі ціни на енергоносії, розробка арктичних родовищ здається можливою в економічному плані, хоча раніше її вважали дуже витратною.

Мова також йде про контроль над морськими шляхами, оскільки Арктика, можливо, через кілька десятиліть звільниться від льоду.

Тому прогнозованою є подальша ескалація боротьби за Арктику. Минулого року Росія пішла на безпрецедентний з погляду морського права крок — у ході морської експедиції на глибині 4?км під льодом Північного полюса був встановлений російськой триколор.

Тоді Захід рішуче засудив такі дії. А британська The Times навіть назвала цю ситуацію початком останнього етапу колоніальних конфліктів.

Наприкінці червня цього року міністри закордонних справ п’яти країн — Канади, США, Данії, Норвегії та Росії зустрілися в Гренландії для того, щоб обговорити ситуацію, що склалася навколо проблеми Арктики. Жодних конкретних домовленостей так і не було досягнуто, окрім того, що регіон має бути територією для активної міжнародної співпраці.

А тим часом, як виглядає, Росія продовжує нагнітати ситуацію довкола цього питання. Російський уряд висунув значні територіальні претензії у Північному Льодовитому океані до Данії, прагнучи просунутися за межі своєї 200?кілометрової економічної зони. Данія своєю чергою відповіла тим же. В бюджеті Росії на цей рік передбачені додаткові кошти на спорудження потужних льодоколів.

Час від часу гострі заяви щодо приналежності регіону йдуть з боку США. Не відстає і Канада, яка планує цього року виділити 12 атомних субмарин для здійснення ними патрулювання у водах Арктики.

Таким чином цей регіон є хорошим стратегічним плацдармом для держави, яка прагне до світової гегемонії. Хто ж виграє битву за Арктику покаже час.