За ці довгі роки подорожей Олександр поміняв вже з десять велосипедів. Він каже, що сучасні ровери не порівняти з колишніми. Вони набагато якісніші, зручніші і рідше ламаються. На своєму теперішньому велосипеді він їздить вже третій рік. На його рамі красується гордий напис «Нервовий» — саме таку назву дав своєму двоколісному другу Олександр. Це велосипед голландської фірми. «До цього мав велосипеди вітчизняного виробництва. Декотрі були виготовлені по спецзамовленню, але навіть така спортивна техніка не витримувала подібних навантажень», — розповідає Олександр. — «Найважче було, коли велосипед ламався в дорозі».
Олександрові Бублику зараз вже за п’ятдесят. На перший погляд може здатися, що він просто дивак, який обожнює велоспорт. Проте це тільки оманливе враження. Цей чоловік — висококваліфікований лікар-невролог із 28?річним стажем. Працював навіть у Лівані. Олександр має феноменальні здібності до мов. Знає англійську, німецьку, арабську мови!
Він також є майстром спорту міжнародного класу з гирьового спорту, у свій час ставав чемпіоном світу з гирів серед ветеранів. Спортивний стаж у Олександра — більше сорока років, крім того, він неабияк грав у баскетбол та займався важкою атлетикою.
—?Я ніколи не відпочивав «культурно», як більшість людей, на курортах по путівках, — зізнається Олександр. — Тільки на ровері.
—?Як до Вашого захоплення ставляться рідні?
—?Зі мною тільки одного разу їздив у похід молодший син. Зараз він одружений і часу на це вже не має. А дружині (живемо разом вже 15 років), коли одружувався казав, що, по?перше, я спортсмен, по?друге — лікар, а сімейна людина — вже по?третє. Але вона теж спортивна жіночка і їздить зі мною на велосипеді на невеликі відстані. Тому у цьому плані все нормально.
—?У рідному місті Ви, напевне, відома людина…
—?В Макіївці фігурую як людина, що подолала на велосипеді Арабатську стрілку, також я встановив рекорд міста, піднявши пудову гирю 1001 раз і мізинцем підняв 41 раз двопудову гирю (1 пуд = 16?кг — ред.).
Товариш Олександра, Артур, цього року вперше вирушив у таку подорож. Їх об’єднує гирьовий спорт. Артур — майстер спорту. Він каже, що мандрівку на велосипеді не можна порівняти ні з чим, адже це дуже здорово, та й побачити можна набагато більше, ніж з автомобіля чи потяга. Коли мандрівникам щось подобається по дорозі, вони спокійно зупиняються, фотографуються. Сплять під відкритим небом, або під час негоди у палатці.
Обидва туристи відзначають свіже повітря Прикарпаття. Після Донбасу для них це дуже відчувається. Тільки у Макіївці є два металургійних гіганти, тому чистого свіжого повітря немає. А ще по Західній Україні цікавіше їхати. На Сході та в Центрі степи і дороги тягнуться прямою лінією аж до горизонту, а в наших краях — це постійні повороти, підйоми і спуски, за кожним горбом нові краєвиди…
Гості зі Сходу також радіють гостинності наших краян. «Ніякої ворожості тут немає. Коли ми заїжджаємо в села, щоб прикупити їжі, з нами привітно розмовляють, розповідають про своє життя. Часто навіть їжу дають просто так», — розповідають вони.
Донецьк — Дніпропетровськ — Олександрія — Кіровоград — Умань — Вінниця — Хмельницький — Тернопіль — Львів — Івано-Франківськ — гора Говерла. Такий неймовірний маршрут цього року подолали Олександр Бублик зі своїм товаришем Артуром. З Карпат мандрівка пролягла через Кам’янець-Подільський, місто, про яке друзі багато чули, але ще ніколи там не бували.
