Політика

У пошуках втраченого заробітку

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

 

Відомий напрямок

Перш за все — центр зайнятості. Там головне — не злякатися натовпу. Бо свята, не свята, а новоспечених безробітних в івано-франківському міському центрі зайнятості — багато. Жіночка збоку розповідає своїй сусідці доволі банальну для цих стін історію — «На роботі скоротили, чоловік уже на пенсії, а донька навесні підмовила взяти кредит на ремонт. А зараз допомога по безробіттю — і то гроші».

За словами заступника директора міського центру зайнятості Ігоря Сливінського, станом на 1 січня в центрі нараховувалося 2?733 незайняті громадяни, з них 2?613 мали офіційний статус безробітних. Цілком логічно, криза число безробітних збільшила, а пропозицію від роботодавців — зменшила. От і претендують на одне робоче місце 20 чоловік. Звісно, ніхто не шукає медиків, вчителів чи юристів, зараз затребувані робітничі професії. От і доводиться людям з дипломами ВНЗ перепрофільовуватися у мулярів, будівельників, офіціанток, прибиральників. Гірке підтвердження правдивості засмальцованого за кризу анекдота про банкірів, які підробляли двірниками.

Тим, хто більш відважний і вирішив в час кризи розпочати власну справу в центрі зайнятості, поки що допомогти не можуть. Якщо минулого року одноразова виплати для започаткування підприємницької діяльності становила від чотирьох до шістнадцяти тисяч гривень, і її отримали 174 особи, то на початок 2009 правління фонду по бюджету поки що не засідало, і яка ситуація складеться навколо цього аспекту також поки що не відомо.

 

Посередник — друг мій, ворог мій

Для тих, кому біржа суттєво допомогти не може, існують інші варіанти пошуків роботи — посередники. Якщо ніхто зі знайомих не знає про вільну вакансію, то можна спробувати щастя в рекрутингових агентствах, яких в Івано-Франківську не так і мало. Перед тим, як звернутися до якоїсь фірми, варто дізнатися про неї якомога більше. Тому що аферистів, які не проти нажитися на комусь, зараз розвелося багатенько. Найгучніший скандал навколо підприємства такого профілю розгорівся у Києві наприкінці минулого року: фірма гроші за обіцянку працевлаштувати брала, а от пропозиції роботи ніхто так і не дочекався.

Механізм роботи рекрутингових агентств простий, все, що потрібно, — це прийти і внести дані про себе, свою освіту, шукану роботу і бажану зарплату в їхню базу даних. Ціни за цю послугу — від 35 гривень і більше. А потім залишається тільки чекати на дзвінок, в якому повідомляють про підходящу вакансію та час співбесіди. Скільки доведеться чекати, на жаль, не відомо.

Роль посередника у пошуках роботи може виконати також Інтернет. Сайтів з вакансіями у мережі більше, ніж досить. Але, по?перше, вакансії на них дублюються. По-друге, значна частина пропозицій — так звані обіцянки «пасивного» прибутку у тисячу чи більше доларів, насправді — марнування часу. По-третє, і через Інтернет шукають переважно людей робітничих професій, для дипломованих спеціалістів — конкурс.

 

Гайнути за кордон

Робота за кордоном зараз для багатьох уявляється чи не найоптимальнішим виходом. Піддають жару і знайомі, в яких хтось з сім`ї вже декілька років батрачить по світах, їм, наче, й криза на користь — курс євро росте як на дріжджах. Та й в маршрутних таксі рясніють оголошення про виїзд за кордон. Та тут уже потрібно бути особливо обачним, тому що для легального працевлаштування за кордоном потрібна робоча віза, а для її отримання — контракт з тамтешнім роботодавцем. Проте статус «нелегала» наших людей не надто лякає: головне опинитися там, а потім «якось уже буде».

Зателефонувавши за одним з маршрутних оголошень, на якому не вказано ні назву фірми, ні номер ліцензії, дізналися, що Шенгенська віза у них обійдеться в 1?200 євро, а для її вироблення потрібно серед інших документів надати також український та закордонний паспорти. Як відкривають візу туристичні агентства ми запитали в головного менеджера з туризму ПП «Галичанка-ІФ» Галини Яремчук. За її словами, ліцензією фірми потрібно поцікавитися перш за все, український паспорт залишати нема потреби, достатньо тільки ксерокопій, а коштує Шенгенська віза — 35 євро.

Шляхів пошуку роботи є багато, варто просто бути обережним і не опускати руки, бо, як кажуть у народі, — хто не працює, той не їсть. Запропонована вам робота, можливо, буде не зовсім до смаку і не завжди за спеціальністю. Але ж криза не вічна, а роботу потім можна й поміняти. Головне — щоб вона була у вас зараз.