Політика

Тепло людських душ допомагає вижити

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

 

Все починається з нашого сприйняття. Адже ми й не підозрюємо, що можемо ранити людину своєю байдужістю, тим, що просто йдемо повз, не озираючись, не звертаючи ні найменшої уваги… коли йому, наприклад, треба перейти дорогу чи сісти на якийсь автобус. Чому ми його просто не помічаємо, може тому, що нам так легше?

Коли він співає — він помітніший. Хтось захоплюється співом, хтось дає гроші, хтось направляє до церкви молитися, а комусь він заважає тим, що займає місце на дорозі. Всі ми по?різному сприймаємо його, проте так рідко задумуємося, які ж у нього біди, як він живе-виживає у цьому байдужому світі, який, по великому рахунку, самі робимо таким.

Максиму більше тридцяти років. Першу свою пісню він написав у 12. З тих пір до нього приходить муза. Розповідає, що це так, наче вітром приносить текст, і він знає, що треба брати папір і писати, бо рядочки не відстають від нього — летять слідом за ним. Загалом має кілька десятків пісень. Пише про кохання, бо вважає його сенсом життя. «Якщо живеш без нікого, то життя сіре, я люблю комусь приносити радість. А слово добре, подарунок чи сюрприз можна зробити саме коханій людині», — аргументує він. Своїй дівчині Оленці Максим присвятив багато пісень. Її вважає найкращою, розповідає, що вона вродлива, розуміюча, добра і розумна.

З друзями Максиму пощастило менше. Адже вони з Оленою не спілкуються з іншими незрячими, а зрячі люди рідко коли хочуть з ними «тягатися». Однак, десь-не?десь трапляються випадки, коли підходять на вулиці знайомитися, хвалять спів. Максим згадує кілька яскравих випадків. Перший — одинадцятирічний хлопчик Ілля, з яким він познайомився у книгарні. Так вони спілкувалися два роки, потім хлопчик зник, востаннє Максим спілкувався з ним ще восени. Другий — трапився якось влітку, до нього підійшло двоє людей, вони назвали імена і спитали, чи він ще мріє про синтезатор, а потім просто взяли і привезли йому додому.Окрім пісень та віршів, Максим пише художні твори. Саме зараз начитує роман «Витівки долі» на диктофон. Розповідає, що роман про студентське життя і мріє, що він стане колись фільмом. Попри відсутність зору, у Максима добре розвинене почуття смаку. Він завжди додому купує красиві речі, продукти, одяг собі та Оленці. Любить співати вдома під караоке. У свій час брав участь у «Караоке на Майдані», більше того, переміг, проте в проект «Шанс» так і не потрапив. Мріє виступати, брати участь у концертах. Однак, поки що це трапляється вкрай рідко.

Максим мріє про професійний запис своїх пісень, однак це дуже дорого. В разі виникнення бажання меценатів оплатити запис його пісень, він просить телефонувати за номером: 8?068?1380206.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.