Листя з дерев майже облетіло, тож тепер можна фотографувати раніше «недоступні» об’єкти. Продовжуємо «репринт» найпопулярнішої серії станиславівських поштівок «Видавництва салону малярів польських».
Фото: Микола Волков
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького
Цього разу – вулиця Собеського, теперішня Січових Стрільців. Вона належить до найдавніших у місті і бере свій початок від XVIII століття. Колись називалася Широка, а в 1884 році її перейменували на Собеського. Мався на увазі польський король Ян ІІІ Собеський, який прославився блискучими перемогами над турками, а на додачу ще й кілька разів відвідав Станиславів.
Теперішня кам’яниця за номером 16 була справжньою окрасою вулиці. Щоправда, такого вигляду вона набула не одразу. Спочатку, в середині ХІХ століття, на цьому місці збудували двоповерхову кам’яницю у класичному стилі, із портиком і чотирма колонами. Саме там містилась редакція першої міської друкованої газети «Dziennik stanislawowski», що виходила від 2 вересня до 28 листопада 1848 року.
На початку ХХ століття будинок належав виноторговцю Озіяшу Єгеру. Протягом 1908-1910 років власник його капітально перебудував. Він пожертвував портиком, втім наростив третій поверх. Кам’яниця одержала багатий архітектурний декор, її балкони підпирали кам’яні фігури розпластаних у польоті орлів, а над аттиком розмістилася скульптурна група «Пастух і пастушка», виконана у майстерні Гарасимовича. Із цими скульптурами вийшов конфуз. Спершу Єгер заявив, що має намір прикрасити будинок кінною статую Яна Собеського, про що одразу розтрубили станиславівські газети. Коли ж замість славетного короля містяни побачили пастуха з пастушкою, то розчаруванню не було меж. У пресі навіть лунали заклики бойкотувати винарню.
Слід зауважити, що то був не перший «розвод» Єгера. У 1906 році в місті наробила галасу «винна афера». За невчасну сплату податків податківці вилучили у виноторговця партію пляшок і влаштували розпродаж. Популярні марки вина, що коштували 2 корони, продавались за 60 крейцерів. Охочих придбати дешевий алкоголь не бракувало, на «халяву» купився навіть інспектор станиславівської поліції. Але згодом з’ясувалось, що у пляшках був оцет, дощова вода чи низькопробний шмурдяк. Втім Єгер і тут зумів викрутитись, списавши все на недолугого податківця, який конфіскував прострочений товар.
Але повернемось до кам’яниці. Замість бойкоту «Кур’єр Станіславовський» сипав компліменти на її адресу: «Стала вона оздобою міста. На першому поверсі – крамниці, на другому – Авансовий банк, від подвір’я – електричний театр «Олімпія», далі гарно обставлений готель «Габсбург», у флігелі – фотоательє «Рембрандт». Подвір’я викладене плитками, всюди зразкова чистота». Зрозуміло, що найвідомішою крамницею була власне винарня Єгера, при якій діяв бар.
Не менше захоплення викликав у сучасників і кінотеатр «Олімпія» – другий у місті: «Електричний театр у пасажі Єгера обставлений з найбільшим комфортом. Зображення французькі. Двічі на тиждень зміна програми. Сеанси щоденно від 6-ї до 10-ї години вечора. Під час сеансів грає колійова музика».
У березні 1914 року Єгер поміняв свій будинок на готель «Центральний», що був трохи далі по вулиці і належав багатію Гюбнеру (колишній готель «Червона Зірка»). Новий власник частину приміщень переробив під квартири. За Польщі тут працював популярний магазин «Окуляріум», де торгували оптикою, електро- та радіотоварами.
У радянські часи вулицю перейменували на Чапаєва, кінотеатр – на «Піонер» (пізніше ім. Шевченка), а фотоательє – на «Ракурс».
Сучасне фото переносить нас на вулицю Січових Стрільців. Зміни разючі і то не в кращий бік. Кам’яниця ліворуч перебуває в аварійному стані та обгороджена парканом. Дитячий кінотеатр Шевченка давно не працює. У колишньому фойє тепер магазин «Євро секонд хенд». Його отруйно-червона вивіска більше пасує, напевно, китайському Шанхаю, ніж європейському Франківську. А ось фотоательє збереглось, і знову називається «Рембрандт». Якщо підійти ближче, то можна побачити, що у підбалконних орлів повідпадали крила, а у пастуха відвалилися руки. Плюс кудись зникли великі кам’яні кулі, що прикрашали дах. Єгер би плакав…
Попередні випуски рубрики «Слідами Старого Станиславова»
31 жовтня 2013. Вірменська церква.
24 жовтня 2013. Вулиця Сапіжинська.
17 жовтня 2013. Театр-філармонія.
3 жовтня 2013. Гауптвахта.
28 вересня 2013. Ринок.
19 вересня 2013. Вокзал.
12 вересня 2013. Вулиця Карпінського.
5 вересня 2013. Сокіл.
29 серпня 2013. Ратуша.
22 серпня 2013. Повітова рада.
15 серпня 2013. Імперіал.
Comments are closed.