Слідами старого Станиславова. Вулиця Романовського

Цій вулиці пощастило закріпитись на сторінках сучасної української літератури. Письменник Юрій Андрухович вивів її в есеї «Ерц-герц-перц».

Фото: Микола Волков

Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

«Дванадцятилітньою дівчинкою моя бабця Ірена Скочдополь побачила ерцгерцога Франца Фердинанда у відкритому автомобілі. Супроводжуваний кавалерійським ескортом та напружено-цікавими поглядами незлічених мешканців Станиславова, що вишикувались обабіч вулиці Романовського, чи то пак Romanowskigasse, спадкоємець австро-дунайського трону з дружиною й кількома віце-спадкоємцями на задньому сидінні особистого, скажімо, «лорен-дітріха» відбував у напрямку залізничного двірця, звідки вечірнім експресом повинен був рушити на Чернівці…».

Факт присутності в нас ерцгерцога, якого згодом застрелив терорист, викликає сумніви. Що ж до вулиці Романовського, то до прокладання сучасних Лепкого (1893) та Грюнвальдської (1910) з центру до вокзалу дійсно можна було потрапити лише по ній.

Вона виникла у 1870-х і майже одразу отримала ім’я Мечислава Романовського. Це польській поет, народився у селі Жуків Тлумацького району, вчився у Станиславівській гімназії. Загинув у антиросійському повстанні 1863 року.

Свою теперішню назву — Гаркуші — вулиця отримала наприкінці Другої світової. Тоді в бою під угорським містом Мішкольц загинув полковникМикола Гаркуша. Перед тим його полк відзначився при визволенні від німців Станіслава. Тут його і поховали. Водночас перейменували вулицю Романовського, яка за окупації була Коновальця. При масовому перейменуванні в 1990-х вулиця Гаркуші лишилась — насамперед через те, що полковник був українцем.

Але перенесемось на початок ХХ століття. Найпараднішою на поштівці виглядає кам’яниця ліворуч. Її протягом 1897-1898 років звели на замовлення домовласника Йосипа Вайсгауса. Третій поверх він здав в оренду страховому товариству імені Принцеси Гізели, але не на довго.

Серйознішим винаймачем виявилось Гірниче управління, яке відало корисними копалинами — при чому не лише у станиславівському окрузі, але й у 32-х повітах Галичини. Управління працювало і за Австрії, і за Польщі.

Після Першої світової кам’яницю купив чиновник Фридерик Левентер. Він мешкав тут сам, здавав квартири ще десятьом родинам. Нині будинок втратив декоративні кулі на даху, втім «прикрасився» кондиціонерами й супутниковою тарілкою. А ще замість двох окремих входів тепер бачимо арку — можливо, її пробили ще за Польщі.

Наступний будинок (Гаркуші, 9) теж побудований на кошти Вайсгауса, але вже у 1900-ті. Він вважається одним із найперших зразків модерну в місті. Його теж викупив Левентер, який володів ним до приходу перших совітів. А потім аж до 2004-го тут функціонував обласний військкомат, а через три роки сюди в’їхала міська прокуратура.

На протилежному боці вулиці Романовського височіє триповерхівка з глухою бічною стіною. Це Гаркуші, 8. Будинок у стилі еклектики належав рестораторові Флейшнеру. Ракурс поштівки не дозволяє розгледіти її пишний декор і чотирьох атлантів на фасаді. Чомусь невідомий архітектор розмістив їх асиметрично, і відтоді кожен балкон тримає лише один гіпсовий чолов’яга. Останній польський перепис подає вже іншого власника — доктора медицини Йосипа Гарніка.

Цікавим є невеликий будинок на передньому плані. Його збудували у 1880-х, а розібрали у 1991 році для зведення багатоповерхівки. Тут мешкала українська родина Скочдополів, нащадком яких є вже згаданий Юрій Андрухович. Найвідомішою з них була Дарія Скочдополь(1904-1980) — провідна пластунка, член управи Станиславівської філії Союзу українок, організаторка Всесвітнього жіночого конгресу, що відбувся в нашому місті у 1934 році. Активна діячка української діаспори, вона залишила змістовні спогади про школу сестер Василіянок в «Альманасі Станиславівської землі».

Зверніть увагу на чоловіка, що позує біля водяної помпи. Раніше подібних помп на вулицях було багато. Їх порізали відносно недавно.

Попередні випуски рубрики «Слідами Старого Станиславова»

27 лютого 2014. Вулиця Шпитальна.

20 лютого 2014. Вулиця Гіллера.

13 лютого 2014. Вулиця Ґославського.

6 лютого 2014. Вулиця Вірменська.

30 січня 2014. Вулиця Коперника.

23 січня 2014. Вулиця Липова.

16 січня 2014. Вулиця Білінського.

9 січня 2014. Вулиця Третього мая.

27 грудня 2013. Вулиця Грюнвальдська.

19 грудня 2013. Вулиця Словацького.