Автомобіль зареєстровано на мого товариша. Оскільки ситуація не пророчить ніяких страшних наслідків, до товариша не телефоную (йому до місця подій кілька хвилин пішого ходу), та й від інспектора не чую пропозиції скористатись законним правом впродовж нетривалого часу представити доручення або власника авто. Далі стає ще цікавіше. Під час складання другого протоколу біля нас зупиняється мікроавтобус, з нього виходить водій і повідомляє, що щойно на вокзалі (від нас метрів за 200) з автомобіля вийшло кілька молодиків і жорстоко побили двох чоловіків, після цього сіли в машину і зникли. Марку і номер авто спостережливий водій запам’ятав і негайно повідомив інспектору, той в свою чергу гордо записав отримані дані на долоні і зосереджено продовжив здійснювати значно важливішу справу ? складати протокол за скоєне мною правопорушення.
І ось через 10 хвилин усі формальності завершено, протоколи складено, і я набираюсь сміливості нагадати про бійку на вокзалі. Далі дії інспектора просто шокують мене ? з мобільного телефону він набирає «02», переказує (чомусь одразу згадав собі молодші класи, видно все?таки йде та наука на користь) історію, почуту від того водія, зчитує з руки номер і марку автомобіля. І на тому все!!! Ніякої спроби затримати підозрюваних по «гарячих слідах», ідентифікувати авто…
Але це далеко не кінець історії. Ось що відбувалось далі. Оскільки ті номерні знаки червоного кольору не давали спокою інспекторові, він запропонував проїхати з ним до експерта на вул. Польову. І знову цей заспокійливий тон: «… процедура займає не більше 15 хвилин, просто варто перевірити авто на угон». Не сперечаюсь. А в «чистоті» автомобіля впевнений. Він сідає до мене в авто, пояснює куди їхати, дорогою спілкуємось на нейтральні теми, інспектор розповідає про велику кількість автомобілів з «темним» минулим, особливо із столичною реєстрацією. Прибуваємо до місця призначення. Інспектор виходить до прохідної, ворота відчиняються і помахом руки мені вказують на місце, де треба поставити автомобіль, щоб експерт міг здійснити всі необхідні процедури.
Коли ворота за моєю спиною зачиняються, мені чомусь стає не по собі. Особливо тому, що якийсь чоловік починає детальний опис транспортного засобу і всього, що у ньому є. На мої слова «для чого це? Я ж і так зараз поїду» він з сарказмом відповідає «звідси так просто уже ніхто не їде». Тут я починаю усвідомлювати, що мене круто обдурили. З моменту в’їзду на територію штрафмайданчика звертання до мене на «Ви» кудись зникає. Знаходжу старшого, розпитую, що і до чого. Кажу, що зараз приїде власник авто. Він не радить його викликати, адже в такий час (а це вже приблизно 23 год.), і так нічого вже не вирішиться. Радить зачекати до завтра.
І ось прийшло «завтра». Для гарантії беру з собою власника автомобіля. Відвідини штрафмайданчика, звісно ж, не дають результату. Потрібно отримати дозвіл від Державтоінспекції. Прямуємо туди. Там на нас особливо ніхто не звертає уваги. На питання, яким чином можна забрати авто, показують пальцем на дошку оголошень. Там українською мовою написано, що справи по поверненню автомобілів власникам розглядають після 14:00 год. Чекаємо…
Нарешті всі квитанції оплачено, мій гаманець стає «біднішим» десь на 80 гривень, отримую резолюцію на отримання авто, їдемо туди. Коли пробуємо маневрувати крізь забитий до відказу штрафмайданчик, сторож співчутливо розповідає, що роботи вчора було дуже багато, після мене ще 14 автівок туди загнали. Місця для всіх не вистачило. Довелось ставити і в проїздах. Та нічого, повільно, але з радістю, покидаємо цю аж надто дорогу стоянку…
Здавалось би це все. Але ось пройшло кілька місяців. І 26 квітня зовсім випадково знаходжу в під’їзді листа від Державної виконавчої служби. Лист адресовано мені, отже довелось піднімати його з брудної підлоги щоб ознайомитись. Тут хочу висловити «окрему подяку» ЖКГ за постійно поламані, вирвані зі стіни і ще жодного разу не лагоджені поштові скриньки. Так ось, із змісту прочитаного дізнаюсь, що зарахований до лав злісних неплатників і окрім несплаченого штрафу (а я його таки сплатив одразу, бо інакше авто б не повернули) маю заплатити ще й пеню 10?%, якийсь там збір і ще 340 грн. в разі неявки в виконавчу службу до 23 (!!!) квітня, інакше взагалі проведуть опис і конфіскацію майна. Поштовий штемпель датований 21?м квітня. Відразу в голові виникло кілька простих запитань: «а де ж повістки на судовий розгляд? чому лист простий, не рекомендований? Його ж могли порвати і викинути, а я так і не дізнався б, що заборгував перед державою???».
Відвідую Державну виконавчу службу. Добровільно. Але з запізненням. На запитання, чому такі листи розсилають в звичайних конвертах, відповіді не отримав. В результаті все?таки заплатив ще приблизно 20 грн. і витратив кілька годин дорогоцінного часу.
Тепер висновки: з «легкої руки» інспектора втрачено приблизно 100 грн., близько 10 годин власного часу і ще багацько нервових клітин. Які, між іншим, не відновлюються. А ще успішно і безкарно побито двох людей.
То в чому полягають функції працівників Державтоінспекції? Чому така незлагодженість дій між структурами? Діємо за правилом «правої руки», яка не знає що робить ліва? Хотілось би знати відповіді.
Наша міліція нас береже!
Олег, м. Івано-Франківськ
*Прізвище інспектора змінено, проте редакція газети готова надати правоохоронним органам додаткову інформацію, якщо вони зацікавляться вищенадрукованим матеріалом.
Comments are closed.