Першим слово взяв голова Івано-Франківської обласної ради Ігор Олійник. Трохи цитував Чорновола, трохи хвалив Президента, трохи аналізував події останнього часу і наголошував, що Україна єдина. Говорив виважено і аж ніяк не коротко, а наприкінці виступу депутатам додав: «Сподіваюся, що ваша мудрість, толерантність, виваженість буде сьогодні на сесії».
Він знав, про що каже. Адже, як виявилося, президія дала доручення представникам усіх фракцій відпрацювати спільний та погоджений текст заяви, який був би адекватний тематиці порядку денного. Група працювала кілька годин, але, на жаль, консенсусу так і не дійшла. Зіновій Береговський, перший заступник голови обласної ради («Наша Україна»), мав можливість зачитати зміст своєї заяви першим.
Заява, як завжди, як і всі ці схожі заяви, починається дуже банально: всі занепокоєні тим, що робиться, та потребують єдності. Кинуто кілька шпильок стосовно того, що за «кимсь» Москва, а за ними — Україна. Врешті-решт були виставлені, як вдало підкреслив згодом голова фракції БЮТ Юрій Романюк, ультиматуми. А саме: дати оцінку подіям в Грузії, відмінити останні рішення у Верховній Раді та забезпечити непорушність українських кордонів.
Далі слово дали заступнику голови облради, бютівцю Юрію Романюку. Він зауважив, що ні області, ні Україні не потрібні подальша конфронтація, загострення, звинувачення та інтриги. А тому треба прийняти заяву, яка б зберегла єдність обласної ради і закликала депутатів Верховної Ради об’єднатися та зберегти демократичну коаліцію.
Проект звернення виглядав лаконічним, мирним та добрим, не ставив ультиматумів і нікого не ображав. Основний акцент — збереження коаліції. Далі Ю.?Романюк емоційно запитав: «Чим погане це звернення?». Неначе й не розумів, що звернення погане вже тим, що говорить про збереження коаліції, яка неначе не дуже обходить керівництво «Нашої України».
Далі було зачитане ще одне звернення від БЮТу. Воно було доволі амбітне, особливо стосовно того, що Україна має найбільші в Європі темпи економічного зростання.
Згодом виступали присутні народні депутати. Усі, хіба що окрім Ігоря Палиці, який доволі несподівано завітав не сесію обласної ради. Зіновій Шкутяк говорив все те, про що ми вже знаємо, просто зі свого боку. Як бютівці не хотіли зберегти коаліцію, як ігнорували їх бажання зустрітися…
Його виступ стосувався не глядачів телеекранів і не присутніх в залі (що полюбляє робити більшість), а саме депутатів?нашоукраїнців, які мусять голосувати так, як сказано. Якщо до когось не дійшло, то він повторив: ми маємо засудити агресію проти Грузії, відмінити антиконституційні закони і т.?д. Наприкінці виступу він дав слово, що команди голосувати за вихід з коаліції (це те, про що невпинно повторює БЮТ) йому ніхто не давав, а він все одно за це голосував. Підкреслив він ці слова тим, що вони зобов’язані донести до людей правду.
Дмитро Шлемко з ним у цьому навіть погодився. Саме тому мусив нагадати про підписання універсалів та меморандумів з Комуністичною партією України та Партією регіонів. Далі наголосив на відсутності згоди всередині «НУ-НС», яка винесла п’ять законопроектів на це легендарне голосування Верховної Ради, а об’єднаний БЮТ лише один. Запитав навіть, з чим іти на війну проти Росії, якщо армія не має танків? І наголосив, що якщо говорити про вибори, то треба говорити і про парламентські, і про президентські, а народ нехай оцінює.
Завершив він виступ тим, що сказав про інструктаж, який прийшов «Нашій Україні» з Києва. В якому мова йшла про те, що не дозволяється робити будь-які спільні заяви з БЮТом і що збереження демократичної коаліції для них не є принципове. Про інструментаж депутатам і штабам БЮТу перенести мочилово з Балоги безпосередньо на Ющенка і про те, що «ми не виходили з коаліції…» Д.Шлемко «сором’язливо» промовчав.
Наймудріше з усіх виглядав Роман Ткач, який підкреслив, що не буде вдаватися в сповідь (як зробили його попередники) і зауважив, що від дочасних президентських виборів програє Україна. Зате от Москва скаже «браво».
Далі говорили депутати обласної ради, більшість з них невтомно повторювали, що Президент — гарант Конституції. Б.?Борович говорив про надзвичайний стан в Україні, О.?Сич — про те, що не можна робити з Президента англійську королеву, а З.?Болюк та М.?Вишиванюк слушно зауважили, що не варто звинувачувати один одного у смертних гріхах.
Зрештою після поіменного голосування було прийняте ультимативне для БЮТу звернення «Нашої України». Варто підкреслити, що більшість бютівців утримувалися, хтось голосував проти, Ю.?Романюк навіть «категорично проти», однак деякі, на превелике здивування, голосували «за». Ярим бютівцям було боляче, що навіть «свої» підтримують ультимативне звернення в підтримку «чужого» Президента. Однак, воно виглядало на краще. Бо навіть якби вони і голосували проти, то нічого б не змінилося, а так вони лише показали, що їм, на відміну від нашоукраїнців, ніхто ніякі інструктажі не присилав. А це вже натяк на демократію. Що не може не тішити.
Comments are closed.