Спонсор‑самозванець
Цьогоріч у місті було скупенько концертів. Хоча тут навряд чи вгодиш. Тим паче, як казав начальник відділу сім’ї і гендерної політики управління у справах сім’ї та молоді міськвиконкому Ростислав Микитюк, «Рік молоді, на жаль, припав на тяжкий час кризи». Саме тому, за його словами, із 26 тис. грн., що були закладені в міському бюджеті до Дня молоді, насправді жодної копійки виділено не було. «Частиною цих коштів довелося погашати заборгованість управління за попередні проекти та фестивалі, тоді як загальна сума боргу – 57 тисяч», – каже Микитюк.
Пощастило, що з’явився спонсор‑самозванець – «Djuice Surfing» із пропозицією розважальної шоу-програми на площі біля міського озера. Там, до речі, 28 червня люду було найбільше. Того ж дня охочі мали альтернативу: на Вічевому майдані «нашоукраїнська» молодіжка влаштувала аматорський боді-арт під гаслом «Розмалюй собі писок, щоб у Верховній Раді не розмалювали Конституцію». Трохи згодом була проведена танцювальна програма «Open air party». Фарби та апаратуру профінансував голова ОДА Микола Палійчук.
Важко не відмітити урочистості, які розпочалися у четвер, 25 червня, в залі засідань облдержадміністрації. Голова ОДА Палійчук особисто разом з головою облради Ігорем Олійником нагороджували лідерів молодіжних організацій грамотами та відзнаками. Вперше у десяти номінаціях визначено найкращого молодого митця, соціального працівника, волонтера, рятівника, правоохоронця, медика, педагога, координатора молодіжних проектів, спортсмена, журналіста Прикарпаття.
Самі собі рада
Наступного дня, у п’ятницю, дещо скупіше звучали слова привітань, які висловлював голова міста Віктор Анушкеквичус лідерам міських організацій. Але те, що звучить «задля годиться» один раз на рік, як висловлюється молодь, – це не те, чого б хотілося. І взагалі, за словами одного з найактивніших представників серед громадських організацій Тараса Бережанського, «Рік молоді відчувається приблизно на 0,2 %». Не реалізований перехід на контрактну армію. Немає спорткомплексу, стаціонарного парку для екстремалів, бігових доріжок, баскетбольних майданчиків, молодіжного працевлаштування (направлення на роботу з ВНЗ). До речі, Україна – єврочемпіон по кількості університетів, а молоді енергійні люди часто залишаються нереалізованими у своїй професії.
Словом, список можна продовжувати. Віталій Світлик – студент-політолог, директор центру політичних студій, представник ІФМГО «Батьківщина молода» каже, що бракує в рідному місті молодіжного центру, який міг би стати місцем зустрічей «толкових» молодих людей. Саме молодіжний центр, на думку Віталія, мав би бути дорадчим органом місцевому керівництву з питань молодіжної політики. Якщо про молодіжний центр, то й справді минулого року на Форумі молоді, що відбувався за участю громадських організацій міста, Віктор Анушкевичус обіцяв молодим людям розглянути питання побудови такого закладу. На секціях молодими людьми був розписаний проект і функції молодіжного центру. Наразі глухо…
Голова молодіжної організації альтернативних видів спорту Наталія Найда каже, що в неї закрадаються думки на кшталт: а може ми не та молодь, якій «допомагають реалізовувати ідеї, втілювати потрібні проекти»? «Насправді ми за здоровий спосіб життя, а нас з усіх усюд женуть. Та ми собі самі раду дамо, не в тім справа, – говорить Наталя. – Та коли надієшся на щось, витрачаєш час, а результатів – нуль, то зникає довіра і думаєш: та ну його!..».
Екстремалів свого часу підтримував Любомир Пасічник – заступник начальника управління спорту – допомагав з поїздками на офіційні чемпіонати України з велоспорту. Вони заробляли бали на область. Але хто про це думає? «На екстремальні і неформальні «теми» гроші бояться давати, – каже Наталя, – хоча за п’ять років може троє осіб поламали собі руки. Це дуже нормальна статистика». Цього року альтернативники теж подавали проект «Мізунська Звигода-2009» в управління туризму, та їм вкотре відмовили.
Свободи, роботи…
Натомість, вийшовши на стометрівку серед білого дня, можемо без довгих пошуків побачити альтернативу проведення дозвілля молодими особами, що курять, випивають і невдоволено нарікають на злиденне життя. Йоко, Кролік і Філл кажуть, що вони панки, а їхній ірокез не на голові, а в серці. Саме тому читають Подерв’янського, дозволяють собі лежати у міському сквері на траві, і дивуються, чому міліція пояснює, що то порушення громадського порядку. «Свободи бракує! – каже Філл. – В Америці молоді люди можуть створити рок-гурт, а тут – спробуй!».
Випускникам-хірургам Тарасові Бережанському та Олегові Лібрику так не хочеться їхати з рідного міста на схід, залишати домівку і друзів. Проте робота їм у Франківську, певно, не світить. Тарас, перебуваючи на стажуванні у хірургічних клініках за кордоном, зрозумів, що, попри патріотизм, у нього таки є бажання лікувати людей за межами України. Там платять достатньо. «Щороку медуніверситет випускає 300 фахівців, а робочих місць немає», – каже його одногрупниця Наталя.
Спливають кадри триденного святкування Дня молоді в Івано-Франківську. Пригадуються зустріч-ні люди. Іноді зовсім випадкові. І хлопчина, який чекає-не дочекається свого свідоцтва за дев’ятий клас. Бо його замість Пукіша помил-ково записали Пушкіним. Через такий ось курйоз, який для хлопця насправді є чималою проблемою, Назар хвилюється: чи не запізниться раптом подати документи до училища. Дуже хоче отримати першу стипендію, а через три роки – професію автослюсаря.
У неділю, 28 червня, телевізія та радіо передавали слова вітань від перших осіб держави – Ющенка і Тимошенко. Обидва вкотре проговорили, що за молоддю майбутнє держави. Сама молодь цього не заперечує. Втім, як сказала на франківській «стометрівці» одна молода мама: «А за владою – лише минуле».
